|
|
Ще одна проблема автора, який лише осягає ази письма (наприклад, починає вести блог) – це відсутність відчуття ритму. Коли пишеш-пишеш – а перечитаєш – очі на лоба лізуть. Причиною тому – дві особливості сприйняття тексту автором:
- Всі ми читаємо набагато швидше, ніж пишемо, а отже при читанні інформація сприймається з вищим темпом, ніж ми її здатні продукувати під час письма. (Ця проблема підсилюється ще й тим, що думка людини взагалі налаштована на куди швидше сприйняття інформації, ніж ми здатні пропускати через органи чуттів). Тому, коли ми пишемо, нам потрібно завжди мати на увазі, що текст буде сприйматися в іншому „темпі”.
- Самому авторові дуже складно об’єктивно оцінити якість свого тексту відразу після написання (він може видатися як абсолютно жахливим, так і геніальним, хоча насправді це буде не так). Очі замилюються і автор бачить текст через призму власних думок, які все ще крутяться у голові. Єдиний вихід із цієї ситуації – взяти за правило перечитувати свої тексти через два-три дні після написання.
Якихось особливих порад чи „хаків”, як виправити цю ситуацію, не існує. Тут допоможе лише досвід та вміння придивлятися до статей на інших блогах. Особливо раджу стежити за тими, оновлення на яких ви чекаєте з найбільшим нетерпінням. Безперечно, вам не потрібно (і навіть шкідливо) повністю переймати манеру їх письма, але навчитися деяких загальних прийомів читабельності не завадить.
І знову ж таки – практика, практика і ще раз практика! Перш, ніж автор напише одну виняткову статтю, він повинен написати сто посередніх або навіть відверто неякісних. І що швидше ви їх напишете – то швидше вийдете на бажаний рівень.
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...