Автор фотографії: Kurdistan KURD Кількість коментарів – один з найоб’єктивніших показників реального інтересу читачів до блога. Чи не тому автори з таким трепетом очікують кожного наступного відгуку на свою працю? Особливо – на ранніх етапах існування блога.

Втім, бувалі блогери знають, що кількість і якість коментарів далеко не завжди залежить від того, наскільки цікавою та корисною виявилася публікація. Керуючись власним досвідом, я б навіть сказав, що прямого зв’язку між якістю статті та кількістю коментарів немає. Зате є набір цілком конкретних аспектів (зачіпок), які й визначають, чи прокоментує відвідувач статтю, чи просто проігнорує, на мить зупинившись поглядом і далі рушивши по своїх справах.

Чому це важливо?

Хоча безпосереднього зв’язку між якістю публікації та кількістю коментарів немає, все ж готовність читачів коментувати ваш блог – це дуже важливий аспект для успішного функціонування та розвитку ресурсу. Він вказує на ваше вміння не лише ділитися думками (писати), але й формувати спільноту навколо своїх ідей та тематики. Адже зрештою, блог – це не тільки контент (хоча контент, безперечно, найважливіша його складова), але й комунікація.

Якщо блог взагалі ніхто не коментуватиме – у відвідувачів складатиметься враження мертвого ресурсу. Та й сам автор навряд чи зможе довго працювати над таким блогом. Його гнітитиме відчуття непотрібності і зайвості, коли важка і наполеглива робота над статтями залишається непоміченою.

З часом ви як автор зрозумієте, що кількість коментарів не свідчить ні про якість, ні про цікавість статті – і жити стане легше. Принаймні, ви точно знатимете, які саме аспекти слугують зачіпками і мотиваторами для коментування і завжди зможете написати статтю основна ціль якої – стати магнітом для обговорення. В інший же час можна буде спокійно насолоджуватися продукуванням контенту, який приноситиме задоволення вам, не залежно від того, наскільки сприятливий він для коментування.

Втім, на початкових етапах існування блога відсутність коментарів може стати справжньою проблемою. Особливо, якщо ви не знаєте, як спровокувати дискусію. Мабуть, я не помилюся, якщо припущу, що відсутність коментаторів послужила причиною „смерті” не одного потенційно цікавого блога.

Кілька способів „роздмухати” дискусію

Спостерігаючи за реакцією читачів та активністю коментаторів у публікаціях на цьому блозі (а таких тут більше 600), а також у двох моїх інших проектах: Блозі про флеш та ActionScript та особистому блозі, я звернув увагу на те, що змушує читачів коментувати чи навпаки – утримуватися від коментарів. Ось деякі з цих спостережень.

1. Жива мова та неофіційний стиль. Читачі не коментують реферати та наукові публікації. Банальна розмова – зі своїми проблемами та орієнтацією на слухача, а можливо навіть стилістичними огріхами – набагато привабливіша для коментатора, ніж наукова доповідь переповнена спецтермінологією та ідеально вивіреними трактуваннями. Навчіться розмовляти з тими, до кого звертаєтесь, замість того, щоб читати їм лекцію – і їхня відповідь стане абсолютно природньою реакцією.
2. Актуальна (гостра) тематика. Навряд чи хтось із читачів захоче залишити коментар, якщо йому відверто начхати на те, про що ви розповідаєте. І навпаки – актуальна (в даному випадку – цікава і гостра для конкретного читача) тематика суттєво збільшує шанси, що статтю буде прокоментовано. Якщо читач давно цікавиться обраною вами темою, то він швидш за все захоче доповнити ваші думки, вказати на неточності, заперечити хибні факти чи поділитися найостаннішою інформацією.
3. Без „води”. Вміння до крайньої межі інтенсифікувати зміст примусить людину прочитати статтю від першого і до останнього слова. А це, в свою чергу, також підвищує ймовірність того, що вона не залишиться без відповіді. Обов’язково зверніть увагу на статтю, в якій я розповідаю про важливість концентрації змісту та те, як цього досягнути.


Автор фотографії: » Zitona «

4. Крайня точка зору. Найбільш сприятливими для дискусії стають ті публікації, які дозволяють читачам висловити свої переконання, при цьому підтримуючи чи опонуючи автору. Такі статті бувають небезпечними, оскільки саме в них найчастіше розгораються справжні суперечки чи навіть „війни фанатиків”. Але з іншого боку – саме до них читачі повертатимуться знову і знову, щоб перевірити, чи не з’явилося нових коментарів на їхні відгуки.

Суть такої публікації – висловлення своєї крайньої точки зору щодо певного (болючого) питання без будь-яких можливостей для компромісу. Спробуйте чесно признатися у своєму блозі, що ви вважаєте всі продукти Apple нікчемним гламурним непотребом, і ви зрозумієте, про що йдеться.

Єдине, про що варто пам’ятати – такі публікації не повинні бути створені виключно заради суперечки. Ви маєте право поділитися своєю точкою зору і відстоювати її, але краще навіть не починайте, якщо не переконані у власній правоті і пишете просто тому, що давненько не публікували дискусійних постів.

І так – я прихильник щирості в публікаціях. Чесність і відкритість обов’язкова, якщо здобувши коментаторів, ви не хочете втратити свою репутацію і повагу до вас, як до автора!

5. Зручний „дім” для тих, хто спілкується. Ви повинні по-справжньому любити своїх коментаторів, ставитися до них з повагою і створювати всі умови для того, щоб цим людям було зручно спілкуватися в рамках вашого блога. А це значить, що ви не повинні ігнорувати їхні прямі запитання (що, втім, не означає, що ви зобов’язані супроводжувати беззмістовною реакцією кожну їхню репліку), стежити за чистотою комунікації, можливо – спрямовувати дискусію. Але у будь-якому разі – залишати достатньо місця і свободи для „маневру”.

Дотримуючись останньої поради, з часом ви побачите, що у вас стає більше так званих „постійних” коментаторів, які не пропускають жодної вашої статті і залишають свої відгуки практично до кожної з них. Якщо вам вдалося нажити таких людей – значить ви все робите правильно!

6. Штучні методи підвищення кількості коментарів. Всі поради, які були наведені вище, я відношу до справжніх методів мотивації коментування, оскільки в їх основі лежить реальне бажання людини поділитися своєю думкою. Від усієї душі раджу вам працювати над розвитком саме цих методів. Втім, стаття була б не повною, якби я проігнорував кілька „штучних” методів, які теж іноді діють, хоч і набагато гірше, ніж автентичні.

До штучних методів я відношу всілякі прохання про коментар наприкінці статті, розпалювання дискусії методом самокоментування або купування коментарів, активізацію коментування різноманітними топами коментаторів (коли людина коментує вас заради посилання на головній).

А взагалі, дуже хороший спосіб перевірити, наскільки щирі ваші коментатори – порахувати кількість відгуків без посилання з імені (оскільки це показує, що людина коментувала заради того, щоб поділитися своєю думкою, а не заради посилання). Щоправда, остання порада не діє у випадку з блогами, дотичними до SEO, інтернету, веб-просування тощо – тому що у 99% їхніх коментаторів є власні ресурси, на які вони, що цілком закономірно, залишають посилання.

Тож бажаю вам завжди насолоджуватися найкращими коментарями, але ніколи не зациклюватися на них!

---

Бажаєте виглядати відмінно? Тоді вас зацікавить косметика флормар – зробіть собі подарунок під Новий Рік. Завітайте на Aryacosmetic.com.ua!

Чудестные милые улочки, брущатые кварталы, близость гор. Если это ваша мечта – тогда вас заинтересует продажа квартир в Черновцах: качественно, быстро и недорого!

Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)