|
|
Автор фотографії: Час від часу на різних сайтах, форумах та в публікаціях я натикаюся на скарги про недорозвинутість українського інтернету. Зазвичай я їх ігнорую, як ігнорую закиди на мою українськість із серії: „А пачіму нє на руском?” у коментарях до цього блога. Але мушу визнати, що один з них таки „зачепив” мою „тонку патріотичну натуру”. Йдеться про статтю Андрія Івахненка „SEO та „руський менталітет”.
З другої чи третьої спроби мені так і не вдалося зрозуміти, до чого ж там SEO, але сама по собі тематика статті виявилася достатньо драматичною та суперечливою, для того, щоб звернути на неї увагу. До речі, блог пана Андрія Fructus Temporum цілком заслуговує на те, щоб раз і назавжди оселитися у ваших рідерах. Тому, якщо ви досі з ним не знайомі – раджу завітати.
Зі статтею про „SEO та „руський менталітет” я згоден і незгоден одночасно. Можливо, саме тому вона викликала такі емоції під час прочитання. Точніше, я хотів би бути повністю незгодним з нею і був би щасливий, якби можна було сказати, що пан Андрій написав цілковиту маячню, а жодне його слово не має сенсу – та на жаль у статті достатньо здорового глузду та логічних висновків і наслідків. Втім, деякі з них все ж подані занадто фаталістично і їх, на мою думку не лише можливо, але й варто уникнути.
„Ніякі часові чи фінансові вливання нам не допоможуть, так само, як не допоможе росіянам шалене «клікання» та безмежне «розшарювання» статей, – пише автор, окреслюючи перспективи розвитку українського інтернету. – Причина — відсутність розвиненого малого та середнього бізнесу взагалі. Відсутність значного прошарку середнього класу, з вільними грошима та досить високою освітою”.
Я не переписуватиму тут весь зміст статті. Кому цікаво – той перейде за посиланням і прочитає повний ланцюжок обгрунтувань, які зрештою приводять автора до невтішного висновку-поради українським вебмайстрам: „Вчіть хлопці англійську, та регулярно відвідуйте тир”. Натомість, поділюся своїми думками щодо перспектив української мови в інтернеті та міркуваннями стосовно доречності чи недоречності її використання.
Якщо говорити коротко – то тут я значною мірою солідарний з думками Станіслава Настенка щодо розвитку українського сегменту всесвітньої мережі, який стверджує, що „єдиний вихід – це „створювати попит” на україномовний контент,… як створили його з нічого італійці, французи, поляки, фіни. І без інвестицій своїх потуг в національну мову тут не обійдеться…”
Про те, що палиця має два кінці, дізнаєшся, відчувши їх на хребті
Як на мене, ситуація з перспективністю української мови в інтернеті має два аспекти, які певною мірою можна протиставити один-одному і які роблять її не зовсім безнадійною (хоча ситуація, безперечно, непроста).
Перше – це той факт, що у світі десь ближче до центру Європи є така держава – Україна. І так вже сталося, що там проживає майже 50 мільйонів мешканців, які розуміють українську мову. А для частини з них ця мова є єдиною комфортною мовою спілкування і отримання інформації. Себто теоретично вони могли б читати англомовні (китайськомовні, франкомовні, російськомовні, японськомовні тощо) статті, користуючись словником чи його електронним аналогом, але такий спосіб є для них менш зручним і при наявності вибору вони однозначно віддаватимуть перевагу саме українським матеріалам.
Друге – той факт, що за останній рік проникнення інтернету в Україні сягнуло майже 30%. Тепер комп’ютери, під’єднані до всесвітньої мережі, є не тільки у Києві (хоча частка столичних користувачів продовжує вражати своїми розмірами порівняно з проникненням у інших регіонах України). Експерти стверджують, що сьогоднішні показники кількості під’єднаних до інтернету користувачів є своєрідним переламним моментом, після якого інтернет, як у свій час телебачення, перестає бути предметом розкошу і наближається до категорії предметів першої необхідності. Далі його розвиток та зростання частки користувачів відбуватиметься ще швидшими темпами. Відверто кажучи, мені навіть страшно уявити, скільки користувачів всесвітньої мережі буде в Україні через рік.
Отже – ми маємо ринок. Майже 15 мільйонів наявних та майже 50 мільйонів потенційних користувачів – це дуже великий ринок.
Ми маємо перспективи зростання. Здається, той факт, що проникнення інтернету в Україні продовжуватиме зростати, не викликає сумніву навіть у найбільших скептиків.
Залишилося одне – запропонувати продукт!
Автор фотографії:
А що може зробити пересічний блогер/автор/вебмайстр?
Андрій Івахненко правий: користувач інтернету – це вкрай прагматична „потвора”, яка не надто переймається питаннями соціальної відповідальності чи, боронь Боже, якоїсь там патріотичності. Він і не повинен.
Абсолютно логічно, що якщо мені необхідна інформація про налаштування нового графічного планшету Wacom Intuos 4, подарованого дружиною на День Народження – то я знайду і застосую цю інформацію, не залежно від того, якою мовою вона буде написана. Та хоч на хінді… благо Google Translate сьогодні доступний кожному.
Але правда й те, що якщо зірки складуться правильно і якимось дивом я натраплю на повну і детальну інформацію про планшет своєю рідною мовою – то на цьому мої пошуки закінчаться і жоден інший сайт чи ресурс не зможе скласти конкуренції тому, який запропонував необхідну мені інформацію найкомфортнішою для мого сприйняття мовою.
Звідси – висновок: якщо власники ресурсів навчаться створювати абсолютно корисні матеріали комфортною для споживача мовою, вони досягнуть успіху не залежно від того, скільки „ідентичних” матеріалів опубліковано десь там англійською мовою. А якщо при цьому вони навчаться створювати не просто корисні, а ще й унікальні матеріали – тоді вже корінні англійці почнуть вивчати українську мову, щоб тільки мати змогу прочитати виняткову статтю в оригіналі.
Звісно, я перебільшую. Британці, швидш за все, скористаються Google Translate-ом. Але ж головне не це! Головне те, де було джерело… а воно у даному прикладі було саме тут – в українському сегменті інтернету.
Не вірите що таке можливо?
Тоді уявіть геніального експерта у будь-якій сфері діяльності. Наприклад – фотографа. Уявіть, що цей фотограф народився і мешкає в Україні (це ж не складно уявити, правда). Уявіть, що цей професійний фотограф веде блог, який читають сотні тисяч фотолюбителів, які мріють колись досягнути подібних вершин. І звісно ж – фотограф веде блог українською мовою…
Інтернет – сфера діяльності переважно творча, яка відкриває безліч можливостей для прояву креативності. Тут важко знайти двох схожих авторів, а генії завжди цінуються на вагу золота. Люди шукають не мову – люди шукають інформацію. Але саме це вказує на спосіб піднести і розвинути мову. Якщо геній спілкуватиметься українською – його читатимуть українською (чи перекладатимуть на сотні інших мов, і все одно читатимуть)! Тому що його продукт – первинний. Тому що його знання – як повітря необхідні сотням тисяч інших.
Та давайте на мить задумаємося, чи потрібно бути генієм для того, щоб створювати такі продукти? Інтуїція підказує – що вистачить бажання та наполегливої цілеспрямованої праці.
Якщо автори будуть системно створювати якісний, унікальний та корисний контент – тоді користувачі будуть системно його споживати. Якщо я зможу знайти відповідь на будь-яке запитання, та розв’язати будь-яку проблему українською мовою, то чи стану я продовжувати пошуки в російсько- або англомовному сегменті інтернету. Думаю, відповідь очевидна!
І ця відповідь, водночас, є відповіддю на запитання про перспективність української мови! Творіть контент, дбайте про його винятковість, цікавість і корисність – ось і весь секрет.
Ну і вивчайте англійську мову, звісно, бо одне одному не заважає!
Желаете открыть успешный и прибыльный бизнес? Тогда вас заинтересует доставка из Китая различных товаров за выгодными ценами.
Схожі записи
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...
Pingback: ()
Pingback: ()
Pingback: ()