Спонсор публікації:
Порадуйте себя. Купите отличные часы в магазине Watcheshop.

Читаю дуже цікаву книгу Андре Кукли “Ментальні пастки”. Натрапив на розділ, який пояснює механізм роботи людського мозку і частково перегукується із недавно опублікованою на цьому блозі статтею “Міф про multitasking“.

Автор називає намагання одночасно займатися кількома справами пасткою “розділення”. Наприклад, коли ми розмовляємо з кимось, слухаючи у “піввуха”, одночасно намагаючись подумки вирішити фінансову проблему, яка не дає нам спокою.

Варто пояснити, що мається на увазі, коли ми говоримо про “одночасне виконання” двох справ. Адже по суті ми постійно робимо одночасно дуже багато справ без жодних неприємних наслідків. Ми продовжуємо дихати, коли їмо і нам не обов’язково зупинятися під час прогулянки, щоб насолоджуватися пейзажем. Але у всіх таких випадках щонайменше одне із наших занять не потребує свідомої уваги. Коли ми йдемо нам не доводиться постійно вирішувати, яку ногу підняти, а яку – опустити. І до тих пір, поки ці дії автоматичні – ми можемо одночасно здійснювати будь-яку кількість.

Але існує фундаментальний закон мислення: ми не можемо одночасно займатися двома справами, які потребують участі нашої свідомості. Коли ми намагаємося свідомо думати про дві різні речі, нам може здатися що ми одночасно приділяємо кожній з них певну частину нашої уваги. Але насправді відбувається одне із наступного:

1. Або наша свідомість здійснює постійні “стрибки” від однієї справи до іншої;
2. Або одне із занять переходить в несвідомий автоматичний режим функціонування.

Перший тип “одночасного” виконання двох різних справ шкідливий тому, що зайвий раз навантажує наш мозок, знижує якість виконання кожної зі справ і при цьому вимагає більшого часу. Тобто хоча люди зазвичай вирішують займатися двома справами одночасно, щоб закінчити їх швидше, насправді набагато більш ефективно було б повністю закінчити одну справу і тільки потім взятися за іншу. Проблема тут ще й в тому, що коли ми переключаєося з потоку думок, які стосуються однієї справи на думки, які стосуються іншої – нам потрібен певний час для того, щоб “зібрати думки”. А отже ми просто “спалюємо” свої розумові ресурси, при цьому отримуючи менш якісний продукт.

Другий тип одночасного виконання завдань, коли одна зі справ переходить у площину несвідомого, також може бути небезпечним. Уявімо, що ми керуємо автомобілем (тобто займаємося заняттям, яке вимагає максимальної зосередженості) і одночасно розмовляємо з товаришем по телефону. Як правило при такій ситуації керування автомобілем переходить у автоматичний режим. І у більшості випадків нічого поганого не відбувається.

Але уявіть, що в момент, коли ви з інтересом обговорюєте футбольний матч, на дорогу просто перед автомобілем вибіжить дитина чи водій попереду різко натисне на гальма. Такий розвиток подій не “записаний” у нашому автопілоті. А отже результат може бути дуже сумним.

Випадання зі свідомості в результаті одночасного виконання справ особливо неприємне, коли одна із цих справ була задумана для нашого ж власного задоволення. Це не той випадок, коли ми прагнемо якомога швише закінчити розпочате. Але насолоджуватися справою без участі свідомості неможливо. Якщо за вишуканою вечерею в дорогому ресторані ми постійно думаємо про роботу, то просто не зможемо насолодитися смаком їжі.

Словом, шкоди від multitasking-у набагато більше, ніж користі. Згадайте про це наступного разу, коли вам захочеться перевірити пошту чи поспілкуватися по Skype під час написання чергової статті в блог.