Далеко позаду залишилися шкільні часи, коли на кожне запитання була лише одна правильна відповідь. Сьогодні ж більшість погоджується з протилежним твердженням – точок зору може бути скільки завгодно і кожна з них має право на існування. Здатність же людини вибрати власну точку зору і переконливо її відстоювати вважається ознакою якщо не геніальності, то принаймні непересічного розуму.

Інтернет сприяє новій парадигмі. Здавалося б, якщо кожна людина може отримати доступ до необхідної їй інформації та всього різноманіття інтерпретацій цієї інформації – це повинно сприяти об’єктивності суджень такої людини. Та чи справді це так?

Мені здається, що необмежений доступ до інформації в контексті права кожного на “власну думку” може призводити до абсолютного викривлення сприйняття реальності. Але що найбільш небезпечно – він може стати (і вже стає) причиною того, що дві групи людей, які розходяться в поглядах, абсолютно перестають розуміти точки зору одне одного. Найяскравіший приклад такого тотального нерозуміння – холівар – явище, яке постійно зустрічається саме на просторах інтернету.

А ось і ще один приклад із політики:

Американський дослідницький центр RAND Corporation проаналізував, як голосували республіканці та демократи в конгресі США за останні 50 років. Зрозуміла річ, що ці дві групи виборців завжди розходилися в своїх думках та пріоритетах. Але якщо раніше найбільш консервативні демократи часто знаходили спільну думку з найбільш ліберальними республіканцями, то з часом розрив між ними зріс настільки, що сьогодні досягнув історичного максимуму. Результатом протистояння мало не став розвал найбільшої економіки в світі. Ліберальні коментатори, говорячи про республіканців закликають “вибити з їхніх неандертальских голів всі гомофобні та расистські зуби”. Консерватори відгукуються про своїх опонентів не краще.

То в чому ж справа? Чому в наш інформаційний вік, коли доступ до будь-якої інформації необмежений і відкритий, а люди можуть спілкуватися практично без кордонів, ми стаємо свідками абсолютного непорозуміння? Звідки виникає така полярність точок зору?

Схоже, що причина саме у інформаційному перевантаженні! Про це зокрема пише Клей Джонсон (Clay Johnson) у своїй книзі “Інформаційна дієта” (Information Diet). По суті йдеться про те, що людина з абсолютно будь-якою, навіть найабсурднішою, точкою зору без особливих труднощів зможе відшукати підтвердження своєї правоти в засобах масової інформації, блогах, соціальних мережах та форумах. Більше того – вона може налаштувати канали отримання інформації таким чином, що взагалі перестане отримувати інформацію “з іншого боку барикад”.

З приходом в бізнес поняття “цільова аудиторія” ЗМІ відкрили для себе чудовий рецепт медіабізнесу – продавати не саму інформацію, а її інтерпретацію. А й справді, кому потрібні факти, якщо можна клікнувши на одне посилання довідатися, що ти правий, а твій опонент – ні! Чи налаштувати RSS-рідер таким чином, щоб жоден голос не руйнував сформоване бачення світу.

І якщо раніше засобам масової інформації доводилося витрачати велетенські ресурси для того, щоб формувати свідомість суспільства, то тепер варто лише правильно “посіяти зерно інтерпретації”, а далі людина сама налаштує призму сприйняття таким чином, щоб перетворитися на “непробивного” фанатика, який навіть чути не хоче про альтернативну точку зору.

До речі, саме це ми спостерігаємо, коли стежимо за “війнами” правовасників з піратами чи фанатів iPhone з людьми, які використовують Android.

Єдиний вихід із цієї ситуації – навчитися бути відкритим для інформації не на словах – а на практиці. Бути готовим вислухати опонента і зрозуміти його, навіть якщо на перший погляд його неправота здається очевидною. Це дуже складно! Але без цього ніяк не обійтися, якщо ви дійсно хочете мислити тверезо, а не “битися об грати” власноруч створеної інформаційної клітки до кінця свого життя.