Автор фотографії:
Ось як виглядає статистика:
- 2,9% користувачів без будь-яких додаткових умов будуть оплачувати доступ до матеріалів на улюблених сайтах, якщо їхній контент стане платним;
- 1,5% користувачів будуть платити тільки за кілька найкращих сайтів;
- 9% користувачів будуть платити за доступ до контенту тільки у випадку, якщо вартість буде незначною;
- 16,4% користувачів готові точково купувати дуже корисну або дуже цікаву інформацію, яку неможливо отримати жодним іншим чином;
- майже 62% не готові платити за контент;
- 8% не дали відповіді на питання.
Бажання інтернет-видань додати в скарбничку методів монетизації пряму плату за контент зрозуміле. Мені неодноразово доводилося сперечатися на цю тему з українськими блогерами та представниками інтернет-медіа. Моя думка була і залишається незмінною: платний контент – не для інтернету!
Яким повинен бути платний контент?
Зрозумійте мене правильно – я не проти платного контенту, якщо необхідність користувача віддавати за нього свої гроші є обгрунтованою. Наприклад, якщо інформація, наведена у статті, здатна суттєво підняти прибуток бізнесу чи вирішити складну проблему користувача, або якщо в публікації (циклі публікацій) пропонується по-справжньому цінна навчальна інформація, яка здатна замінити читачеві дорогу офлайнову освіту.
Власники бізнесу вже сьогодні купують детальні звіти, в яких, наприклад, дається структурований аналіз ринку. Для створення таких звітів потрібно дуже багато ресурсів, при цьому вони є життєво необхідними для успішного функціонування бізнесу. Подібна інформація не є масовою – вона не потрібна 99% інтернет-користувачів. Але цільова аудиторія готова платити за неї гроші, і не малі.
Інший приклад – навчальна інформація. Наприклад, я б з радістю заплатив адекватну суму за якісний деталізований інтернет-курс по роботі з флеш та ActionScript (бажано, українською мовою), оскільки ця тема мене зараз дуже цікавить і є потенційно прибутковою. Немає жодних сумнівів, що інвестиції окупляться багатократно. Але тут виникає вже інша проблема – контенту подібної деталізації та якості або дуже мало, або ж, як у випадку з флешем – його взагалі не існує.
Ще один атрибут, який обов’язково повинен бути притаманний платному контенту – абсолютна унікальність. Людина, яка платить гроші за публікацію чи набір публікацій повинна бути впевнена, що той самий контент неможливо отримати безкоштовно.
Зверніть увагу на те, яким чином сформульоване останнє запитання в опитуванні: найбільша кількість користувачів, які готові платити гроші за контент (16,7%), згодні на це тільки за умови можливості точково купувати дуже корисну або дуже цікаву інформацію і тільки якщо її неможливо отримати безкоштовно.
Який контент повинен бути безкоштовним?
Давши відповідь на запитання, яким повинен бути платний контент, ми легко можемо сказати, який контент платним бути не повинен. Практично всі українські інтернет-видання відверто недотягують до рівня “дуже цікавих” чи “дуже корисних” і, безперечно, всі вони не є унікальними. Знайдіть мені будь-яку “гарячу” новину на будь-якому із популярних українських видань, і я знайду вам її копію!
Інтернет – середовище прогресивне. Великим кроком вперед стала рекламна модель монетизації, яка дозволила зробити контент безкоштовним для людей, і довела свою ефективність: численні друковані ЗМІ переходять в інтернет при цьому поступово відмовляючись від платної підписки і заробляючи на рекламі. А основна валюта в інтернеті – увага читача. То хто кому повинен платити?
Пропозиція (масово) повернутися до платного контенту за рівнем своєї безглуздості не уступала б, наприклад, пропозиції пересісти на коней всім водіям автомобілів. Це велетенський крок назад для інтернету.
Тож питання не в тому, чи готові українські користувачі платити за контент в інтернеті, а в тому, чи є в українському інтернеті контент, який був би вартий грошей користувачів? Знаєте такий?
Маленький ребенок – это всегда праздник. Зайдите в интернет магазин детской одежды Babycare (babycare.ua) и купите подарок своему малышу!
Схожі записи
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)