|
|
Автор фотографії: Я давно не отримував такого інтелектуального задоволення від прочитання інтернет-публікацій, як сьогодні, прочитавши статтю Леоніда Каганова (російський письменник-фантаст) „Нокія N8 і інформаційні технології”. Дарма, що заголовок звучить, як назва рекламної статті – власне, про нокію там 10% змісту, якщо не менше.
А розмірковує Леонід про долю талановитих митців: художників, музикантів і звісно ж письменників в інтернеті, – приходячи до висновку, що інтернет, по-суті, нищить геніїв (оскільки не дає їм змоги заробляти). Я не буду наводити тут всіх аргументів, якими оперує Леонід, оскільки стаття, попри доволі значний розмір, цілком варта того часу, який ви витратите на її прочитання. Натомість, спробую розвинути одну з думок.
Як стверджує експерт з блогосфери Артур Вельф: в Інтернеті на одну людину, яка пише, припадає 9 людей, які коментують і 90 – які просто читають. Насправді, кількість тих, хто „просто читає” суттєво занижена. За спостереженнями Леоніда, пропорція повинна виглядати як 1:90:9000. Тобто на одного творця (автора) припадає 90 коментаторів і аж ніяк не менше, ніж 9000 пасивних спостерігачів, які лише споживають контент, але жодним чином не створюють його.
Дивовижно те, що така пропорція (йдеться про 1:9:90) – цілком нормальна і дозволяє інтернету функціонувати, створюючи „інформаційні фільтри за інтересами”. Саме нею можна пояснити згасання інтересу до ЖЖ-подібних сервісів – адже останні розраховані на значний „перекіс” в бік тих „хто пише”. А таких, як ми вже виявили – 1% від загальної кількості інтернет користувачів (у найкращому випадку).
На мільйони людей, які хочуть і будуть споживати корисну інформацію, знайдеться всього кілька людей, які готові поділитися, показати і передати свій досвід. І хоча вважається, що інформаційні технології прийшли, як інструмент, який може допомогти людям щось робити, насправді технології – це попкорн, який допомагає людям ковтати інформацію, організовуючи її таким чином, щоб в горлянку пролізали ще більші об’єми, ніж раніше.
Втім, інтернет не зразу став середовищем споживання. 15 років назад обличчя інтернету представляли люди, які здатні були створити власний сайт (і це було доволі складною працею). 10 років назад з’явилися соціальні інстититути першого покоління (типу ЖЖ), в яких уже зовсім необов’язково було створювати сайт, але потрібно було хоча б щось писати – і це почало називатися блогом. Нарешті, підтягнулись основні стада – і повсюдно виникли структури, отримавши політкоректну назву „соціальна мережа”: місце, де не потрібно навіть писати. Достатньо, скажімо, голосувати за фотографії.
Автор фотографії:
Як бачимо, розвиток технологій призводить до того, що активність учасників знижується сама по собі. В майбутньому, можливо, не доведеться навіть доторкатися до клавіатури. Уже не потрібно писати „я прийшов на роботу”: опустив задницю в крісло, вмикнув комп’ютер – і полетіло в мережу повідомлення друзям. Не потрібно писати рецензії, ділитися враженнями: на тих сайтах, де пройшло стадо, залишились лічильники, і це замінить сьогодні відгуки.
Але найцікавіше, звісно, те, що сучасні технології вчать нас тому, що людині взагалі не потрібно нічого робити, оскільки все вже зроблено. Потрібно тільки знайти… погуглити… і завантажити. Вже виросло „покоління завантажених рефератів”, тепер дорослі – це вони. Саме вони скажуть вам: „Навіщо ти пишеш цю програму? Така вже є!” „Навіщо ти пишеш цю статтю – тема давно розкрита на інших сайтах!”
Та що там далеко ходити? Навіть я, розпочинаючи публікацію статей про налаштування WordPress та покрокове створення автономного блога, наслухався достатньо критики із серії: „Таке уже було. Про це вже писали. А нащо ти це робиш?” Розумієте? Достаток інформації, яка нас оточує, народжує ілюзію того, що все уже є, а єдине, на що є сенс витрачати сьогодні свої сили – це не на творення, а на пошук для завантаження.
Попри всю ілюзію достатності та інформаційного перевантаження, творців в інтернеті залишається все менше та менше. І відверто кажучи, я вважаю себе справжнім щасливцем, що мені поталанило багато спілкуватися з людьми, які створюють, а не лише споживають. Тому, коли наступного разу хтось з ноткою іронії в голосі скаже вам, що вже бачив десь те, що ви лише намагаєтесь створити, не соромтесь детально пояснити, куди йому потрібно тримати свій шлях! Не позбавляйте інтернет ще одного творця, яких так мало серед мільйонів споживачів.
А як давно ви виходили з режиму „чистого споживання” і збагачували мережу своїми власними знаннями та досвідом?
За підтримки:
Мечтаете научиться рисовать на компьютере? Не забудьте скачать adobe photoshop cs5 final – лучшую программу для рисования!
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...