У житті чомусь іноді виходить так, що події, які спершу здаються нам випадковими, через деякий час виглядають цілком закономірними. І якби тоді, в минулому, доля не розпорядилася саме так, сьогодні в нашому житті не було б чогось надзвичайно цінного, важливого, що, зрештою, робить нас унікальними.

Сьогодні я вирішив поділитися історією своїх блогів, а точніше тим, як ряд випадковостей переріс у те, що сьогодні я вважаю закономірністю. Не знаю, наскільки цікавою буде ця історія для вас. Але принаймні вона зможе показати яким чином я прийшов до трьох блогів і чому на даному етапі вважаю цю кількість ідеальною для себе.

Українська блогосфера

Про „Українську блогосферу” я неодноразово писав і навіть розповідав у подкасті. В двох словах – цей блог я вирішив створити після близько року роботи в Management.com.ua та ведення Менеджмент@Блог-у. Тобто уже був якийсь досвід, а також дуже сильне бажання створити щось своє, унікальне.

Тематика блогінгу на той час (січень 2008-го року) не була такою розповсюдженою. Власне, коли я створював „Українську блогосферу”, то не знав жодного українського відповідника (окрім Блогобіга Максона Пуговського, який вже тоді оновлювався вкрай кволо). А з Блогорідером Сергія Пішковція познайомився після публікації перших статей на „Українській блогосфері”.

Блог Ярослава Федорака

Свій особистий блог Ярослава Федорака я створив у листопаді 2008-го року, тобто майже через рік після створення блогосфери. На момент, коли в Jarofed-i (до речі, це мій основний нікнейм в інтернеті) з’явився перший запис – розуміння необхідності особистого блога було надзвичайно гострим. Я принципово не хотів порушувати тематичності «Української блогосфери» і водночас – мені потрібно було десь висловлювати думки, які не були пов’язані з блогінгом.

В результаті я не один раз переконався, що поступив правильно, створивши окремий особистий блог. По-перше, на відміну від „Української блогосфери”, де я дав собі обіцянку публікуватися щодня, особистий блог не зв’язував мене необхідністю регулярної публікації. Я міг писати коли завгодно. А міг взагалі не писати, якщо не було часу, натхнення, сил… По-друге, він жодним чином не зв’язував мене тематично. Звісно, пишучи до особистого блога я завжди думав про потенційну користь для читача, але визначеної тематики у нього ніколи не було. Точніше, цією тематикою був я сам! Все, що захоплювало, цікавило чи турбувало мене у певний момент, могло стати темою для статті.

Як наслідок – ви можете відшукати на особистому блозі дуже різноманітні пости, починаючи з моїх юнацьких віршів, і закінчуючи порадами щодо того, як краще виробити закордонний паспорт у Києві чи як правильно керувати автомобілем; не кажучи вже про численні звіти з поїздок, фото-пости і навіть власні відео улюблених комп’ютерних ігор.

Вивчаємо Flash та ActionScript разом

А ось третій блог „Вивчаємо Flash та ActionScript разом” побачив світ у січні 2009-го – тобто рівно через рік після „Української блогосфери” і через два місяці після особистого блога. Він виник з дитячої мрії малювати мультики і створювати власні найпростіші ігри у Flash. Але сьогодні, спостерігаючи за динамікою його розвитку, я відчуваю, що цей блог цілком здатен стати найпотужнішим з трьох. І психологічно, саме йому я готовий віддавати найбільше часу та зусиль (хоча насправді люблю і буду підтримувати всі три блоги).

Блог про флеш дуже вузькоспеціалізований. Якщо так можна висловитися – він навіть „тематичніший” за „Українську блогосферу”. Якщо спершу окрім флеша я планував там писати про мову PHP, то згодом відмовився від цієї затії, обмежившись власне флешем та вбудованою мовою ActionScript, без якої складно уявити розробку інтерактивних програм.

Дороги переплелись

Сьогодні „Українська блогосфера”, блог Ярослава Федорака та „Вивчаємо Flash та ActionScript разом” – це той майданчик, який я дуже гостро відчуваю „своїм”. І, чесно кажучи, мені важко уявити, що цей ланцюжок міг би залишитися без котроїсь із його ланок.

Особистий блог став для мене плацдармом для досліджень. Тут я не боюся спробувати щось нове, не боюся „вийти за рамки” чи „невиправдати” очікування читачів. Я можу написати статтю на якусь тему, а потім раптово зрозуміти, що ця тема мені дуже цікава і я хотів би займатися нею більше. Це водночас місце, де душа відпочиває і найточніша „дослідницька лабораторія”. Окрім того, це чи не єдиний блог, який читають мої друзі з реалу (ті, які були ще до інтернету).

„Українська блогосфера” – це, якщо можна так висловитися, соціальний проект. Хоча наразі цей блог прибутковий і багатократно покриває витрати на хостинг та просування – все ж його основною метою є не заробіток. „Українська блогосфера” – це те місце, де я сам навчаюся працювати з блогами і ділюся з іншими своїм досвідом. Тут вже згуртувалася доволі значна спільнота читачів, які регулярно коментують, діляться своїми думками та точками зору і не шкодують власного досвіду. Ціль цього блога – сприяти розвитку українських блогів. І це доволі прагматична ціль. Адже, розвиваючи сферу, допомагаючи іншим створювати блоги, я розвиваю і свої блоги. Важко виростити плід на нездобреному грунті. „Українська блогосфера” – це добриво для початківців у блогінгу.

Нарешті, блог „Вивчаємо Flash та ActionScript разом” – це той проект, на який я покладаю найбільші надії. Мені не тільки дуже цікаво досліджувати Flash, створювати анімовані банери, мультфільми, інтерактивні програми та ігри, але й хотілося б зробити цю справу прибутковою. Адже набагато приємніше знайти те, що приносить задоволення, і навчитись заробляти на цьому, ніж розмежувати хобі та роботу і сприймати останню за каторгу.