Існує міф, що якісному контенту не потрібна реклама. Якщо у вас є ресурс, де публікуються надзвичайно цікаві і корисні для відвідувачів статті – то витрачати час на PR та маркетинг не обов’язково. Більше того, раніше я дійсно вірив у правдивість цього твердження. Але сьогодні, озираючись назад і аналізуючи деякі випадки із власної практики, бачу, що воно правдиве лише наполовину.
Якби в цьому твердженні зробити дещо інший логічний наголос і сказати, що „блог без цікавого та корисного контенту ніколи не стане успішним” – то це було б правдою на 100%. Але твердження: „Корисний та цікавий контент – це єдина необхідна умова для створення успішного блога” – правдиве лише частково.
Сподіваюся, всі ці химерні формулювання не заплутали вас. Зараз я поясню, що маю на увазі. І прикладом тому буде мій власний обліковий запис у Twitter-і.
Взагалі, Твіттер – це чудова річ. Я, мабуть, був одним із перших українців, які з ентузіазмом сприйняли його появу. А перша стаття на „Українській блогосфері”, присвячена Twitter-у, з’явилася майже півтора роки назад, коли про цей сервіс мало хто чув.
Втім, на активне спілкування у твіттері мене вистачило не довго. Спершу, коли українських користувачів у Twitter було мало, а отже й спілкуватися особливо було ні з ким, я намагався хоч щось писати. Потім налаштував автоматичну публікацію записів свого блога у твіттер і на деякий час забув про цей сервіс.
Сьогодні я користуюсь твіттером дуже помірковано. Єдиний клієнт, який я для цього використовую – мінімалістичний плагін TwitterFox для файрфокса. Жодних сервісів аналітики чи статистики на зразок TwitterDesk-а і йому подібних я ніколи не використовував (хоча, можливо, найближчим часом мені таки доведеться навчитися з ними працювати, у зв’язку з підготовкою до конференції MediaCamp Kyiv 2009). Жодних спроб хоча б якимось чином „розкрутити” свій аккаунт я не робив. Окрім, хіба що, природніх (як то згадки про твіттер-аккаунт у цьому блозі). В середньому (за винятком автоматичного репостингу посилань на статті) я публікую у твіттері суттєво менше, ніж одне повідомлення на день (люди пишуть по 20-30 або й більше). І при цьому мій лічильник фоловерів у цьому сервісі нещодавно перевищив поділку в 400 користувачів. Станом на сьогодні я входжу до 50-ки найпопулярніших користувачів твіттера в Україні за версією рейтингу „Україномовний твіттер”. Всього цей сервіс нараховує більше 1600 користувачів.
Поясніть мені, будь-ласка, чого я не розумію?
Чому на RSS-стрічку мого блога, над яким я активно працюю, практично щоденно публікуючи оригінальні і, сподіваюся, корисні статті, підписано стільки ж (а по-суті, навіть трішки менше) користувачів, як і на оновлення мого Twitter-а, на який я витрачаю не більше 10 хвилин на тиждень, та й то – заради розваги?
В чому причина популярності Twitter-аккаунта?
Поділюся власним варіантом відповіді на це запитання. Вся справа в тому, що у сервісах мікроблогінгу (і не тільки) набагато більше значення має те, хто ви, ніж те, про що ви пишете. Іншими словами, людина, яка намагається здобути фоловерів виключно публікуючи повідомлення у твіттері, заздалегідь опиняється у більш програшній ситуації, ніж людина, яка використовує для просування інші методи. Згадайте хоча б того ж Ештона Катчера, який посперечався з CNN про те, хто першим зможе здобути 1 млн. фоловерів.
Я впевнений, що якби у мене не було „Української блогосфери” і я активно не взаємодіяв з іншими людьми на різноманітних конференціях, форумах, блогах – то лічильник послідовників у твіттері виглядав би куди скромніше. Це, до речі, відповідь на запитання, чому різноманітні знаменитості, блоги яких, м’яко кажучи, не дотягують за якістю навіть до середнього рівня, все-рівно отримують по 1000 коментарів до кожного запису, а їхні RSS-стрічки читають десятки тисяч людей.
Більше того, думаю, що після публікації цієї статті кількість моїх послідовників у Twitter-і вчергове зросте! Доведіть, що я правий – підпишіться на мій Twitter…
Здавалося б, і до чого тут PR?
Loading ...
Коментарів: 8
вересня 9, 2009 @10:04
Популярність твіт аккаунту VS блог аккаунту все одно, що популярність фонтанчику з водою у парку VS абонемент у бібліотеку. Особливо коли мова про незалежний блог, який ще потрібно знайти, підписати… і інтегрований акаунт у твіттері… Коротше два зовсім різних звіря і один дописувач блогу може дорівнювати 20-ти дописувачам твітта по справжній лояльності.
вересня 9, 2009 @11:00
>>один дописувач блогу може дорівнювати 20-ти дописувачам твітта
для мене – так точно!
вересня 9, 2009 @16:53
користуючись моментом, хочу пропіарити
Його існуванням в значній мірі завдячую саме Ярославу Федораку…
8)))))))))))))))))))))))
вересня 10, 2009 @8:27
PR…..в перще це слово побачив тут було б непогано зразу дати визначення його для таких користувачів як я….а то прийшлося гугл юзати, щоб в знати шовоно таке….
вересня 10, 2009 @9:23
PR – це доволі розповсюджений термін, надання розшифровки якого у тексті, думаю, було б з подивом сприйняте більшістю аудиторії. Так що ви все правильно зробили – Google наше все!
вересня 16, 2009 @21:41
Було б добре якби відмовилися рекламувати статті з блога або привести до мінімуму. Кожен з майбутніх відвідувачів найде лінк на ваш блог з вашого профіля Твіттера.
Причина – нема бажання двічі з google reader і twitter натискати на однин і той самий лінк з статтєю.
вересня 17, 2009 @16:24
yuriv2k, аудиторія Твіттер і GReader значною мірою не пересікається. А люди, які читають через рідер, зазвичай пам’ятають статті, які вони прочитали і не клікають на них у Twitter-і. Відмовлятися не бачу сенсу, оскільки твіттер приносить значну частину відвідувачів.
січня 2, 2010 @23:53
Ну, собственно говоря, в твиттере, как и в жж, гораздо важнее, кто ты в жизни, а не то, о чем ты пишешь в сети (исключаем некоторые феномены). Это нормально.
Помню, кто-то написал умную вещь: “чем популярнее вы в жизни – тем популярнее вы в сети, обратное не всегда верно”.
Додати коментар