Автор фотографії: Arwen Abendstern Чи доводилося вам коли-небудь втрачати мотивацію до ведення блога після того, як хтось піддав жорсткій (і, на вашу думку – несправедливій) критиці вашу статтю або пост? Якщо так – значить швидш за все ви належите до того типу блогерів, які мотивуються зовнішніми імпульсами – і, на превеликий жаль, це може шкодити вашому блогу.

Взагалі, у явищі „зовнішньої” чи „внутрішньої” мотивації немає нічого нового чи загадкового. Деякі люди вважають зовнішній відгук (коментарі читачів, критику опонентів тощо) основним джерелом визнання, оцінки та підтвердженням важливості їхньої справи. Найкращим мотиватором для них є позитивна реакція на їхню працю та схвальний зворотній зв’язок. А найгіршим демотиватором – відсутність реакції чи жорстка критика.

Є й інший тип авторів – які керуються зовнішніми цінностями, а основним джерелом визнання для них є внутрішнє відчуття задоволеності від виконаної справи (написаної статті). Звісно, вони також звертають увагу на реакцію читачів та цінують зворотній зв’язок, але для них цей аспект не має такого вирішального значення. Коментарі для таких людей цінні рівно настільки, наскільки вони несуть нову корисну інформацію, яка доповнює їхню статтю чи матеріал, або виправляє можливі огріхи. Але зовнішній відгук ніколи не може стати мотиватором чи тим більше демотиватором для подальшої праці такого автора. Адже сам по собі, такий автор самодостатній. Він пише не тому, що це схвалює оточення, а тому, що сам вважає це правильним.

Якби мені потрібно було описати автора другого типу, я використав би слово „самовпевнений”. І хоча в українській мові це слово має стійкий стереотипний негативний відтінок – насправді „самовпевнений” блогер – це куди краще, ніж автор, який повністю керується думками інших. Адже йдеться не про нахабну самовпевненість, яка змушує людину відстоювати свідомо хибні ідеї чи доводити свою думку всупереч здоровому глузду, а про ту самовпевнність, яка є синонімом „внутрішньої мотивації”. Самовпевненість, яка базується на міцній системі внутрішніх пріоритетів та цінностей, які підказують людині, що вона знаходиться на правильному шляху, навіть якщо оточуючі сверджують протилежне.

Зовнішня та внутрішня мотивації

Визначити, яким типом мотивації керується блогер, дуже просто. Якщо він:

• з нетерпінням чекає коментарів і сильно засмучується, коли отримує негативні відгуки;
• найкращими своїми публікаціями вважає ті, які зібрали найбільшу кількість коментарів;
• не здатен самостійно оцінити свою роботу, аж поки не отримає схвального відгуку від читача, –

значить перед вами типовий приклад автора, який керується зовнішньою мотивацією.

Якщо ж блогер:

• знає, що робота виконана добре, без необхідності підтвердження ззовні;
• береться за справу довго не думаючи;
• вважає, що коментарі – це непогано, але ніколи не зациклюється на них, –

значить перед вами „самовпевнений” автор.

А до якого типу авторів належите ви?

Уявіть таку ситуацію: ви довгий час працювали над створенням статті – дуже хорошої статті, яка постійно тримала вас у напрузі і захопленні. Ви витратили кілька годин на письмо та багаторазове перечитування, отримуючи водночас насолоду від ідеально зробленої справи і натхнення довести статтю до ідеалу. І коли ви закінчили – то були по-справжньому задоволені собою.

Втім, розмістивши нарешті статтю в блозі, ви кілька днів чекали, перш ніж отримати перший коментар. І він був критичним. Потім до першого критика приєдналося ще кілька коментаторів, які заявили, що стаття нецікава, некорисна і взагалі – написана не у вашому стилі. Кілька підписників навіть відписалися від вашого блога, не забувши згадати про це у коментарях.

Відповідь на запитання, як ви почуватиметесь у подібній ситуації, і визначає, до якого типу авторів ви належите. Звісно, ні тим ні іншим не сподобається такий перебіг подій. Але якщо автор із „зовнішньою мотивацією” переживатиме це, як особисту трагедію, і можливо, на тривалий час втратить будь-яке бажання писати до блога; то „самовпевнений” автор вирішить, що читачі просто не зрозуміли початкового задуму (адже стаття справді була прекрасною), а раз так – тоді навіщо такі читачі?

А до якого типу авторів належите ви? Наскільки зворотній зв’язок (чи його відсутність) здатні вплинути на ваше самопочуття?