Автор фотографії: Carnoodles Перш, ніж поділитися деяким своїм досвідом та спостереженнями щодо ведення професійного блога, я хотів би коротко пояснити, що маю на увазі. В контексті даної статті професійний блог – це ресурс, перед яким ставиться мета приносити прибуток, сприяти розвитку знань чи допомагати авторові досягати конкретних особистих або бізнес-цілей. Таким чином особистий щоденник, створений як данина моді, перед яким автор не ставить жодних цілей – не є професійним блогом. А, скажімо, особистий щоденник художника чи дизайнера про секрети їх майстерності, чи прибутковий спеціалізований ресурс на цікаву для автора тематику – це професійний блог.

Власне, в моєму розумінні професійний блог – це щось середнє між “блогами як ЗМІ” та “блогами як хобі”. Основна відмінність від перших полягає в тому, що хороший професійний блог повністю зберігає в собі авторську індивідуальність, якої так не вистачає традиційним новинним ресурсам. Від блогів же як хобі професійний блог відрізняється наявністю чіткої цілі та більш “бізнесовим” підходом.

Професійний блог хороший тим, що дозволяє автору отримувати прибуток, вибудовувати ключові компетенції, підтримувати бізнес тощо. Саме тому він досить популярний серед авторів і все більше та більше людей, які раніше навіть не задумувалися про створення щоденника, починають вести професійні блоги.

Основний виклик, який ставить ведення професійного блога перед авторами – це відсутність “повної свободи”. Професійність, власне, певною мірою передбачає обов’язковість. І з цим фактом буває важкувато примиритися тим людям, які очікували, що блог не вимагатиме велику кількість їхнього часу та уваги.

1. Повна свобода VS чіткий графік… Як досягнути балансу?

Мабуть, я не помилюся, якщо припущу, що значна частина власників професійних блогів мріє рано чи пізно покинути основну роботу і повністю забезпечувати своє життя завдяки блогові (прямим чи опосередкованим способом). І частенько саме свобода стає основним фактором, який так вабить людей до цієї діяльності. Втім, якщо продовжити ставитися до професійного блога як до хобі – та ж свобода може стати і причиною провалу.

Деякі люди просто люблять ділитися своїми думками в інтернеті, не вимагаючи від блога ніякої віддачі. Вони можуть дозволити собі абсолютну свободу. З’явилося натхнення – написав статтю. Немає настрою – не написав. А захотілося – взагалі забув про блог на кілька тижнів чи місяців.

Професійні блогери позбавлені такої свободи. Оскільки вони очікують віддачі від своєї діяльності – їм доводиться ставитися до неї з певною відповідальністю. Звісно, рівень “обмежень”, які може накласти на вас блог, ніколи не зрівняється зі тими обмеженнями, які накладає, скажімо, традиційна робота в офісі, та все ж вам варто, наприклад, бути готовими написати статтю навіть тоді, коли немає натхнення. Тим більше, що відсутність натхнення – це відмазка для лінивих.

2. Як боротися з апатією та розчаруванням

Як тільки ведення блога стає для вас “трішки бізнесом” – так зразу в нього з’являються характерні ознаки бізнесу. Наприклад, розвиток блога, як і бізнесу, не може завжди бути поступальним, а показники – рухатися тільки вгору.

Легко працювати, коли ваш трафік, рейтинг, позиції в пошуковиках та кількість підписників зростає. Але що робити, коли всі ці показники без видимих на те причин починають знижуватися? Уникнути розчарування і як наслідок – апатії буває досить складно. Але необхідно, якщо ви серйозно вирішили вести професійний блог.

Основна навичка тут – вміти швидко вставати після кожного свого падіння і рухатися далі. Якщо реакцією на раптове зниження трафіку буде відмова від написання запланованої на сьогодні статті – то цим ви лише підвищите ймовірність того, що завтра трафіку буде ще менше. Впертість (в хорошому значенні цього слова) – це чудова риса професійного блогера, як, власне, і будь-якого іншого підприємця.

Коли я сам стикаюся із провалами, то мені допомагає згадка про те, що практично всі великі люди, які досягнули неймовірних успіхів, зуміли зробити це не завдяки надприроднім талантам чи фантастичному вмінню, а завдяки своєму вмінню швидко відновлюватися після падінь і в жодному разі не здаватися.

3. Як не піддатися вигоранню

Коли люди говорять про вигорання, то вони зазвичай сприймають його як щось само собою зрозуміле, що рано чи пізно приходить до кожної людини творчої професії. Втім, на щастя, з вигоранням можна і потрібно боротися. Для цього потрібно всього лише ліквідувати причини його виникнення.

А виникає вигорання не просто так, а через надмірне навантаження. Наприклад, коли ви намагаєтесь зробити тисячу справ одночасно, при цьому розуміючи, що це лише один відсоток обов’язкових завдань із вашого списку.

Найгірше у вигоранні те, що страждаючи ним, ви перестаєте отримувати задоволення від улюбленої справи.

Боротися із вигоранням найкраще шляхом створення чітких пріоритетів. Вміння сконцентруватися на одній справі і “виписати собі індульгенцію” на невиконання всіх інших – це критично важлива навичка, яка буквально рятує вас від вигорання.

Якщо раніше, повертаючись з роботи, я не знав, за що “схопитися”: написати пост в один з трьох блогів, розмістити нову гру на порталі Jar of Games, попрацювати над кодом для власної гри, намалювати графіку для неї ж, почитати корисну навчальну літературу чи зробити щось інше, не менш важливе – то зараз я, схоже, знайшов чудове рішення. Тепер я вибираю будь-яку одну справу із переліку важливих і спокійно, без жодного поспіху, займаюся нею, аж поки завдання не буде виконане. Це дуже заспокоює і дозволяє щоденно бачити прогрес, навіть якщо на справу витрачається всього кілька годин.