Перш, ніж викласти тут кілька суперечливих думок, я хотів би пояснити, що маю на увазі під „бізнес-підходом” і „бізнесом”. Давайте зразу домовимося, що в цій статті слово „бізнес” вживається не у вузькому значенні: компанія, основна мета якої – генерувати прибуток; а у більш абстрактному: бізнес, як наявність чіткої цілі або цілей (не обов’язково або не тільки грошових). В такому сенсі бізнес-підхід може застосовуватися практично у будь-якій сфері діяльності. І навіть у сімейній сфері (хоч як би „дико” це не звучало, скажімо, для Тараса).

Якщо ваша сім’я НЕ живе за принципом: „Ніхто нікому нічого не винен, ніхто не має жодних обов’язків перед іншим і не переслідує жодних цілей” – тоді так чи інакше ви застосовуєте бізнес-підхід до сімейного життя.

Втім, раз по раз в коментарях, до статей на різних блогах (в тому числі й на „Українській блогосфері”) я натикаюся на виправдання безцільного підходу до блогінгу, як єдиного можливого. Мовляв, якщо блог створюється з використанням бізнес-підходів – то це вже не блог.

Дивовижно, яким же тоді чином виживають і процвітають блоги Майкла Аррінгтона, Даррена Роуза, Стіва Павліни, Гая Кавасакі?… Та навіщо далеко ходити, в українській блогосфері також достатньо чудових прикладів: Андрій (Podarok), Сергій (Hellveen), Ірина Новоставська, Яна (LetrOdectUS).

Безперечно, навіть найтематичніші і „найбізнесовіші” блоги виграють від присутності в них яскравої індивідуальності автора. Тобто елемент специфічності та індивідуальності від блогів нікуди не подінеш. Якщо блогер свідомо намагається його „задушити”, пишучи аж занадто офіційно і безособистісно – тоді ресурс швидш за все видасться нудним та нецікавим. Як показує практика, такі блоги з’являються тоді, коли окрім бажання „зрубати бабла” за ними нічого не стоїть.

Втім, я постійно стикаюся з протилежною крайністю – засудженням бізнес-підходу до блогінгу і возвеличенням безцільності. Дослівно: йти треба тільки за покликом серця і писати тільки про те, що подобається. Якщо ж ви зійшли „зі шляху істинного” і подумали про читача – смерть вам, як блогеру. Якщо ви пишете статтю, тому що запланували її написати, а не тому, що до вас раптово прийшла муза – смерть вам як блогеру. Якщо ви керуєтесь хоча б трішечки більш прагматичними цілями, ніж повністю альтруїстичне бажання писати – смерть вам як блогеру.

Автор фотографії: ZedZap(Happy.Solstice)

Як наслідок, українська блогосфера переповнена „правильними” блогами. Тобто тими, у яких з’являється 5-10 статей, після чого вони гинуть. Видно, до авторів вчергове не прийшла муза! А звідси і статистика: із понад 500 тисяч блогів в українській блогосфері лише 15% є активними (містять хоча б 5 записів і хоча б один раз оновлювалися за останні 3 місяці).

Мені цікаво почути думку тих людей, які критикують „бізнес-підхід” до блогінгу. Як ви думаєте, українська блогосфера стала б кращою, якби „Українська блогосфера” (вибачте за каламбур) перестала існувати?