Мало для кого стане новиною, що вчора було закрито найбільший український файлообмінник ex.ua. Наразі правоохоронці проводять розслідування кримінальної справи за частиною 2 статті 176 Кримінальної справи (порушення авторських та суміжних прав). А тим часом користувачі масово висловлюють своє обурення в тисячах коментарів до десятків публікацій, які з’явилися вчора практично на всіх українських новинних сайтах.

Їх незадоволення можна зрозуміти – ex.ua дійсно був надзвичайно популярним і головне – зручним та доступним ресурсом. Для багатьох середньостатистичних користувачів, які навіть не уявляють, як працює торент, ex.ua став майже повноцінним замінником телевізора. Він був навіть кращим, оскільки давав змогу самостійно вибирати, який фільм чи серіал дивитися, при цьому не навантажуючи користувача надмірною рекламою. Я знаю людей, які перестали дивитися телевізор, коли з’явився ex.ua.

Але потрібно визнати й інше: в основі неймовірної популярності ex.ua завжди лежали мегатонни неліцензійного (піратського) контенту: фільмів, музики, ігор та програмного забезпечення. Якби вміст ex.ua обмежувався артхаусом та оригінальними авторськими фільмами самих користувачів, я дуже сумніваюся, що ресурс досягнув би сотої долі тієї популярності, якої йому вдалося досягнути – майже чверть від загального частки внутрішньоукраїнського інтернет-трафіку.

Тож, хоч я і ризикую викликати гнів користувачів популярного файлообмінника, але давайте будемо чесними із собою – еx.ua закрили небезпідставно! Інше питання, чи дійсно остаточним приводом до його закриття став неліцензійний контент, чи, як це водиться у нашій країні – якась інша причина, про яку ми, можливо, ніколи не довідаємося. І якщо перше – то яким же чином сайтові вдалося проіснувати так довго?

Настав час для нової бізнес-моделі

Так, я дійсно вважаю, що в сучасному правовому полі файлообмінник ex.ua здійснював протизаконну діяльність і рано чи пізно повинен був бути закритим. Але не поспішайте кидати в мене камінь! Проблема тут в самому правовому полі, яке безнадійно застаріло і давно перестало відповідати вимогам сучасного супердинамічного і гіпермінливого середовища.

Історія знала безліч прецедентів, коли влада своїми законодавчими актами прагнула зупинити прогрес. У 100% випадків прогрес перемагав. Сьогодні сила прогресу на боці інтернету і вільної інформації. Тому рано чи пізно навіть найконсервативніші уряди визнають марність своїх спроб боротися з так званим “піратством”. Бо яке ж це піратство, якщо насправді це сповідування принципів відкритості та вільного розповсюдження інформації?

Щоб не відволікатися від основної теми статті, я не буду зараз пояснювати, чому завантаження фільму з торентів (як і передача електронного носія з фільмом товаришеві) не є крадіжкою. Якщо бажаєте, можемо подискутувати про це у коментарях.

Основна думка, яка сьогодні вже буквально витає в повітрі – бізнес-модель компаній, які заробляють на ліцензуванні контенту повинна змінитися. Тобто я впевнений, що рано чи пізно вона зміниться сама по собі – альтернатив просто немає. Але як для компаній, так і для користувачів було б набагато краще, якби цей процес проходив без зайвих перешкод у вигляді різноманітних правових актів на зразок SOPA, PIPA, ACTA та ін.

Хороший приклад того, в який бік можуть рухатися автори та правовласники відео- та музичного контенту, демонструє ігрова індустрія. Комп’ютерні ігри можуть стати об’єктом піратства точно так само, як фільми та музика. Але ігрова сфера, будучи набагато молодшою, а значить і більш гнучкою, схоже вже зараз чудово розуміє марність боротьби проти прогресу і тому перебуває в стані активного пошуку альтернативних способів монетизації свого продукту.

Численні MMORPG, які раніше заробляли на продажу абонентської підписки, сьогодні масово переходять до моделі Free-To-Play і заробляють на продажу супутніх товарів. Схожа модель спостерігається і в менш глобальних ігрових проектах. Існує безліч невеликих iOS та Android ігор, які заробляють за допомогою внутрішньоігрових транзакцій. Та найцікавіше те, що нова модель дала змогу правовласникам заробити набагато більше, ніж вони могли отримати, користуючись застарілим Pay-to-Play підходом.

Проблема моделі Pay-to-Play, яка сьогодні притаманна і для кіносфери, полягає в тому, що по суті користувач вимушений платити чималу ціну – 150, 300 а в деяких випадках і 600 гривень, купуючи “кота в мішку”. Адже ви не можете повернути свої гроші за ліцензію, обгрунтувавши це тим, що вам не сподобалася гра чи фільм. Ваше рішення може базуватися тільки на оглядах, відгуках та довірі до бренду.

Модель ex.ua дозволяла виправити цю несправедливість. Ніяке піратство не зупинить людей від того, щоб сходити в кінотеатр на прем’єру фільму, якого вони чекали кілька років. І ніякі показові процеси над файлообмінниками не змусять їх ходити туди частіше. Зате, переглянувши фільм в мережі, люди точно знатимуть чи варто йти на нього в кінотеатр, чи варто купувати ліцензійний диск у свою колекцію.

Перевага цієї моделі полягає і в тому, що заробляти таким чином зможуть тільки по справжньому видатні продукти. Ніхто не купить відверто слабкий фільм, тому що у людей буде змога переконатися у його якості перед купівлею. Найталановитіші артисти зароблятимуть найбільше, як і повинно бути.

Зверніть увагу – наявність в мережі десятків тисяч піратських копій комп’ютерної гри Skyrim не завадило їй заробити пів-мільярда доларів всього за місяць після випуску.

Сподівання правовласників, що колишні користувачі файлообмінників та торент-трекерів раптом вирішать купити ліцензію, більш, ніж наївні. Компаніям потрібно адаптуватися або помирати. Можна, звісно, спробувати трішки поборотися з прогресом. Але результат цієї боротьби відомий заздалегідь, чи не так?