|
|
Вчора отримав повідомлення від Андрія Поданенка приблизно наступного змісту: „Співчуваю, ти втратив одного топового коментатора”. На що я відповів: „Так, мені дуже шкода” і поставив смайлик.
А справа ось в чім…
Написавши коментар до однієї з попередніх статей на „Українській блогосфері”, замість того, щоб натиснути кнопку „опублікувати” і чекати подальшої реакції аудиторії, Андрій акуратно скопіював весь текст і розмістив його у вигляді статті у власному блозі.
Чому б іншим українським блогерам (а особливо тим, які часто скаржаться на відсутність тем для публікацій) не робити так само? Адже коментар до іншої статті, якщо вона по-справжньому вас зацікавила, може виявитися набагато більш „живим” і емоційним, ніж стаття, написана з нуля. Тому, що пишучи статтю „з нуля” – ви починаєте розмову із порожнечею, яка тільки за умови по-справжньому вдалої теми, ракурсу, стилю може наповнитися читачами. А пишучи статтю у вигляді коментаря – ви вступаєте до живої дискусії з реальними учасниками. Відповідно – і підхід буде більш людяний. Орієнтований на читача, якщо хочете.
Так, я усвідомлюю, що радячи подібні речі, можу втратити ще декількох коментаторів. Але, можливо, хоча б здобуду кілька нових несподівано цікавих статей для рубрики „3+2+1”. Так що, як бачите – це взаємовигідна пропозиція!..
P.S.: до речі, майже половина ідей для статей у мене виникає саме тоді, коли я читаю публікації на інших ресурсах, подумки сперечаючись з авторами, або навпаки – підтримуючи їх. А у вас?
Схожі записи
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...
Pingback: ()