Спонсори запису:
Оригинальная женская парфюмерия в интернет магазине

Автор фотографії: Zitona Ні для кого не секрет, що практично будь-який контент в інтернеті має свого двійника. Хтось пише, хтось ділиться своїми враженнями від прочитаного, хтось переробляє, хтось перекладає, хтось, зрештою – просто копіює. Блоги в цьому питанні найбільш просунуті – тут міграція контенту відбувається просто-таки у промислових масштабах. І зрештою – це нормально, якщо не йдеться про пряму крадіжку – копіювання контенту і розміщення його на своєму ресурсі без жодної згадки про автора.

Втім, нещодавно я зіткнувся зі ще однією проблемою, чи, правильніше сказати – цікавою дилемою. Суть її полягає ось в чому: Якщо найпопулярніші статті в інтернеті можуть мати 10, 20, 40 чи навіть 100+ братів-близнюків – то чи потрібно при створенні ще однієї (власної) переробки даного матеріалу розставляти посилання на всі ці статті?

На перший погляд відповідь очевидна: вистачить посилання на статтю-оригінал!

Втім, ситуації бувають різні. Іноді ви знаходите цікавий матеріал на одному блозі, аналізуєте/перекладаєте/адаптуєте його для своєї аудиторії, а потім з подивом для себе виявляєте, що оригінал знаходиться на іншому блозі. На який ресурс ставити посилання в такому разі?

Або, як варіант: ви знаходите переклад цікавої англомовної статті на російськомовному блозі? Вирішуєте зробити її україномовний переклад, а оскільки російська для вас все-таки ближча, ніж англійська – перекладаєте з російської (вносячи необхідні поправки та адаптації з англомовного оригіналу). З такою ситуацією, до речі, мені доводилося стикатися вже неодноразово. На кого ставити посилання?

Можна, звісно, ставити посилання і на два, і на три, і на десять блогів, через ланцюжок яких ви проходите в пошуках оригіналу. Але наскільки правильним і етичним буде такий підхід? Адже автор у статті, все-таки один – це автор оригіналу.

Для себе я цю дилему вирішив так: де б я не знайшов статтю, яку хочу перекласти, адаптувати чи будь-яким іншим чином використати у власних матеріалах – я намагаюся докопатися до оригіналу і поставити посилання саме на нього. Іншими словами, навіть якщо стаття опублікована на Кореспонденті, але вперше вона з’явилася у Financial Times – то посилання стоятиме саме на Financial Times.

Виключення роблю тільки у випадках, коли один із учасників „ланцюжка” дуже сильно видозмінив статтю і додав туди цікаві факти/новини/приклади/тощо. Тоді ставлю посилання ще й на нього. Втім, як показала практика – таке трапляється доволі рідко.

Цікаво, як інші справляються з дилемою подвійних, потрійних і т. п. авторських прав? А може я даремно забиваю собі голову, і інших це питання ніколи не турбувало?