==================================
Запитання: Так сколько заплатили-то вам за поездку СШГЭС и за съемку работы пресс-службы президента? Любопытно, черт возьми!

Відповідь: Это самый легкий вопрос. На него можно ответить коротко: нисколько. Компания “РусГидро” оплатила группе журналистов перелет и проживание в гостинице — все, как бывает в обычном пресс-туре. За что мне, по-вашему, должна была платить пресс-служба президента — не понимаю. Признаться, я и сам бы доплатил за возможность поснимать в машинном зале Саяно-Шушенской или президента на торжественном обеде в Кремле.
==================================

Звісно, як завжди знайдуться ті, хто скажуть: “Ну правильно, а що інше він міг сказати”. Але я раджу все-рівно почитати інтерв’ю повністю і зробити власні висновки.

Хоча Майбутнє завжди за хорошими спеціалістами, а не за журналістами чи блогерами.

Ні, я не маю журналістської освіти, хоча працюю редактором. Ніде я не називав себе “спеціалістом по блогосфері” – це ти вигадав, бо тобі так вигідніше. Інакше аргументація твого коментаря розсипається. І давай кожен сам вирішуватиме, про що йому писати. Різниця між офіційним журналістом та блогером якраз у тому, що першому кажуть, про що писати, а другий вибирає сам.

P.S.: надалі при спробі (прямій чи прихованій) перейти на особистості коментарі будуть видалятися, а автор – банитися. Давай будемо вчитися спілкуватися культурно! Той факт, що я, як ніхто інший, підтримую дискусію і фактично не модерую коментарі, не означає, що писати тут можна який-завгодно бруд і використовувати які завгодно методи. Ми обговорюємо тему, а не її автора. Тому надалі свої міркування про те, хто я є, який я є і що мені робити, будь-ласка, залишай при собі.

От ти пишеш про гроші і про заробіток – ти можеш якось оцінити тенденції заробітку на найближчі декілька місяців? До кінця року? Приклади якісь навести – ти за сусідами он слідкуєш? Адже навіть у цьому пості ти – тут: узагальненння непрофесійного блогера – виявляєш некомпетентність стосовно ситуації у Польщі, Словаччині, у інших найближчих сусідів – ти навіть не дуже замислюєся над тим, що ці найближчі сусіди якраз і є тими самими “слов’янськими народами”, на відміну від далекої Хакасії з її Саяно-Шушенською ГЕС. Тож про “цехову рівність” говорити досить смішно. Так само, як і розповідати казочки стосовно “є корочка – можна розслабитися, бо на подію все-рівно пустять” (к) Ти ж, здається, за освітою саме журналіст – маєш хоч трохи уявляти собі цю “кухню” зсередини. Або, принаймні, не висловлюватися “як справжній блогер з висоти усієї своєї некомпетентності”. А “якості журналістів” сприяє якраз не “корочки” – якості ЗМІ сприяє рівень відкритості суспільства і жорсткого дотримання самим суспільством цього рівня відкритості: про події на ЧАЕС не знали не тому, що “журналісти розслабилися” – а чому, напишеш?

От тобі і є чудова тема для нової статті: кількість російських блогерів, притягнутих до адміністративної і навіть кримінальної відповідальності – і за що саме у кожному окремому випадку. Ото буде й справді “альтернатива ЗМІ”, та ще й дуже по темі.

ЗИ: тільки, якщо можна, не треба у відповіть радити мені зайнятися цим самому – ти у нас спеціаліст по блогосфері чи я? Написав про “чудовий прецедент – рівність блогерів та ЗМІ” – що ж, згадай і про зворотній бік медалі: гадаю, комусь і справді цікаво буде, яка вона насправді – російська блогосфера…

Професійні видання потрібні і вони, на мою думку, існуватимуть завжди. Блогінг у його чистому вигляді навряд чи колись зможе замінити “журналістський цех”. Наголоси у цій історії, мабуть, варто розставити трішки інакше: “У сферу, яка колись належала ВИКЛЮЧНО журналістам, почали впускати блогерів”.

Хіба в історії про ГЕС йдеться про те, що замість журналістів висвітлювати ситуацію на станції запросили блогерів, а першим повністю закрили вхід? Зовсім ні! Йдеться про те, що відреагувавши на негативну реакцію блогосфери, яка перестали бути “дрібним комарем”, якого можна попросту ігнорувати, відділ зв’язків з пресою вирішив, що, можливо, з блогосферою також варто працювати! І тому на станцію було запрошено одного блогера! РІВНО ОДНОГО! Якщо мені не зраджує пам’ять, паралельно з ним там працювало близько 200 професійних журналістів (можу помилятися, але, здається, бачив цю цифру в одному із джерел). Хіба це означає, що блогери замінили журналістів? Ні! Це означає, що блогерів нарешті “впустили” на територію, доступ куди раніше був відкритий тільки журналістам. Що, до речі, тільки збільшуватиме вагу блогерів та їхній професійний рівень.

Але ж, як Ви дуже влучно підмітили – “цехова ревність”. Бо як же це так, що раніше ми єдині ексклюзивно мали право на особисту присутність та висвітлення важливих подій (як зустріч президентів, наприклад), а тепер сюди впускають ще якихось “вискочок” блогерів?

Є тут ще один цікавий аспект: на мою думку, участь блогерів у подібних заходах має додатковий позитивний вплив на журналістів. Якщо раніше вони могли розслабитися, оскільки в кишені є корочка і на подію все-рівно пустять. То тепер доведеться попрацювати (і порацювати добре), щоб їхній рівень принаймні був вищий, ніж рівень “непрофесійного блогера”. А це, як на мене, тільки сприятиме підвищенню якості журналістів та їхнього продукту в цілому. Суцільні плюси.

Що стосується другого питання про наближеність української блогосфери до інших, то я, мабуть, не ризикну братися за розкриття цього питання в коментарі. Занадто дискусійно і занадто багато аспектів. Постараюся написати більш детальну статтю про своє бачення. Єдине можу сказати точно: я ніколи не ставив і не поставлю знак рівності між українською та російською блогосферою. Навпаки, якщо в даного блога і є якась місія – то вона в тому, щоб зробити українську блогосферу “Особистістю”. Неповторним явищем, яке не схоже ні на австралійську, ні на американську, ні на російську чи польську блогосферу.

P.S.: Вибачте за ці полотнища коментарів. Чесно, намагався викладати думки якомога коротше.

Портніков один з кращих укр. журналстів. Коли я почав читати цю його статтю, мене спочатку здивувала його “цехова ревність”. Але це Портніков, панове. І він врешті правий – професіоналізм, технологічність, це те, що робить явище продуктом. Це те, що я намагався сказати в коментарі щодо проф. блогер VS аматор. Найцінніше, коли явище стає продуктом. А щоб блоггінг став продуктом, потрібна машина. У журналістів ця машина є, є цей конвеєр, про який пише Портніков. Поки блоґери його не мають, можна зробити собі три корочки, ти все одно будеш вискочкою і на твій успіх будуть гарчати ревниві журналісти

>мусимо визнати, що за трендами у блогінгу, наша держава все-таки ближча до Росії, ніж до Австралії чи тих же США

Ярослав, дивно почути це від Вас. Ви що, думаєте, що в Австралії чи в США всі пишуть як Даррел Роуз? Там просто база блоггінгу набагато ширше, так вона ширше і в Росії. Я думаю укр. блоггінг по базі, охопленню, впливу, технологічності можна сміливо порівнювати з словацьким, литовським, сербським, болгарським. І, відповідно, тенденції болгарського блоггінгу ближче до тенденцій українського. У росіян інша структура фінансування Інтернет проектів, інші завдання, я взагалі не розумію яким місцем можна порівняти укр і рос блогосферу.

А ще “порадувала” фраза: “Что может понять блогер на ГЭС – очень большой вопрос. Даже журналисту не так просто разобраться в ситуации…” Виходить, що журналіст за замовчуванням є більш компетентним, ніж блогер, тільки тому, що у нього є корочка! Якщо “навіть журналісту не розібратися”, то куди вже там блогеру?..

Словом, враження від статті відповідні!

Власне, спостерігаючи за тим, як розгораються пристрасті навколо цього прецеденту, можна дійсно говорити, що щось у цьому світі серйозно змінюється. Хоча цього, безперечно, варто було очікувати.

P.S.: дякую за посилання. Дуже цікаво, що ж буде далі?