Автор фотографії: Refracted MomentsНа ідею цієї статті мене наштовхнув травневий мінікемп, який відбувся у Києві минулої суботи. До речі, якщо вам не вистачає ідей для постів – то такі заходи можуть стати хорошим їх джерелом. У мене після відвідин останнього, як мінімум 5 нових ідей для записів з’явилося. Ще не знаю, чи всі вони оформляться у пости, але першу ви вже читаєте! Так що, якщо ви ще не стежите за оновленнями на блозі Мінікемпів, то раджу не гаючи часу підписатися!
Перш, ніж розповісти про своє ставлення до проплачених постів, поділюся власним баченням структури блогосфери. У ранніх записах до «Української блогосфери» я вже писав про «5 різновидів статей, які оживлять ваш блог» та «5 різновидів «умовно-їстівних» статей». Остання, до речі, користується неабиякою популярністю. Її навіть спеціально шукають через Google та користувальницький пошук, встановлений на сайті. Втім, якщо спробувати проаналізувати структуру блогосфери з точки зору отримання зиску (я свідомо вживаю тут саме слово «зиск», а не «прибуток», оскільки йдеться далеко не тільки про гроші), то отримаємо три типи блогів. Читати далі
Автор фотографії: foxypar4 Сьогодні я вирішив поділитися з вами однією банальщиною, ігнорування якої неодноразово псувало мені життя. Це порада із серії найківського «Just do it!». І хоча прийнято вважати, що ця англомовна фраза не має перекладу («просто зроби це» звучить жахливо), сьогодні я спробую перекласти її по-своєму: «Просто почни!»
Навряд чи у світі знайдеться хоча б одна людина, яка не знайома із банальним прислів’ям: «Апетит приходить під час їжі». Втім, далеко не кожен здатен самостійно збуджувати свій «апетит», коли йдеться про втілення планів. Скільки разів на різних форумах, блогах та у дискусіях учасників соціальних мереж піднімалося питання про те, як навчитися писати статті.
Ми плануємо, ми знаходимо цікаві ідеї, ми вигадуємо дивовижні концепції, які безперечно зможуть захопити увагу та здобути прихильність читача. Але коли доходить до справи і ми вмикаємо комп’ютер – то маємо чистий лист «паперу» на моніторі і порожнечу у голові. Читати далі
Сьогодні я вдруге побував на щомісячному Київському мінікемпі, який, як і попереднього разу, відбувався у Ірландському пабі «Golden Gate». Про формат заходу можна детальніше прочитати у попередній публікації про квітневий мінікемп. Темою травневого «зльоту» став маркетинг у соціальних медіа. Відверто кажучи, особисто для мене ця тема відразу видалася цікавішою, ніж попередня. І, на щастя, мої очікування були не даремні.
Перед початком презентацій. Максон Пуговський та Алекс Рябцев
Читати далі
Повноцінна восьмигодинна робота, ведення блогу, сім’я, хатні клопоти, зустрічі з друзями… а ще ж потрібно, щоб і на сон час залишався.
Складається враження, що у минулому час рухався повільніше. Пам’ятаю, коли я ще був малим, ми із дідусем ходили молоти пшеницю. Зранку встали. Наготували мішки, набрали пшениці, склали на велосипеди – і повезли до млина. При чому – руками повезли. Велосипеди – як візки використовували. Хто колись пробував вантажити три повних мішки із зерном на велосипед – чудово мене зрозуміє!
І ось що дивно – до млина більше кілометра. Там – двогодинна черга. Поки помолять, поки перетруть, поки дочекаєшся, як інші свої кінні фіри борошном наповнять – уже сонце на обід покотиться. А потім так само, не поспішаючи – додому! І вистачало ж часу!!! І не носилися, як навіжені, намагаючись встигнути невідомо за чим. Читати далі
Це тільки мені одному здається, що деякі українські блогери, замість того, щоб усіма силами, цілеспрямовано розвивати тематичну ланку національної блогосфери, намагаються створити стереотип, нібито єдиною прийнятною формою існування блогу є особистий щоденник?
Друзі, ну не можна ж так!
Зрештою, саме кількість тематичних блогів є чи не найпоказовішим індикатором зрілості блогосфери. Бо зрозуміла річ, що з приходом та розвитком Інтернету, а разом з ним – безкоштовних блогосервісів на зразок ЖЖ, Live Internet тощо, розвиватиметься і багато в чому попсове бажання людей написати про себе, поділитися враженнями про «вчорашню вечірку», розповісти, як улюблена мамина кішечка порвала улюблений батьків светр… та ще багато чого подібного. Але хіба це блогосфера??? Читати далі
Останнім часом нерідко помічаю за собою небажання братися за опрацювання заздалегідь підготованого матеріалу для поста, натомість шукаючи нову тему. Пам’ятаєте, в одній із попередніх статей я розповідав про чотири етапи створення статей для блога. Так ось – схоже, у моєму випадку, перший етап (поява ідеї та нотування її у спеціальному блокноті), а точніше – перехід від першого до другого етапу, іноді починає давати збій.
Замість того, щоб „витягнути” з блокноту одну зі заздалегідь підготованих ідей та взятися до її розкриття, я починаю розмірковувати „про що ще б таке можна було написати”. Іноді складається враження, що мені шкода ідей, внесених до репозитарію. Але ж саме для цього він і потрібен! Читати далі
Про сам сервіс мікроблогінгу twitter.com я дізнався давненько. Але так вже працюють новітні медіа, що входити до них потрібно вкрай обережно! Інакше є чималий ризик потратити час без жодного задоволення чи користі особисто для себе. В гонитві за контентом, який генеруватиметься користувачами, інтернет-компанії чого тільки не створили… Вибирай – що хочеш! На будь-який смак!
Вперше над можливістю реєстрації у твіттері я задумався, після того, як поспілкувався зі своїм колегою, який на той час саме досліджував його (тобто твіттера) можливості.
Для тих, хто ще не в курсі – розповім коротко про цей сервіс
Твіттер – це сервіс мікроблогінгу з можливістю комунікації між його учасниками. Своєрідна суміш блога та ICQ. Він дає змогу користувачу публікувати короткі повідомлення у свою стрічку новин, на яку інші люди можуть при необхідності підписатися (чи, використовуючи термінологію твіттера – стежити (follow) за цією людиною). Технологія максимально проста – як тільки хтось із ваших «друзів» (тих, за ким ви стежите), опублікує нове повідомлення – воно з’являється у вашій стрічці. Читати далі