Спонсор запису:
Практический семинар-тренинг по SEO в Киеве 19 февраля

Останнім часом я все частіше стикаюся з точкою зору, що Twitter здатен стати убивцею RSS-рідерів. При чому, цю думку висловлюють цілком поважні блогери. Наприклад, Сергій Петренко опублікував статтю про смерть RSS. Раніше до цієї теми звертався Сергій Пішковцій. А я все ніяк не можу взяти до тями, як можна порівнювати настільки різні сервіси?

Адже що таке насправді твіттер? Це сервіс мікроблогінгу, який у кращому разі здатен стати рекомендаційним сервісом, але аж ніяк не повноцінним замінником RSS-рідера!

Гаразд, припустимо, я підписався (зафоловив) аккаунт якогось блога, що в принципі можна порівняти з підпискою. Але як бути з послідовністю та сортуванням. Адже аккаунтів, які я “фоловлю”, суттєво більше сотні (за середньостатистичними показниками це ще дуже-дуже мало), а серед них, звісно, переважають живі люди, а не аккаунти видань чи компаній. Тож виходить, що моя “підписка” буде розмита цілим морем інформаційного шуму, серед якого не те що важко – неможливо знайти потрібну інформацію.

Більше того, навіть при такій незначній кількості “фолловінгів” (тобто тих, на кого я підписаний у твіттері), читати всю стрічку практично неможливо. От признайтеся, ви впевнені, що не пропускаєте жодного твіту?.. А уявіть, що буде, якщо фоловінгів стане 200… 300… 500… Очевидно, що частина статей із підписки (не виключено, що цінних і цікавих) просто проходитиме повз мою увагу!

Прихильники твіттера частенько використовують ще один аргумент, який нібито і є основною конкурентною перевагою Twitter-а над RSS-рідерами: соціальність. Мовляв, якщо статтю рекомендує ваш товариш (або кілька товаришів) – то на неї точно варто звернути увагу.

З останнім важко посперечатися – друзі дійсно часто публікують різноманітні посилання. Але знову ж таки, як часто вам доводиться натрапляти на різних пухнастих котиків, які сподобалися котрійсь із ваших twitter-подруг чи раптом отримувати звіт за показниками фондової біржі, який вас зовсім не цікавить, зате цікавить когось із твіплів. Якщо продовжити цю думку, то можна прийти до висновку, що у Twitter-і ви частіше читаєте не те, що цікаво вам, а те, що цікаво вашим друзям. Іноді інтереси співпадають, і тоді можна із захопленням розповідати про інформаційну потужність Twitter-а, який вже практично “вбив” RSS-читалки.

Чому я досі користуюся рідером

1. По-перше у рідері є можливість сортувати, групувати та структурувати підписки, якої немає у Твіттері (принаймні, у настільки ж зручному вигляді). Якщо мене цікавлять ресурси про флеш, блогосферу та SEO, дизайн та управлінський інструментарій, то мені важливо, щоб всі вони були належним чином посортовані і зручно структуровані. Інакше в мішанині підписок можна дуже швидко заплутатися, що веде до втрати дорогоцінного часу.
2. По-друге, до рідера потрапляють лише найкращі сайти та блоги, які точно мене цікавлять і які я хотів би читати повністю (або які необхідні мені для професійної діяльності). Якісний набір підписок у рідері – це своєрідний скарб. Він може формуватися роками. І саме він гарантує, що ви отримаєте максимальну користь та задоволення перечитуючи рідер, не залежно від того в робочих цілях чи розслабившись вдома за чашечкою кави. Саме ви, а не сторонні люди, формують рідер, і тому там немає місця випадковим посиланням та інформаційному шуму. Тільки те, на що ви свідомо вирішили підписатися!
3. По-третє, і це дуже важливо – користуючись рідером ви можете бути на 100% впевнені, що не пропустите цікавий або корисний матеріал. До рідера можна звернутися тоді, коли зручно вам, а Twitter наполегливо вимагає уваги тоді, коли потрібно йому.

Скільки б оновлень не з’явилося на улюбленому сайті за час вашої відсутності – ви точно не пропустите жодного з них (хіба що за власним бажанням). У твіттері ж варто посиланню “застаріти” на кілька годин – і швидш за все ви його вже просто не помітите у морі інших твітів.

4. По-четверте, статті у рідері нікуди не зникають. Тобто повернутися до них ви можете і через кілька років. А якщо поєднати це з можливістю позначати найкращі публікації, то з часом ваш RSS-рідер має потенціал стати справжньою бібліотекою безцінних матеріалів. Чи можете ви те саме сказати про посилання у Twitter-і.
5. Насамкінець – про соціальність! Якщо вам так вже важливо тримати руку на пульсі інтересів друзів – деякі рідери дозволяють це зробити! Наприклад, у GoogleReader є чудова кнопка Share, та можливість бачити “розшарені” матеріали людей, за якими ви стежите. Туди ж вбудована і можливість коментування статей.

Чи значить це, що без RSS-рідера не обійтись?

Не хочу, щоб ця стаття викликала у вас відчуття односторонності. Адже, наскільки б незамінним не був RSS-рідер – тенденція також виглядає доволі очевидною – деякі користувачі все-таки потроху відмовляються від рідерів, відчуваючи, що Twitter цілком задовольняє їх інформаційні потреби. На мою думку єдина причина такого переходу – різниця у сприйнятті інформації та її споживанні.

Дуже влучно про це написав Сергій Петренко у статті, посилання на яку наведене на початку: “…миттєвість Twitter забезпечує принципово іншу модель взаємодії – замість традиційного для RSS Pull, повідомлення доставляються в режимі Push. Інакше кажучи, за ними не треба ходити – вони приходять самі.”

Вочевидь, люди, які віддають перевагу твіттеру, цінують швидкість більше, ніж можливість нічого не пропустити та повертатися до вже прочитаних матеріалів згодом. Якщо ви належите до їх типу, можливо, вам також Twitter видасться хорошою альтернативою традиційному RSS-рідеру. Втім, говорити, що формат помирає, як мінімум – некоректно!

І, до речі, трафік з рідера на “Українську блогосферу” у дванадцять!!!! разів більший, ніж трафік з твіттера (це дані за останній місяць). При цьому за відносними показниками трафік з твіттера за останній місяць чомусь впав, а з рідера – виріс. Нелогічно, якщо вірити, що твіттер повинен витіснити RSS-рідери. Чи не так?