Парадоксально, але про існування публікації про відсутність української твіттер-спільноти українська твіттер-спільнота дізналася саме із твіттера. Важко сказати, чого Артем Майнас хотів досягнути цією статтею… Але якщо його метою було короткострокове збільшення притоку відвідувачів на свій блог за рахунок чорного піару – то це вдалося на 100%. Бачите, навіть я не втримався, щоб не пропіарити цю статтю в „Українській блогосфері”. Втім, існує чимала ймовірність, що на користь блогові Артема такий піар не піде.
Тож, чи існує українська твіттер-спільнота?
Перш, ніж дати відповідь на це запитання, потрібно визначити:
- За якою ознакою твіттер-аккаунт вважатиметься українським, а за якою – російським.
- Яка кількість аккаунтів у Twitter достатня для того, щоб вважати це спільнотою.
- Які зв’язки повинні існувати між власниками цих аккаунтів (адже спільнота – це група, яка має щось спільне).
З належністю до тієї чи іншої блого/твіттеросфери все просто і зрозуміло. Українськими є ті облікові записи, переважна частина читачів яких – українці. При цьому мова, розміщення, тема і т. п. – мають непряме значення. Тобто цілком логічно, що аудиторією україномовного мікроблога у 99% випадків будуть саме українці, але з таким же успіхом українці можуть читати і російськомовні чи навіть англомовні блоги, якщо автор пише на близькі для них теми чи має спільні з ними інтереси. Наприклад, навіть російськомовний твіттер-аккаунт українського політика буде фоловити більше українців, ніж представників яких-завгодно інших держав.
Звідси висновок – українськими можна вважати як мінімум 99% україномовних аккаунтів і значну частину іншомовних (переважно російськомовних), якщо їхні автори мешкають в Україні і пишуть на близьку українцям тематику.
За цією логікою переходимо до другого запитання про кількість подібних аккаунтів в Україні. Перелік україномовних користувачів твіттера нараховує 2775 облікових записів. Загальна кількість користувачів з України за даними Яндекса складає 15 тисяч. Навіть якщо третина цих твіттерян по суті належатиме до рунету – залишається 10 тисяч твіттер-користувачів, що, на мою думку, також дуже вагомо. І це не беручи до уваги той факт, що кількість твіттерян постійно і дуже швидко зростає.
Чи можна вважати таку кількість підставою для існування української тві-спільноти? Думаю, цілком!
Насамкінець – про зв’язки всередині спільноти. Артем не був на Медіакемпі і тому не бачив, наскільки насправді активними і самобутніми є українці у твіттері. І, безперечно, він не стежить за повсякденним життям українських твіттерян. Але, якби він запитав у Ярослава Ажнюка (@YaroslavAzhnyuk), Андрія Поданенка (@podarok), Артура Оруджалієва (@arturclancy), Сергія Пішковція (@blogoreader), Максона Пуговського (@max0n), Окси Завойко (@oksa_zavoyko) чи будь-кого іншого з численної „армії” активних українських користувачів твіттера – то, мабуть, почув би більш коректну відповідь, ніж та, що дали вигадані експерти. Взагалі – це було вершиною абсурду, запитувати про наявність української твіттер-спільноти у російських блогерів. Він би ще у мешканців Аляски запитав.
Але зрештою, найяскравіше про існування української спільноти користувачів твіттера свідчить активність коментаторів до провокаційного запису „Тьоми”. І це, зверніть увагу, не враховуючи тих, хто принципово в подібні дискусії не вступає. А таких серед українських твітерян – предостатньо!
За підтримки:
Решили отвлечься и просто почитать? Журнал для женщин – лучшее времяпровождение. Отдохните от интернета!
Loading ...
Коментарів: 17
грудня 28, 2009 @17:50
Я відмітився там тільки тому, що чекаю смачне трололо, але воно все якось не приходить… Але от бачу по стрічці – пішли особисті образи, час відкрити фотошоп і пачку корна
грудня 28, 2009 @18:30
Чувак вирішив розпіаритися. Але не туди написав, треба було у Фофудію написати. Там би таке проковтнули
грудня 28, 2009 @20:08
Деяка доля правди в цього чувака таки є. Особливо щодо взаємопроникнення українського і російського… По суті, розділити ці два сегменти Твіттера просто неможливо.
Це взаємопроникнення й дає право йому, й таким, як він, вважати український Твіттер лише відгалуженням російського. Якби сумно це не звучало…
Цікаво було б зробити опитування і визначити, яка частка тих твіттерян, що живуть в Україні, вважають себе частиною саме українського Твіттера (а не ефемерного “русского”).
P.S. Думаю визначати приналежність до українського сегменту тільки за територіальною ознакою трохи наївно. Відповідь швидше можна знайти в самоідентифікації твіттерян.
грудня 29, 2009 @11:54
Належність блога до тієї чи іншої спільноти визначають його читачі, а не територіальна ознака, мова чи навіть самоідентифікація автора.
Специфіка інтернету полягає в тому, що взаємопроникнення будь-яких “сфер” буде завжди присутнім. Тому, безперечно, не можна сказати, що українська твіттер-спільнота повністю відмежована від російської. Але назвати її “відгалуженням” у мене ніколи б не повернувся язик. В Україні це самобутнє явище!
грудня 29, 2009 @12:17
До jarofed:
Ви мене трохи не правильно зрозуміли…
Я намагався кинути “камінець в город” автора цього липового дослідження. Вибачте, якщо зачепив і Вас. Це було ненароком…
А тепер щодо Вашого коментаря: звичайно, розділити щось в Інтернеті, де все так тісно переплетено дуже важко. Але у випадку з українським твіттером (блогосферою, зрештою, теж) справа справді серйозна. З боку (для “непосвячених”) виглядає так, ніби його немає, а якщо і є то дуже мізерний.
Думаю питання виокремлення української частки інтернету загалом, і твіттера зокрема, потребує глибшого аналізу. Адже поділ за читачами не ідеальний: тут постає те ж питання ідентифікації читачів на предмет “свій-чужий”.
грудня 29, 2009 @15:10
До jarofed: а чому не важлива “самоідентифікація автора”???
я вважаю, що автор, автор і ще раз автор “визначає” себе, чим і формує своє коло читачів.
“За якою ознакою твіттер-аккаунт вважатиметься українським, а за якою – російським” – мабуть буде найбільш актуальним і спірним питанням. На мою думку, чомусь цією ознакою вважають, як то кажеться “by default”, власне мовну приналежність, що справді не є правильним. Бо до якої спільноти віднесли б ви, блогери, мене, якщо в мене повідомлення на твіттері як на українській, так і на російській та англійській мовах?!
грудня 29, 2009 @17:21
Наталя, уявіть собі гіпотетичну ситуацію:
Автор українець і щирий патріот своєї держави. Його надзвичайно цікавлять мобільні телефони – тому він заводить блог про мобільні телефони. При цьому, він ходить на просунуті курси англійської мови, і, щоб практикуватися, вирішує вести цей блог саме англійською (та й відвідувачів буде більше, оскільки мова все-таки міжнародна). А оскільки пише він надзвичайно цікаво, дотепно і ділиться великою кількістю корисної інформації – блог дуже швидко зростає. Через 2 місяці його відвідуваність – 2 тисячі хостів на день. З них – 95% – не українці (що логічно, адже блог на загальну тему ще й англійською мовою). При цьому автор вважає себе, а значить і блог українським. Чи вистачає такої самоідентифікації для того, щоб назвати цей блог українським, як вважаєте?
Звісно, у більшості випадків кожен із другорядних критеріїв: мова, територіальне розміщення, самоідентифікація автора – здатен свідчити про “національність” блога. Але трапляються і винятки.
При цьому відвідувачі, як на мене, є найоб’єктивнішим критерієм приналежності блога (сайту) до тієї чи іншої національності. І перевірити це зазвичай не складно. Наприклад, якщо 60-80% відвідувачів блога – українці – то й блог український.
Звідси відповідь на запитання про ваш твіттер: проаналізуйте, хто його читає, і будете знати англійський він, російський чи український. Інтуїтивно можу сказати, що український, бо навряд чи іноземці будуть стежити за оновленнями у твіттері, де окрім знайомої їм зустрічаються ще дві якихось мови. Хіба що ви ділитесь там надзвичайно цінними і при цьому унікальними думками.
грудня 29, 2009 @17:38
хм, цікаві думки, але ви мене не переконали. особливо прочитавши ось це “Наприклад, якщо 60-80% відвідувачів блога – українці – то й блог український.”, я розумію, що ми зараз можемо розпочати дискусію про національну самоідентифікацію. поважаю вашу думку, однак щонайменше на 50% з вами незгідна…давайте тоді просто будемо розмежовувати блоги (чи пак – проекти) по мовному критерію і далі вголос говорити, що українець має лише українську мову, а решта – вже не українське.
jarofed, а ви відчували гордість за ті блоги (проекти), які ведуться російською мовою, однак їхні автори чітко себе ідентифікують з Україною??? я відчула, і раджу вам.
грудня 29, 2009 @17:47
Ярослав,
А тепер уявіть собі блог кримського діяча руху “Русский блок”, переважна більшість читачів якого походить з Криму. Наскільки українським можна його вважати? Згідно з Вашими критеріями він є українським. Я такий блог українським назвати не можу. Те саме з Твіттером цього діяча.
І навпаки, думаю хлопця з Вашого прикладу можна цілком віднести до українського сегменту. Чому б і ні? Те, що він пише для глобальної аудиторії робить його меншим Українцем, ніж названого вище діяча? Не вірю…
Думаю тільки само-ідентифікація автора може бути визначальним чинником…
P.S. Тут все так само, як і з визначенням належності письменників (наприклад Гоголь). Однозначної відповіді не знайти.
P.P.S. Моя точка зору не претендує на універсальність, але вважаю, що визначення приналежності блогу чи твіттера до певного культурного сегменту тільки за читачами теж не є абсолютно правильним.
грудня 30, 2009 @11:04
Ну хлопець той denier of Ukrainian Twitt він зовсім печерно совковий і про “чи є укро твітт” розмовляти не цікаво. Також можна без кінця розмовляти хто підпадає під категорію укр твіттерян. Я НЕ підпадаю під таку категорію, наприклад. Цікава тема чому так мало людей пише українською і наскільки укр Веб дихає загальносвітовими трендами. Ось це важливо і тут без якогось групового розуму не обійтися. Само собою поки дуже повільно йде.
грудня 30, 2009 @11:08
Наталя, @mikesvystun, схоже, ми говоримо трішки про різні речі. Безперечно, яскраві і самобутні міжнародні блоги, зроблені в Україні, заслуговують на повагу. Я ніколи не говорив, що все українське – хороше, а все іноземне – погане. У вашому, Наталю, прикладі: “гордість за ті блоги, які ведуться російською, але автори чітко ідентифікують себе з Україною” – блоги справді можуть бути дуже хорошими. Знаю кілька таких авторів і кілька таких блогів.
При цьому, за “дивовижним збігом обставин” попри мову їх читає більше українців, ніж росіян. 
Тому вони українські.
Але все-таки варто відрізняти українські блоги від блогів, зроблених в Україні. Той приклад, який я навів у попередньому своєму коментарі – це якраз приклад блога, зробленого в Україні (і, до речі, я знайомий зі схожою ситуацією в реальності). І це чудово, що наші блогери здатні вести блоги для такої широкої аудиторії.
грудня 30, 2009 @16:10
Ви, певно, не знаєте народної мудрості: “Собаки гавкають, а караван іде”.
грудня 30, 2009 @16:13
Олег, і це все, на що тебе вистачило???
ех, ладно. маю думку, от і видала. на цьому – усьо. натхнення закінчилося )))
січня 2, 2010 @21:06
я погоджуюсь з автором фрази “української твітер спільноти не існує”!
Ця фраза – несе в собі глибоку правду.
січня 5, 2010 @0:20
Обычное и очень заурядное мероприятие пиарите, товарищи. Я вот из той серии, о которых выше писалось. До мозга костей украинец, плохо знаю украинский язык, веду блоги на русском языке и даже размещаю их на доменах .ru. При этом считаю себя украинским блогером. Плюс ко всему – из Запорожья с казацкой родословной лет на 350.
Опять обсуждение такого заурядного мероприятия, баркемп УкрТвит ( что то вроде баркемпа людей, которые используют синие чернила ) превратилось в разбирательство, кто же все же настоящий украинец.
Мое мнение однозначно: украинского твиттер-коммьюнити не существует, так же как и российского, англоговорящего и т.д.
Коммьюнити – дословно объединенное общество, группа людей со сходными интересами, которые общаются друг с другом. Сложно представить сообщество на основе использования сервиса twitter.com, объединенное чем – языком общения? Глупо. Понять коммьюнити блогеров на twitter, коммьюнити владельцев лабрадоров на twitter и т.д. – легко, ибо есть общие интересы. И не важен язык общения, в конце концов есть переводчики. Все остальное – бред.
січня 7, 2010 @17:14
Да ну? Бред, конечно, но та же “русскость” определяется отнюдь не только языком общения – а вон ведь какое “сообщество” объединяет! Вам, батенька, надо им об этом рассказать, что мол другие интересы, помимо “русскости” для объединения должны быть, иначе – никак! А то товарищи старшие братья этим бредом пичкают-пичкают, пичкают-пичкают… А, оказывается, нужны интересы помимо.
ЗЫ: хохлосрач детектед
січня 9, 2010 @2:45
По поводу поста у Теммы – авторский анекдот:
Чириканье в Twitter украинцев:
Первый:
- Читал, как Темма поносит наше твит-сообщество!?
Второй:
- А что ты хотел от блога с названием ” Темма – май нас!”
Теперь серьезно: Темма уже извинился за статью, смотрите на его блоге.
Додати коментар