|
|
Нарешті шалена київська спека, яка спонукала виключно до релаксу біля великих водойм, але аж ніяк не до написання статей у блог, почала спадати. А разом з нею, відійшла і блогерська лінь. Тому сьогодні я хотів би подискутувати та поміркувати з вами щодо популярної останнім часом дилеми, яка почала здіймати особливо багато галасу після контакту між українськими блогерами та СБУ.
Я не буду повертатися до самої ситуації – про неї достатньо написано і в журналі Олега Шинкаренка (це той блогер, якого викликали на допит в СБУ), і в Телекритиці, посилання на яку наведене вище, і ще в кількох десятках популярних українських новинних сайтів та блогів. Втім, що мене найбільше вразило під час перечитування всієї цієї медіа-дискусії, в якій хтось став на бік блогерів, а хтось почав відстоювати закономірність дій СБУ – це фраза про те, що блогери, по суті, отримали переваги ЗМІ, не отримавши їхніх зобов’язань та відповідальності.
Отже, на думку авторки цих слів (джерела зараз, на жаль, не знайду): популярні блогери за своїми правами та привілеями практично прирівнюються до засобів масової інформації, при цьому не несучи тієї відповідальності та не будучи обтяженими тими зобов’язаннями, які діють на ЗМІ. Адже по суті блогер може написати практично будь-яку нісенітницю і його за це ніяк не буде покарано. Блогера ніхто не змусить перевіряти факти і гарантувати достовірність інформації, яку він розміщує в інтернеті. Але при цьому блогерів дедалі частіше запрошують на ті самі конференції, що й журналістів; їх пропускають на офіційні події і навіть влаштовують круглі столи для блогерів – аби лише ті позитивно відгукнулися про подію у своїх щоденниках. Йдеться про топових блогерів, звісно. Але, тим не менше!
Отже, друзі, маємо дилему? То все таки, блог – це ЗМІ чи не ЗМІ? Чи повинен автор блога нести за свої слова таку саму відповідальність, як журналіст чи редактор якогось новинного порталу? Коли я висловлюю у своєму власному блозі, який не зареєстровано як ЗМІ у державному реєстрі, думку (яка може не співпадати з думками інших людей чи навіть бути відверто хибною) – то що це: спотворення загальноприйнятих фактів, яке транслюється на масового користувача чи все-таки реалізація права на свободу думки і слова, а також на вільне вираження своїх поглядів і переконань, яке гарантується Конституцією України?
Де лежить межа між особистим та масовим? Адже профіль у Фейсбуку десятирічної дівчинки зі, скажімо, Вінниці, також може бути популярним і мати багато відвідувачів. І якщо така дівчинка час від часу публікуватиме у такому профілі свої думки, то можливо її журнал також варто визнати засобом масової інформації, а саму дівчинку прирівняти до журналіста?
Автор фотографії:
Критерії ЗМІ в інтернеті
На мою думку, як би прикро це не звучало для людей, які хотіли б контролювати інтернет, вихід із цієї ситуації лише один – засобоми масової інформації можна вважати лише ті видання, журнали, а можливо – навіть блоги, які відповідають одночасно двом критеріям:
- Є достатньо масовими (тобто, власне, за формальними показниками відповідають критеріям ЗМІ)
- Їхні власники хочуть зареєструвати (і реєструють) своє видання, як ЗМІ.
Іншими словами, нехай мій блог читає хоч 10 000 відвідувачів щоденно – формально він не є засобом масової інформації, аж поки я не прийду у відповідний орган і не подам документи на оформлення ЗМІ. Не дуже зручно для можновладців. Але така вже природа інтернету. Тому спроба СБУ щось там контролювати – лише зайвий раз доводить, що Інтернет не контролюється. А взаємодія тут відбувається трішки у інший спосіб, ніж звикли наші державні слуги. Йдеться про кредит довіри, прозорість, репутацію та здатність діяти відверто і відкрито. А тим, хто цього не розуміє, на жаль, доведеться ще деякий час покусати лікті і побитися головою об стіну. Аж поки, нарешті, не дійде…
А ви що думаєте з цього приводу?
За підтримки:
Недорогие игровые наборы для творчества онлайн.
Отдохни летом! Только лучшие отели Крыма! Приезжай в гостиницу «Ореанда».
Схожі записи
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...
Pingback: ()