Існує міф, що якісному контенту не потрібна реклама. Якщо у вас є ресурс, де публікуються надзвичайно цікаві і корисні для відвідувачів статті – то витрачати час на PR та маркетинг не обов’язково. Більше того, раніше я дійсно вірив у правдивість цього твердження. Але сьогодні, озираючись назад і аналізуючи деякі випадки із власної практики, бачу, що воно правдиве лише наполовину.

Якби в цьому твердженні зробити дещо інший логічний наголос і сказати, що „блог без цікавого та корисного контенту ніколи не стане успішним” – то це було б правдою на 100%. Але твердження: „Корисний та цікавий контент – це єдина необхідна умова для створення успішного блога” – правдиве лише частково.

Сподіваюся, всі ці химерні формулювання не заплутали вас. Зараз я поясню, що маю на увазі. І прикладом тому буде мій власний обліковий запис у Twitter-і.

Взагалі, Твіттер – це чудова річ. Я, мабуть, був одним із перших українців, які з ентузіазмом сприйняли його появу. А перша стаття на „Українській блогосфері”, присвячена Twitter-у, з’явилася майже півтора роки назад, коли про цей сервіс мало хто чув.

Втім, на активне спілкування у твіттері мене вистачило не довго. Спершу, коли українських користувачів у Twitter було мало, а отже й спілкуватися особливо було ні з ким, я намагався хоч щось писати. Потім налаштував автоматичну публікацію записів свого блога у твіттер і на деякий час забув про цей сервіс.

Сьогодні я користуюсь твіттером дуже помірковано. Єдиний клієнт, який я для цього використовую – мінімалістичний плагін TwitterFox для файрфокса. Жодних сервісів аналітики чи статистики на зразок TwitterDesk-а і йому подібних я ніколи не використовував (хоча, можливо, найближчим часом мені таки доведеться навчитися з ними працювати, у зв’язку з підготовкою до конференції MediaCamp Kyiv 2009). Жодних спроб хоча б якимось чином „розкрутити” свій аккаунт я не робив. Окрім, хіба що, природніх (як то згадки про твіттер-аккаунт у цьому блозі). В середньому (за винятком автоматичного репостингу посилань на статті) я публікую у твіттері суттєво менше, ніж одне повідомлення на день (люди пишуть по 20-30 або й більше). І при цьому мій лічильник фоловерів у цьому сервісі нещодавно перевищив поділку в 400 користувачів. Станом на сьогодні я входжу до 50-ки найпопулярніших користувачів твіттера в Україні за версією рейтингу „Україномовний твіттер”. Всього цей сервіс нараховує більше 1600 користувачів.

Поясніть мені, будь-ласка, чого я не розумію?

Чому на RSS-стрічку мого блога, над яким я активно працюю, практично щоденно публікуючи оригінальні і, сподіваюся, корисні статті, підписано стільки ж (а по-суті, навіть трішки менше) користувачів, як і на оновлення мого Twitter-а, на який я витрачаю не більше 10 хвилин на тиждень, та й то – заради розваги?

В чому причина популярності Twitter-аккаунта?

Поділюся власним варіантом відповіді на це запитання. Вся справа в тому, що у сервісах мікроблогінгу (і не тільки) набагато більше значення має те, хто ви, ніж те, про що ви пишете. Іншими словами, людина, яка намагається здобути фоловерів виключно публікуючи повідомлення у твіттері, заздалегідь опиняється у більш програшній ситуації, ніж людина, яка використовує для просування інші методи. Згадайте хоча б того ж Ештона Катчера, який посперечався з CNN про те, хто першим зможе здобути 1 млн. фоловерів.

Я впевнений, що якби у мене не було „Української блогосфери” і я активно не взаємодіяв з іншими людьми на різноманітних конференціях, форумах, блогах – то лічильник послідовників у твіттері виглядав би куди скромніше. Це, до речі, відповідь на запитання, чому різноманітні знаменитості, блоги яких, м’яко кажучи, не дотягують за якістю навіть до середнього рівня, все-рівно отримують по 1000 коментарів до кожного запису, а їхні RSS-стрічки читають десятки тисяч людей.

Більше того, думаю, що після публікації цієї статті кількість моїх послідовників у Twitter-і вчергове зросте! Доведіть, що я правий – підпишіться на мій Twitter…

Здавалося б, і до чого тут PR?