• все описав в попередній статті на свому блозі і копіпастити не буду. хоч коротко викладу суть – мені начхати чи є приватність в неті. хай про мене знають все, що хочуть – мене це не хвилює

  • Pingback: Private | Боживу()

  • Armid

    Конечно, как приватность может волновать 16-летнего подростка? (судя по фотке). Извини за грубость. Но порастешь и тебя начнет волновать. А пока думаю тебя волнует количество коментов к фотке контактика

  • тут ти неправий. вік – це взагалі останній фактор

  • Контролюйте свої емоції… Той, кого ви назвали 16-річним підлітком виглядає адекватнішим за вас.

  • О, моя улюблена тема 🙂

    Звичайно, з більшістю пунктів я не погоджуюсь. Скажімо, єдина об’єктивна причина тролізму — не в анонімності, а в вихованні. Ви думаєте, тролі з’являються від того, що нормальній людині дозволили не називати своє ім’я і не постити своїх фоток? Насправді у троля має бути, як мінімум, бажання самоствердитись у такий спосіб — а отже, воно в нього присутнє навіть тоді, коли він стоїть перед вами в реалі, і ви будь-якої миті готові натовкти йому пику за кожне неправильно сказане слово. Треба боротися не з проявом, а з першопричиною — збидляченістю суспільства, в якому ми живемо, де приниження інших сприймається як обов’язковий атрибут самоствердження.

    З іншого боку, анонімність сама по собі є нашим правом. Манія переслідування тут ні до чого —це таке ж наше право, як, наприклад, право зачинити двері, коли миєшся під душем, чи право вести особистий щоденник і нікому його не показувати. Право висловлювати особисту думку, не звітуючи про те, хто ти насправді — з цієї ж серії. Тим більше, відстежити неанонімного автора в віртуальному світі набагато легше, ніж, наприклад, автора анекдоту, що передається усно. Зрештою, неанонімний автор має усвідомлювати, що більшість його читачів для нього лишаються анонімами, незалежно від того, тролять вони його, не тролять чи взагалі мовчать (що не виключає, однак, можливості його потролити на сторонньому ресурсі).

  • >> анонімність сама по собі є нашим правом
    коли миєшся у душі чи ведеш особистий щоденник – так.
    але правила хорошого тону при спілкуванні з іншими людьми вимагають представитися.

  • Python

    Не факт. Якщо порахувати всіх людей, з якими нам доводиться перекинутися словом-другим протягом дня в реальному житті, то тих із них, чиє ім’я ми знаємо – лічені одиниці. Звичайно, ми ніби знаємо обличчя багатьох цих безіменних співрозмовників, але далеко не кожен зможе по пам’яті відтворити зовнішність малознайомої людини. І не можна сказати, що ми стали жертвами якогось хамського поводження з нами – скоріш, нас просто звільнили від обов’язку пам’ятати непотрібну інформацію. Людина в великому місті просто оточена анонімами, і знати імена їх усіх – задача неможлива й непотрібна.

    Якщо ж говорити про інтернет, це не лише місце, де можна поспілкуватися з кимось, а й місце, де все сказане може зберігатись як-завгодно довго, незалежно від наших бажань. Навіть людина, що просто користується одним і тим же ніком, починає з часом відчувати,як на неї тисне все сказане нею раніше – навіть якщо вона не афішує свого імені. Люди забувають – інтернет записує. Знаєте, була така соціальна реклама, де дівчина безуспішно намагалась забрати з “інету” своє фото. Зі словами – те ж саме, їх навіть простіше копіювати, зберігати, автоматизовувати їх пошук…

  • Хм… ми мабуть живемо у різних світах, бо я так чи інакше знайомий з усіма людьми, з якими спілкуюся в реалі. Не “перекидаюсь кількома словами”, а саме спілкуюсь.

    В інтернеті, як ти справедливо відзначив, інформація зберігається протягом тривалого часу. Тому вимоги до анонімності (а точніше, її відсутності) тут повинні бути ще вищими. Тому що мені за великим рахунком байдуже, що там “ляпне” незнайома бабка у тролейбусі. А от слова, залишені анонімом в інтернеті теоретично можуть принести мені шкоду.

    Кожна людина, безперечно, має право на анонімність в інтернеті. Але тільки в тих випадках, в яких вона має право на анонімність в реалі. Наприклад, якщо вона відвідує сайт онкологічної лікарні чи вносить гроші на рахунок в банку через інтернет-систему. Але я не бачу жодних підстав, чому людина повинна залишатися анонімною, скажімо, вступаючи в дискусію з іншими людьми на якомусь тематичному форумі. Особливо, якщо вона злісно критикує оточуючих.

  • Python

    Якщо рахувати лише тих, із ким ми постійно спілкуємось – так, безумовно, більшість ми знаємо по імені. Якщо ж рахувати й продавців (“З вас 10 грн. 50 коп.”), людей у транспорті (“Ви не виходите?”), просто незнайомців, що заблукали (“Вибачте, ви не підкажете, як пройти до Новопечерського провулку?”) і т.д., ми отримаємо цілу купу анонімів, з якими нам так чи інакше доводиться мати справу. Якщо регулярно купувати щось в одному й тому ж кіоску, ви починаєте впізнавати продавця, а він вас – однак, може просто не виникнути ситуації, коли стане доречно назвати йому своє ім’я. В реальному житті є різні рівні знайомості, яким відповідає різний рівень доступності особистої інформації.

    Інтернет такої гнучкості не має (принаймні, у наш час ніхто цим не користується). Грубо кажучи, це світ, де людина ходить із приліпленим бейджиком, який може читати кожен. Що туди вписати – справжнє ім’я та інші паспортні дані, чи просто поставити смайлик – справа особиста. Ніхто нікому нічого не зобов’язаний. Зрештою, нема й контролю правдивості поданої особистої інформації – по-моєму, краще мати справу з анонімом і мати це на увазі, ніж спілкуватися з кимось, хто насправді не є тим, за кого він себе видає. Взагалі, для тих, хто бажає контактувати лише з достовірними людьми, ідеальний варіант – спілкуватися або виключно в реалі, або зі знайомими з реалу. Але для чого тоді інтернет?


The Gamest Studio    Блог про інформаційні технології

    Реклама на Українській блогосфері

Опитування

Скільки ви заробляєте на блогах?

  • Поки що нічого не заробляю (46%, 88 Votes)
  • Не заробляю на блогах і не планую (25%, 48 Votes)
  • Більше $1000 (8%, 15 Votes)
  • До $30 на місяць (6%, 11 Votes)
  • $30 - $100 на місяць (5%, 10 Votes)
  • $300 - $1000 на місяць (5%, 10 Votes)
  • $100 - $300 на місяць (5%, 9 Votes)

Total Voters: 191

Loading ... Loading ...
Welcome to Jar of Games - best free flash games portal

"Українська блогосфера: Блог про блоги у яскраво зелених тонах" допомагає блогерам-початківцям зробити перші кроки на шляху до створення, просування та розвитку свого власного блога. Швидке зростання популярності сервісів мікроблогінгу та соціальних мереж, таких як Twitter та Facebook позитивно вплинуло і суттєво спростило розвиток автономних блогів, які були й залишаються потужним інструментом особистого просування.

Якщо ви все ще вагаєтесь, чи потрібен вам автономний блог, "Українська блогосфера" спробує дати відповідь на це запитання. Розпочати знайомство зі світом блогінгу я б радив зі статті "Кому і навіщо потрібен блог". Наступним кроком стане вибір платформи.

Якщо ви, як і я у свій час, зупинилися на системі управління контентом Wordpress, то фактично всю необхідну інформацію знайдете у розділі "Як створити блог".

Окрім цього вам швидш за все здадуться цікавими статті:

Власний тематичний блог дасть вас змогу не лише ділитися своїми знаннями та досвідом із колегами, але й професійно розвиватися, завжди перебуваючи "на гребені хвилі". Хороший блог завжди збирає навколо себе тематичну спільноту та сприяє утвердженню автора, як експерта у вибраній ніші. Сьогодні провідні блогери дорого коштують, адже саме блог стає їхнім найбільш переконливим резюме при прийомі на роботу. Особливо, якщо такі автори пишуть на фахові теми. Окрім того, тематичний блог сам здатен перетворитися на бізнес і почати приносити прибуток.

Якщо ви давно розмірковували над можливістю створення власного блога, сподіваюся, "Українська блогосфера" стане саме тією "точкою входження" і тим ресурсом, який перетворить мрію на реальність. Не забудьте підписатися на оновлення "Української блогосфери", щоб отримувати свіжі статті через RSS-рідер або безпосередньо на пошту.