Іноді буває так у житті: Щось плануєш, розмірковуєш, очікуєш, а воно знаходить тебе само! Щось подібне сталося і зі мною.
Я давненько планував запровадити на «Українській блогосфері» практику гостьових постів. В англомовному Інтернеті вона давно вже довела свою ефективність. І насамперед тому, що гостьові пости є абсолютно взаємовигідним методом просування блогів. Вони вигідні як для блогера, який розміщує гостьові пости (адже він отримує унікальний, цікавий та якісний контент), так і для автора гостьових статей (адже він отримує безкоштовну рекламу, а також можливість не на словах, а на ділі довести свій письменницький талант і суттєво розширити читацьку аудиторію).
Втім, плануючи впровадити практику гостьових постів на цьому блозі, я постійно відкладав «на завтра» сам старт акції. Мене зупиняв страх, що ніхто не відгукнеться. Що нікому не буде цікаво писати хороші статті на блогосферну тематику і публікувати їх на моєму блозі.
Думаю, ви вже зачекались нового філософського допису на «Українській блогосфері». Настав час поговорити про релігію, духовність і звісно ж – те, яким чином все це стосується блогів та блогосфери.
Якщо ви, як і я, вже прослухали обов’язковий у кожному університеті курс «релігієзнавства», то мабуть знаєте, що у буддизмі існує поняття «серединного шляху». Серединний шлях – це шлях Будди. Це шлях, який веде до мети не дозволяючи людині кидатись у крайнощі. Це шлях, який, на мою думку, може бути вдало використаний і блогерами для створення якісного і цікавого контенту, який, неначе магніт, приваблюватиме все нових та нових відвідувачів. А ті люди, які вже прочитали цей матеріал – повертатимуться до нього знову і знову. Читати далі про буддиські принципи у блогінгу…
Сьогодні п’ятниця, а отже – в ефірі черговий випуск рубрики „3+2+1”. Приємного читання!
3
Очолює перелік стаття Олександра Данилюка „Бренд України або Моя хата з найкращого краю у світі”. Про необхідність гідно репрезентувати державу світові точаться дискусії та ламають списи, мабуть з перших днів набуття нашою країною незалежності. Яке ж обличчя має наша країна у світовій спільноті? Про що думають громадяни інших держав, коли чують слово „Україна”? Наприкінці статті Олександр пропонує всім бажаючим долучитися до ще одного флеш-мобу. А я вже долучився!
Автор фотографії: Цей пост я вирішив написати, як відповідь на статтю у Менеджмент@БЛОЗі з гордою назвою «Моя хата з найкращого краю у світі». Наприкінці запису Олександр пропонує долучитися до чергового флешмобу і розповісти про… свою Україну. Тим, що означає це слово для вас. Або просто поділитися спогадами про те, коли ви вперше відчули себе українцем.
Ті люди, які більш-менш регулярно читають «Українську блогосферу», пам’ятають, що питання національної самоідентифікації піднімалися тут уже не один раз. Я писав про «національність» блогів у одній із давніх статей, яка, до речі, стала доволі популярною. Читати далі про бренд, під назвою Україна…
Автор фотографії: У вчорашньому пості я писав про кілька доволі неприємних висновків, зроблених під час пошуку українських матеріалів для рубрики „3+2+1”. Знайти по-справжньому цікавий та ще й наповнений корисною інформацією український блог – завдання не з простих. Попри всі розмови про вибухоподібний розвиток української блогосфери, якісні тематичні блоги з’являються зовсім не так інтенсивно, як хотілося б. Збільшується кількість особистих щоденників. Росте число „мертвих блогів” (це ті, які закидаються через місяць-два, а то й набагато швидше, після створення)…
І я подумав: „Чому ж так мало людей беруться за створення якісних професійних блогів?”
Переконаний, що кожен із моїх читачів зможе знайти власну відповідь на це запитання. А я поділюся своєю: Однією із основних причин вкрай повільного розвитку тематичної блогосфери в Україні є нестача локальних засобів для розвитку та просування блогів. Читати далі про соціалки, та інші інструменти просування…
Минув рівно тиждень з часу „виходу у світ” першого випуску нової рубрики “3+2+1” і сьогодні настав час продовжити знайомити моїх любих читачів із новинками української, англомовної та російської блогосфер.
Між іншим, шукаючи українські матеріали для нової рубрики, я зробив для себе кілька не дуже приємних висновків про насиченість української блогосфери якісним і цікавим контентом. Хороших блогів обмаль і оновлюються вони дуже рідко. Але є і хороша новина: Мій Google Reader поповнився ще як мінімум десятьма суперовими фідами українських тематичних блогів.
Тому, якщо ви ведете якісний і цікавий український тематичний блог – не полініться написати про нього у коментарях до цієї статті. А раптом я його ще не бачив…??? Це не тільки гарантуватиме потрапляння до мого рідера, але й суттєво підвищить шанси на те, що посилання на статті вашого блогу також почнуть з’являтися у рубриці „3+2+1”… Познайомитися з лінками тижня…
Займаючись серфінгом глибинами англомовного інтернету, я випадково натрапив на статтю про можливості Google Reader-a, про які користувачі можуть навіть не здогадуватися. У більшості випадків користі від таких статей небагато. Але цього разу мої очікування повністю виправдалися – відкрив для себе декілька додаткових можливостей, на які раніше попросту не звертав увагу.
Оскільки Google Reader – це одна із найбільш розповсюджених та використовуваних платформ для читання RSS-фідів, думаю, ці хитрощі стануть в нагоді багатьом активним читачам. А особливо тим людям, які ведуть власний блог. Читати про додаткові можливості Гугл Рідера…
