|
|
Спонсор запису:
Блог про Інтернет-маркетинг
Вчора скористався нагодою відвідати перший міжнародний маркетинг-конгрес 2009. Що характерно – хоча темою був заявлений маркетинг – 80% доповідей так чи інакше стосувалися інтернету, соціальних мереж, тенденцій Web 2.0 і зрозуміла річ – блогів. Саме тому вирішив згадати про цю подію і в „Українській блогосфері”, бо ж зазвичай я не пишу тут про робочі конференції.
В контексті побаченого і почутого хотів би поміркувати наскільки необхідний інтернет для виживання середньостатистичного маркетолога і навіть ба – набагато ширше – компанії взагалі. Признаюся чесно, я дуже вірю у слова, промовлені в адресу бізнесів/компаній/організацій невідомо ким і невідомо де (це такий новий інтернет-копірайт): „Якщо вас немає в інтернеті – то вас немає”.
Давайте ще разок для закріплення: ЯКЩО ВАС НЕМАЄ В ІНТЕРНЕТІ – ТО ВАС НЕМАЄ!
Знаєте, мені з біса дивно, що деякі компанії (особливо ті, які займаються продажем товарів та послуг для середнього (читай – забезпеченого) класу), до сих пір, здається, не зрозуміли цієї суперелементарної істини.
Кількість користувачів інтернету росте (і доволі шаленими темпами). Якщо вірити дослідженням TNS Ukraine, представниця якої також виступала на маркетинговому конгресі, то за останні 2 роки кількість користувачів інтернету в Україні зросла у два рази. Це не просто багато – це НАДЗВИЧАЙНО багато! Жоден інший медіа-носій за цей час не збільшив свої позиції ані на йоту. За 2 роки зріс тільки інтернет. При цьому телебаченню вдалося так-сяк зберегти свої позиції (вони не впали, але й не виросли), а радіо та друкована преса повільно але впевнено втрачають своїх слухачів/читачів.
На вулиці криза, все падає, руйнується, простоює – і тільки інтернет зростає, як і рекламні бюджети, які вкладаються у цю сферу (в Британії взагалі 2009-ий рік став першим, коли розмір бюджету інтернет-реклами перевищив розмір бюджету реклами на телебаченні). Зрозуміла річ, що інші медіа-носії (а особливо – в Україні) „загнуться” не так швидко. Але загальні тенденції, по-моєму, досить очевидні.
Я не купую в магазині – я купую в інтернеті
Хочете, я розповім, як я купую техніку (телефон, пральну машину, комп’ютер, ноутбук)? Спершу, я набираю у гуглі щось на зразок: „на що варто звернути увагу вибираючи телефон/пральну машину/і т. п.” Потім, з набором цих критеріїв я шукаю щось приблизно таке: „Nokia UMTS/ HSDPA 5 Megapixel купити Київ” (критерії залежать від того, що я знайшов під час першого пошуку). Таким чином я знаходжу модель, яка мене влаштовує. Потім я іду на форуми та блоги і шукаю відгуки про конкретну модель, або знову вводжу в гугл: „Nokia N82 опис відгуки”…
Після третього кроку може бути ще один додатковий – тоді я їду в магазин, щоб побачити товар вживу, потримати у руках, протестувати. Але ймовірність покупки в магазині дуже близька до нуля. Основна причина – дуже значна різниця у вартості (якби магазин робив накрутку у 5% – це можна було б ще зрозуміти, але як правило розмір цієї накрутки у порівнянні з цінами найдешевших інтернет-магазинів може досягати 25-75%). Втім є й інші причини. Наприклад, зручність покупок в інтернеті (можна потратити гроші з Webmoney без необхідності виводити їх); можливість доставки (часто – безкоштовної); наявність додаткової детальної інформації про продукт і т. п.
А тепер увага, дуже важливе одкровення для власників бізнесу: якщо у вас не буде сайту в інтернеті, де я зможу знайти свій телефон/пральну машинку/телевізор чи тур у Єгипет, то я вас просто не знайду. Бо я не читаю довідників і не ходжу по магазинах в пошуках того, що я хотів би купити. Я можу прийти в магазин тільки з однією метою – потримати в руках товар, який пізніше збираюся придбати в інтернеті. Ви ж не хочете, щоб ваш магазин був для мене музеєм? Тоді відкрийте для мене інтернет-магазин.
І знову ж таки, цілком зрозуміло, що власникам бізнесу поки що начхати на мої вподобання і бажання. Але потрібно розуміти, що так міркую не тільки я. Так міркують і діють десятки тисяч (а завтра – мільйони) користувачів інтернету. І оскільки діяти так зручніше – то їх кількість зростатиме у геометричній прогресії. Мені здається, що особливо консервативним бізнесменам навіть не доведеться чекати зміни поколінь, щоб втратити свій бізнес. Тому що сьогодні навіть бабусі, які вчора голосували за Симоненка, починають потихеньку освоювати інтернет. І байдуже, що зараз вони знають тільки „Однокласників”. Завтра 10-річний внук покаже їм, як користуватися інтернет-магазинами, і вони, замість того, щоб ходити у дорогу аптеку, замовлятимуть ліки там.
Якщо подумати, зараз в Україні ще немає дуже зручних і повноцінних сервісів купівлі в інтернеті (так званих інтернет-супермаркетів). Але ті, хто встигне стати першими, через деякий час не пошкодують про своє рішення.
А всі інші нехай і далі рекламують свої продукти та послуги у районній газетці з тиражем 100 примірників. Вони ж робили так завжди – і це було ефективно.
„До чого тут заголовок?” – запитаєте ви.
Просто сподобалася характеристика українського користувача, озвучена, якщо не помиляюся, Дмитром Грушевським, директором Mouse Interaction Media. Саме він розповів, що відповідно до останніх досліджень, українці стали менше спати (мабуть, сидять до ночі в інтернеті); частіше бувати вдома (ну і правильно, нехай чоловік краще в інтернеті посидить, ніж п’є горілку до ночі з друзями); люблять залишатися з грошима в магазинах (а я вам що розповідав про концепцію „магазин як музей”) і в старості залишаться самотніми юзерами вконтакті (а я залишуся самотнім юзером твіттера, можна?)
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...