Використання тегів у блогах колись вважалося основним атрибутом веб-два-нульності. Пам’ятаєте, наскільки популярними були різноманітні зображення “хмаринок тегів” та численні плагіни, які відображали ці теги у сайдбарі блога? Наявність “хмарки тегів” на сайті автоматично перетворювала його із розряду застарілих веб-монстрів на інноваційний та перспективний проект.

Втім, попри значну популярність тегів, більшість авторів так до кінця й не зрозуміли, що воно таке, навіщо воно потрібне і як його використовувати. Роблю такий висоновок зі спостереження за сайтами друзів, колег та просто численних авторів, на чиїх блогах доводилося бувати. Чесно кажучи, я й сам, хоч і користувався завжди можливістю тегування записів, тривалий час не міг розібратися з “філософією” даної технології.

У цій статті я поділюся кількома цілком практичними спостереженнями, набутими за тривалий час роботи з блогами, та дозволю собі дати кілька корисних порад.

Теги? Категорії? Ключові слова?

Для того, щоб до кінця розібратися, як правильно працювати з тегами, потрібно раз і назавжди визначити, чим теги не є! Отже, теги – це не категорії і не ключові слова. Теги не зобов’язані описувати статтю “в загальному”, вкладаючи її у певну структуру, як це роблять категорії. Але водночас теги – це не просто найбільш часто вживані (ключові) слова.

То що ж таке теги?

Це слова (чи словосполучення) за якими потенційно користувач може захотіти знайти вашу статтю. Щось дуже близьке до пошукового запиту, але не зовсім. Для тегів важливо, щоб вони були “широкими”, тобто могли охоплювати значну кількість публікацій, тоді як для пошукових запитів важливо, щоб вони були якомога “вужчими”, тобто потенційно вели до єдиного (ідеального) матеріалу.

Наприклад: “як встановити кнопку like для Facebook” – це типовий пошуковий запит, який користувач може захотіти ввести в Google. А “facebook like”, “like button” та “facebook” – теги. При цьому, користувач, який хоче знайти статтю про встановлення кнопки like, цілком може задати їх у якості пошукових запитів. Але якщо придивитися – стає очевидно, що вони охоплюють ширший масив можливої інтерпретації. Наприклад, запит “facebook like” може привести вас як до статті про встановлення кнопки, так і до історії виникнення кнопки like і навіть до статті про те, як хтось любить (like) фейсбук.

Повторюся – теги – це не просто слова із заголовку чи часто вживані слова, хоча багато хто робить саме таку помилку, намагаючись підібрати теги до статті. Теги – це скорочені пошукові запити. Тому слово “блог” навряд чи було б вдалим тегом для цієї статті (адже мало хто введе його у пошуковик, намагаючись знайти інформацію про теги), а от слова “тег”, “робота з тегами”, “тегування”, “категорії” – правильні теги!

Не менш важливо, щоб теги якомога більш повно описували статтю. Щоб читач, ознайомившись з переліком тегів, міг майже безпомилково відповісти, про що йдеться у публікації. Тому зазвичай автори не обмежуються двома-трьома тегами, а пишуть їх цілий десяток.

Втім, як і у кожній справі – тут важлива міра! Кілька десятків тегів до кожної статті не лише не створять порядку, але й ускладнять структуру. Тому варто зупинитися на 5-8 тегах, які найбільш точно описуть, про що йдеться у статті.

Кому і навіщо потрібні теги?

Правильне використання тегів спільно з категоріями дозволяє досягнути зручної, логічної та густо перелінкованої структури блога. Така структура не лише суттєво полегшує життя вашим читачам, які нарешті усвідомлюють, що хоча б на одному блозі теги існують не просто задля годиться, але й допомагає пошуковим роботам краще індексувати ваші матеріали.

До речі, плагін Related Posts, який видає перелік схожих статей наприкінці публікацій (про нього можна детальніше прочитати у статті про плагіни), також працює, базуючись на тегах. Тому, при значній кількості публікацій на блозі та якісному тегуванні підбірка “схожих статей” приємно радує і виходить дійсно тематичною. А це, в свою чергу, збільшує глибину перегляду блога та кількість лояльних читачів.