Сьогодні вашій увазі пропонується інтерв’ю з Максимом Саваневським, автором та власником Watcher-a – без сумніву, одного з найякісніших та найпопулярніших українських блогів.

З Максимом можна спілкуватися дуже довго і цікаво, на найрізноманітніші теми. Але, на жаль, в рамках одного інтерв’ю не можливо висвітлити все. Тому ми постаралися зосередитися на питаннях, які будуть цікаві читачам “Української блогосфери” – його власному досвіді розвитку інтернет-проекта. Я переконаний, що кожен блогер-початківець (і не тільки початківець), зможе знайти чимало корисного у досвіді Максима, який окрім ведення блога (хоча Вочер – це вже щось більше, ніж просто блог) займається консалтингом та інтернет-просвітництвом для українських політиків.

З.: Українському Watcher-у два з половиною роки – доволі солідний вік для блога! Я був одним з перших читачів Вочера і мені, як і більшості відвідувачів «Української блогосфери» цікаво дізнатися, з чого виникла ідея такого сайту і як вона еволюціонувала за цей час?

В.: За своєю природою я інфоголік – постійно шукаю цікаву інформацію, дуже багато читаю, при чому не тільки щодо своєї професійної сфери. Інтернет вживу я «помацав» ще в 1995 році. З того часу всі мої роботи так чи інакше стосувались Інтернету. І це не зважаючи на те, що роботу я міняв досить часто.

Десь в 2007-му я зрозумів, що Інтернет вже давно для мене не хобі, і вирішив покинути свою роботу в піарі і сконцентруватись на Інтернеті, як бізнесі. В першу чергу мова йшла про Інтернет-консалтинг: просування в Інтернеті, піар, маркетинг, політичні кампанії. Я зрозумів, що блог допоможе мені просувати себе як експерта в цій галузі.

Так у травні з‘явився Watcher. Який тимчасово став „Ukrainian Watcher”. Річ в тім, що вордпресівська тема, яка мені сподобалась, і яку я обрав для блога, передбачала, що в назві повинно бути два слова. Тому я додав слово «Ukrainian» з тим, щоб десь за 3-4 тижні кардинально змінити зовнішній вигляд. Але 3-4 тижні перетворилися на два з половиною роки, і тепер більшість людей називають видання «Ukrainian Watcher».

Запускався Watcher, як мій приватний блог, але я із самого старту передбачав, що він може перерости у щось більше. Я однозначно не хотів його робити занадто персоніфікованим, але при цьому він мав допомагати продавати мене як, експерта. Цю функцію він на 100% виконав. Принаймні прибутків цілком вистачає для утримування сім‘ї та інвестування в окремі проекти, в т.ч. й у Watcher.
Тому порада для всіх людей, які хочуть на чомусь спеціалізуватися – заведіть блог на професійну тему, в якій у вас є відповідна експертиза, і просувайте себе як есперта.

Зараз Вочер кардинально змінився. Останній рік його направленість була виключно новинарна. В наближчі кілька місяців ми будемо змінювати тематику в напрямку піару, комунікацій в Інтернеті, пропонуватимемо більше живих кейсів, більше пояснень того, що і як можна робити в Інтернеті. Інакше кажучи, новий Watcher орієнтуватиметься більше на людей, які хочуть працювати в Інтернеті, корпорації. Для всіх цих груп клієнтів Вочер повинен бути ресурсом, куди вони можуть прийти по знання щодо Інтернету і обов’язково знайти щось цікаве, корисне та нове для себе.

З.: Останнім часом на Вочері спостерігається значне зростання якості та частоти публікацій. А як ти оцінюєш розмір аудиторії, потенційно зацікавленої його тематикою? Адже відомі приклади подібних проектів (той же Webstream), яким не вдалося вижити не в останню чергу саме через відсутність достатньої аудиторії.

В.: Якщо говорити про нинішній ринок – то він дійсно виглядає дещо безперспективним. Якщо говорити більш конкретно, то, на мою думку – це 7–10 тисяч потенційних користувачів, для яких цікава тематика Вочера. При цьому денна аудиторія – це десь 3-4 тисячі, тому що більшість користувачів не відвідують сайт щодня. Якщо сюди додати ще пошуковий трафік та реферальний з соціальних медіа, вийдемо десь на 6-8 тисяч. Сьогодні це „стеля” для таких проектів, як Вочер.

Втім є і люди, яким наша інформація може бути потенційно цікавою, але станом на сьогодні вони ще не готові її сприймати. Тому одним зі своїх завдань ми бачимо формування та навчання читача. У світі є чимало прикладів, як медіа формували аудиторію під себе, а не підлаштовувались під неї. З найближчих до нас прикладів – це російська газета «Ведомости» та тижневик «Эксперт». Обидва видання прийшли на ринок, на якому їх потенційна аудиторія була вкрай малою. З часом їм вдалось створити під себе аудиторію. Десь таку ж мрію маю і я.

З.: Чи багато можуть заробляти такі проекти як Вочер сьогодні?

В найближчі 2 роки на таких проектах, як Вочер навряд чи можна буде заробити. Я б не називав це бізнесом. Наприклад, моя упущена вигода у вигляді втраченого часу, який я міг би витратити на власні консалтингові проекти, є значно більшою, ніж Вочер зможе потенційно заробляти навіть через рік. Тому зараз я не сприймаю його як бізнес, але в майбутньому Вочер обов’язково ним стане. Я терплячий, то ж почекаю!

З.: Думаю, більшості читачів «Української блогосфери» буде цікаво дізнатися про досягнення Вочера з точки зору аудиторії. Розкажи трішки про статистику блога: скільки відвідувачів він має, скільки підписників тощо. Як статистика розподіляється по джерелах трафіку (прямий, реферальний, пошуковий)?

В.: Кількість RSS-підписників до останнього оновлення Watcher складала порядка 1500. З них близько 300-400 – це практично неактивні облікові записи. Інші – це люди, які більш-менш регулярно читають Вочер. При цьому 500-600 користувачів переглядають RSS щоденно. Заради експерименту ми закривали на 10 днів повний перегляд RSS, щоб оцінити кількість підписників, які активно його читають. Наразі можливість перегляду повного RSS відновлена.

Що стосується джерел трафіку, то пошуковий трафік складає 15-25%, прямий – 20 – 25%. Все інше – реферальний (50% або трохи більше).

На жаль, пошуковий трафік досить сильно псує статистику. Зміни в статистиці після закриття RSS переконливо показали, наскільки якісніший трафік йде з підписки. Ці люди мають інтереси, схожі до моїх. Завдяки їх аналізу я можу сказати, які новини будуть успішними, які матеріали приваблять більше уваги тощо. І безперечно – такі відвідувачі набагато більш цінні для проекту, ніж ті відвідувачі, які прийшли з пошуку.

Нещодавно на Вочер повністю перестали приходити користувачі з пошуковика Google. При цьому статистика дуже сильно покращилася: збільшилася глибина перегляду, зросла передбачуваність відвідувачів. Тому як я вже згадував – вважаю пошуковий трафік вкрай неякісним і не надто ним переймаюсь. Принаймні з тих людей, які приходять на Вочер з пошуку – дуже мало тих, хто конвертується в постійних читачів.

Дуже якісний у нас реферальний трафік. Йдеться в тому числі й про трафік із соціальних мереж Facebook та Twitter. Взагалі, люди, які приходять із соціальних мереж цінні в першу чергу тому, що вони потрапляють на сайт завдяки рекомендації. Адже хтось надіслав лінк або порекомендував прочитати ту чи іншу вашу статтю. Як наслідок, такі відвідувачі показують найбільшу глибину перегляду та час перебування на сайті.

З.: З огляду на таку популярність соціальних джерел, яка стратегія подальшого розвитку Вочера?

В.: Я практично не використовую SEO. Зрозуміло, що певних стандартних правил я дотримуюся, але вони не є пріоритетом – в першу чергу через низьку якість пошукової аудиторії.

Що стосується соціальних мереж – у нас є сторінка Facebook для Вочера. Єдине, що я зробив для її просування – це розіслав запрошення приєднатися своїм друзям і дав можливість їй розвиватися самостійно. Наразі кількість підписників у Facebook складає порядка 800 людей і поступово продовжує зростати. Роздумую про можливу рекламу вбудованими методами Facebook, але поки що не вдавався до неї.

Я вважаю, що найефективніший підхід – це формування навколо сайту певної аудиторії – ядра. Потрібно працювати над його постійним зростанням. Це та ситуація, коли краще одна людина, яка долучається до ядра, ніж 10 людей, які приходять на сайт одноразово для того, щоб назавжди зникнути. Адже, якщо людина заходить на сайт постійно – це означає, що вона знайшла щось цінне для себе. Вона стає євангелістом сайту – прибічником. Дуже важливо мати якомога більше таких відвідувачів. Адже вони не лише читають і спілкуються, але й приводять на сайт нових користувачів. Такі люди завжди посилаються на сайт при можливості, публікують лінки, говорять про нього. Внесок „євангеліста” у розвиток проекта важко переоцінити.

Я страшенно люблю свою аудиторію. Коли пишуть листи – я завжди відповідаю на них, не залежно від того, наскільки я зайнятий. Це надзвичайно важливо, тому що така аудиторія – найцінніша для сайту і я вважаю свою аудиторію найкращою.

З.: Перед створенням блога, люди часто задаються питанням, яку мову обрати. Для багатьох актуальний стереотип, що російськомовний блог матиме більшу потенційну аудиторію. Чи не задавався ти подібним питанням і чому вирішив вести блог саме українською?

В.: Якщо бути великим фаталістом і говорити в перспективі 30-40 років наперед – тоді взагалі можна очікувати, що у світі залишиться всього три мови: англійська, китайська та іспанська. Але якщо міркувати об’єктивно, то стає очевидно, що українська мова продовжуватиме розвиватися, тому що для багатьох людей це мова комфортного спілкування.

Особисто я ніколи не задумувався про можливість ведення Вочера якоюсь іншою мовою, окрім української, оскільки для мене це рідна мова. Тобто пріоритетне значення мав мій власний мовний комфорт.

По-друге, якщо говорити про аудиторію, яка мені цікава – я переконаний, що у ній немає жодної людини, яка не розуміє української мови. Те, що, можливо, десь хтось в Росії не зможе прочитати щось на Вочері мене не турбує. Адже я не орієнтуюся на цих людей. Мене не цікавить випадковий трафік, який може додатися, якщо вести блог російською.

Топове онлайн-видання в Україні – це Українська правда – україномовний ресурс. Тому, мабуть, немає сенсу говорити, що україномовні видання не мають перспектив. Головне, як і про що ти пишеш, а не якою мовою.

Якщо говорити про проблеми – то дійсно існує проблема з термінологією, тому що в Україні практично ніхто спеціалізовано не займається просуванням україномовної IT-термінології. Як наслідок, маємо безліч дубльованих термінів і втрачаємо однозначність. Окрім того ведуться постійні суперечки щодо значення тих чи інших термінів.

Зараз в Україні лише Microsoft займається розвитком IT-термінології. Якщо і є інші компанії, які цим переймаються, то мені вони невідомі. І звісно ж – цю ситуацію потрібно виправляти.

З.: Вже майже протягом року на Вочері з’явилися нові автори. Якщо раніше це був тільки Максим Саваневський, то зараз регулярно з’являються статті авторства ще одного відомого українського блоггера – Сергія Пішковція. В якому напрямку буде розвиватися співавторство, чи будуть з’являтися нові автори і наскільки це вигідно для тебе і для сайту?

В.: Я відкладав процес активного залучення авторів, чекаючи перезапуску сайту, щоб була можливість представлення кожного автора. Я говорив з кількома дуже «сильними» авторами, розглядаючи навіть варіант участі таких авторів, як співвласників Вочера.

За першим задумом кожен автор повинен мати за собою певний напрямок і займатися його розвитком. Звісно, для того, щоб людина змогла вийти на рівень співвласника – вона повинна здійснити доволі вагомий внесок. На жаль, мало хто з авторів готовий підходити до цієї справи системно. Такі люди пишуть статтю або дві, дуже рідко хто з них пише третю – і на цьому часто все закінчується.

Я хочу дати можливість зовнішнім авторам писати з певною періодичністю – раз чи два на місяць. Потрібно перевірити, наскільки ефективним буде подібний спосіб взаємодії. Вибрати спосіб публікації їхніх матеріалів на сайті: премодерація, постмодерація тощо. При цьому я розумію, що іноді робота над модерацією матеріалів забирає більше зусиль та часу, ніж написання такого матеріалу з нуля.

Також я перебуваю у пошуках мотивації для авторів. В принципі, деяким з них я готовий платити за статті. Інших цікавлять не гроші, а можливість донести свою думку до аудиторії, стати відомим для читачів. Треті можуть зацікавитись перспективою співласництва. Зрештою, завдяки такій взаємодії я вірю, що Вочер може стати провідним ресурсом в Україні. Але це можливо тільки при умові цілеспрямованої і наполегливої праці.

З.: Розкажи в двох словах щодо планів на майбутнє Вочера. Які найближчі кроки його очікують?

В.: Ми запланували кілька цікавих оновлень, про які я не хочу поки-що розповідати, щоб не втрачався ефект несподіванки. Але ці оновлення будуть запущені вже найближчим часом.
Серед великих планів – поява нових авторів, які писатимуть на постійній основі. Щодо цього вже є домовленості з цікавими людьми.

Також Вочер відходитиме від новинарної тематики, оскільки вона є практично „мертвою”. В Україні дуже мало «справжніх» новин, через що часто доводиться йти у крайнощі: або робити новину практично з кожної найбанальнішої події, або зосереджуватися на світових новинах, які не будуть унікальними. Через це може виникнути ситуація, коли люди, яких би ти хотів бачити своїм ядром, будуть покидати сайт через вторинність інформації, розміщеної на ньому.

При цьому я впевнений, що якщо на сайті працюватиме кілька авторів – кожен з них зможе поділитися надзвичайно цікавим досвідом, створити дуже корисні статті, які, на мою думку, будуть набагато більш перспективними для розвитку проекту. Саме в цей бік ми і плануємо рухатися.

Схожі записи

• 25 україномовних статей, які буде корисно прочитати кожному блогеру (31DBBB. Стаття 6)
• Кишеньковий посібник для блогера
• Відточуємо свій фокус!
• Інтерв’ю з автором Блогорідера Сергієм (Hellveen-ом)
• Інтерв’ю з Безлімітчиком

На щастя, існують такі люди, як Євген Кузьмін, автор блога PublicWeb, які вміють не тільки говорити, але й щось втілювати на практиці. Не так давно Євген запустив у своє велике плавання каталог українських блогів UkrainianBlogs. І майже відразу після його старту попит на подібний ресурс став очевидним. Без будь-якого особливого піару чи рекламних кампаній за перші тижні бета-тестування каталогу в ньому зареєструвалося вже більше сотні блогерів. Непоганий результат, якщо зважати, що автоматичного додавання сміттєресурсів у каталог немає і не може бути (кожен блог перед додаванням проходить ретельну модерацію автором).

Сьогодні ж пропоную вашій увазі коротке інтерв’ю з Євгеном, у якому він розповідає про каталог українських блогів, шлях його створення та подальші плани.

З.: Коли і як в тебе вперше з’явилася ідея створити каталог українських блогів?

В: Точної дати не пам’ятаю, але десь в кінці минулої весни. Фактично робота розпочалася влітку.

Як з’явилась ідея? З самого початку хотілося створити каталог блогів, який би охоплював взагалі весь світ. Причому, розподілити їх географічно і тематично. Але тверезо оцінивши обсяги роботи, яка чекала мене в майбутньому, зупинився на створенні ресурсу, який би об’єднував тільки українську блогосферу – краще менше, але якісніше. Тим паче, що аналогів в UA-IX сегменті я не зустрічав.

З.: Наскільки складно було реалізовувати цю ідею? Розкажи трішки про технічні аспекти. Для каталогу використовувалась якась CMS чи він повністю створений “з нуля”?

В: Основна складність полягала в тому, що катастрофічно не вистачало часу. Тому що крім проектів в Інтернеті в мене є постійна робота, якій потрібно приділяти не мало уваги. Що стосується технічних аспектів, то тут все коротко і, мабудь, передбачувано: PHP, Smarty, MySQL, JavaScript/jQuery/AJAX, XHTML, CSS.

Я б не сказав, що UkrainainBlogs.com писався “з нуля”. Були окремі доробки, які є у
багатьох веб-девелоперів, з них і виріс каталог.

З.: Каталог вийшов надзвичайно привабливим. Розкажи, скільки часу пішло на його втілення? Працював самостійно, чи, можливо маєш помічників?

В: Часу пішло більше, ніж очікувалося. На початку розробки хотілося запустити каталог першого вересня. Так-так, більше ніж пів-року тому. Але в липні я змінив місце роботи. Тепер мені, як новачку, потрібно було приділяти значну частину часу навчанню, тому що було достатньо багато нового для мене в порівнянні з минулою роботою.

І проект потрапив на полицю, де почав успішно припадати пилом. Восени я вирішив реанімувати проект і написав детальну специфікацію, що і як має бути. Сам би я не впорався. Тому до команди розробників UkrainianBlogs.com було залучено чудового програміста, Володимира Луньова. Дизайн спочатку планувався “свій”, намальований мною особисто. Але… Було вирішено, що для такого проекту краще скористуватися послугами професійного дизайнера, котрий і створив нинішнє “обличчя” каталогу. Після отримання дизайну, робота пішла.

З.: Як ти ідентифікуєш українські блоги? За мовою, місцем розміщення блога, місцем прописки його автора чи можливо є якісь інші критерії? Було б дуже цікаво дізнатись.

В: Ідентефікація проводиться за місцем проживання автора, вказаним при реєстрації блогу. Обов’язково повинні зазначатися область і назва населенного пункту. Якою мовою ведеться блог значення не має. Кожна заявка на додавання перевіряється мною особисто.

З.: Поділися трішки планами на майбутнє. Яким ти бачиш розвиток каталогу блогів? Чи працюєш над його просуванням і які методи для цього використовуєш?

В: Всі карти розкривати не буду. Хай це буде приємною несподіванкою Скажу тільки, що основна мета – об’єднати блогерів України в тісне ком’юніті, в якому кожному було б цікаво перебувати. Над просуванням фактично не працюю. Деякі блогери опублікували на своїх блогах прес-релізи каталогу. Я маю надію, що каталог “розкрутиться” природним шляхом — люди будуть розказувати один одному
про UkrainianBlogs.com і діло піде.

З.: Ходять думки, що каталоги, як жанр, вже віджили свій час. Які особливості та конкурентні переваги ти плануєш використовувати у своєму каталозі? Яку додаткову цінність (якщо така запланована) він нестиме для користувачів?

В: В каталозі кожний блог має свій рейтинг. Зараз його алгоритм ще потребує допрацювання. Планується враховувати всі критеріїї авторитетності блогу. До того ж, введено внутрішній рейтинг, основу якого складають відгуки про блог. В майбутньому планується більше соціалізувати каталог. Ідеї і думки щодо подальшого розвитку виникають щодня.

З.: Чи планується у майбутньому втілити мовний розподіл блогів у каталозі (україномовні та російськомовні блоги)?

В: Блоги ділитися за мовною ознакою не будуть. Принаймні, зараз такого не планується. А ось інтерфейс буде багатомовним. Над українською версією ми вже працюємо.

Дякую за інтерв’ю.

І тобі, Ярославе, спасибі за цікаві запитання.

Схожі записи

• Навіщо бабусі каталог блогів?
• Про DMOZ з перших вуст: Інтерв’ю з Олегом Боженком, редактором найпопулярнішого каталогу у світі
• 3 плюс 2 плюс 1… Випуск #17
• Як я розповідав про українську блогосферу аспірантці з Гарварду
• Найкращі статті “Української блогосфери” – тепер у зручному каталозі!

З.: Привіт, Михайле. То розкажи нарешті, що то за «дивна шкіра», яку начебто знайшли твої друзі у Карпатах?

В.: Привіт Ярославе та читачі “Української блогосфери”. Більше місяця я мовчав і не признавався, та зараз, до речі ексклюзивно для УБ, відкрию таємницю. Ця, так звана, “дивна шкіра” є не чим іншим як промо-акцією нового дезодоранту Axe Instinct. Підтвердження цього всього можете знайти на сайті компанії Axe. А безпосередньо “вірусну” кампанію проводила Ebola Communications.

З.: Чого прагнула досягнути компанія таким PR-роликом? Чому був вибраний саме твій блог?

В.: Взагалі-то це була не піар-кампанія, а вірусна, тобто за задумом “креативщиків” людина з цільовою аудиторією повинна була прочитати історію і повірити в неї і як результат купити продукт, або збільшити лояльність до нього. Але через кризу, клієнт вирішив піти шляхом російського креативу. До речі, забув сказати, що подібна акція проходила і в Росії в грудні місяці, але через погане втілення вона пройшла вкрай невдало. Там було створено штучний блог – adrenalinshik.livejournal.com і багато людей відразу розкусили задум.

Та повернімось до України. Ну так от, через складні економічні умови клієнт вирішив не вигадувати стратегію самому, а піти по “накатаній схемі”, як часто роблять з товарами повсякденного вжитку. Але, якщо на телебаченні таке зазвичай спрацьовує, то в інтернеті закони поширення інформації трохи інші.

А що стосується вибору блогу, то тут враховувались такі фактори, щоб блог відповідав цільовій аудиторії, був україномовним, “живим”, відповідно – читачі з України і відвідуваність більше 200 за добу.

З.: Мені відомо, що за час проведення кампанії (тобто протягом кількох тижнів після публікації статті) потік трафіку на твій блог суттєво підвищився. Поділися враженнями – наскільки потужним був «притягальний» ефект шкіри конкретно для твого блога?

В.: Так, з моменту публікації трафік збільшився у кілька разів. Я навіть, отримував неодноразові попередження від хостинг-компанії про те, що блог робить чимале навантаження на сервер і в разі систематичного повторення сайт можуть закрити. Мені довелось навіть перейти на більший тарифний план, аби уникнути конфлікту. На щастя усе обійшлося.

А найбільше хостів спостерігалося 4 лютого. Тоді відвідало трохи більше 3-х тисяч людей, думаю це хороший показник навіть для російського блогу.

До речі, скажу, що від самої акції я не отримав ані копійки, але не переймаюсь цим. Адже найближчим часом очікую збільшення PageRank’у та індексу цитування завдяки значній кількості посилань на блог.

З.: Цікаво було б почути твої враження про ведення компанії. Що було зроблено для залучення уваги, наскільки професійно підійшов замовник до розповсюдження інформації про статтю, наскільки «вірусною» (тобто здатною до самостійного розповсюдження) виявилася інформація?

В.: Враження в загальному позитивні, оскільки завдяки “шкірі” про блог дізналося більше людей і з’явилися нові читачі. Була навіть пропозиція однієї ІТ-компанії про співпрацю, але то я вже відійшов від питання.

В основному інформація поширювалась в інтернеті, зокрема, спостерігав переходи з таких порталів як Утро.UA, JOIN.UA, Football.ua, Men’s Life та ін. Також “крутилися” банери на популярних українських сайтах. За допомогою Blogun’а вдалось залучити багатьох українських блогерів.

Крім того, про “диво-шкіру” була згадка й по телебаченню – це в програмі “Інфошок” на Новому каналі та на М1. Інформація мала просочитись і через друковані ЗМІ та радіо, але чи була вона, – мені не відомо. Як бачите робота по розповсюдженні зроблена непогано.

З.: Чи були якісь недоліки у роботі замовника? Що можна було зробити краще?

В.: Безумовно, недоліки є завжди і даний випадок не виняток. Як я вже згадував вище, бюджет компанії був менший, ніж очікувалось, тому виходили з того що було. І можливо саме тому відео вийшло таким неправдоподібним, а сам текст містив деякі неточності, і, погодьтеся, трохи безглуздий. Як на мене ідею можна було б якось цікавіше продумати.

Але так задумав клієнт, і, в принципі, йому видніше. Найголовніше те, що я свою роботу виконав чесно.

З.: І останнє запитання. Наскільки привабливими вважаєш українські блоги для такого типу вірусних кампаній? Чи є сенс проводити їх в українській блогосфері?

В.: Блоги чи не найкраще підходять для вірусного маркетингу. Чому? Спробую пояснити. Наприклад, припустимо ти купив якусь річ. Вона тобі сподобалась і ти поділився своїми позитивними враженнями на блозі. Про покупку дізнались інші блогери і вирішили також її придбати і, якщо вона їм до вподоби, також написали хороші слова про товар. А читачі, прочитавши схвальні відгуки також купили цю річ. Таким чином твоя стаття принесла більше користі для замовника, ніж просто бездумне вкладення грошей у навіть ті ж самі банери.

Але це моя особиста думка, і, можливо, я помиляюсь. Та все ж таки я впевнений, що найближчим часом блоги відіграватимуть не останню роль в просуванні продуктів чи послуг.

Схожі записи

• Чи можна багато заробити на блогах в Україні?
• Українська блогосфера: Куди ми йдемо?
• Про важливість цілісності
• Як захистити “ахілесову п’яту” української блогосфери, або Знову про перспективи української мови
• Просування: Маркетинг, оптимізація, SEO, SMO

З.: Привіт, Богдане! Коли вперше з’явилася ідея локалізувати веб-програми? Що спонукало?

В.: Ідея локалізації сама по собі досить давня. Мабуть дуже допоміг в її становленні мій сусід, який, тільки-но почав я активно освоювати мережу “підсадив” мене на Гуртом, Локалайз та ще кілька проукраїнсько спрямованих сайтів. Таким чином все, що я міг українізувати у робочому середовищі – я українізував. Тому передував довгий період використання повністю англійської ОС (з неї я починав), але це пішло лише на користь.

Що спонукало самому долучитись до локалізації? Мабуть основним фактором був патріотизм (хоча з часом мої погляди стали менш шовіністичними =)), а також сильне роздратування від суміші української з будь-якою іншою мовою.

З.: Наскільки мені відомо, ти працюєш не сам! Як сформувалася команда? Що вас об’єднало?

В.: Звісно не сам! Гуртом цікавіше! Спочатку навіть думки про команду як таку не було. Але через певний час, крок за кроком вона немов сама собою й сформувалася. Певно, через деякі незручності з Windows Vista Home Premium, які виникли під час роботи з новим ноутбуком. От хлопці мені й допомогли. Велике спасибі Михайлу й Юрку за надану підтримку! Дуже приємно, що ця команда росте. В майбутньому світ побачить достойна локалізація ще кількох продуктів.

З.: Чи є попит на продукти, які ви локалізуєте? Можливо десь є статистика, скільки людей вже встигли завантажити український WordPress?

В.: Як бачимо самі, попит є. І то доволі великий. Можливо, тут одною з кількох причин була не якість перекладу, а тривала відсутність українського перекладу, як такого. Може цікавість і підігріла більшість блоґерських сердець глянути, як воно там…

Одним із суттєвих недоліків можна назвати затяжне тестування, внаслідок якого було створено незліченну кількість різних архівів. Мені доводилось стикатись з випадками, коли була встановлена бета версія. І це в той час, коли фінальний реліз вже пів-місяця як побачив світ. Є прецеденти, коли деякі блоґери змінювали мову на українську зі вже встановленої російської.

Що стосується детальної статистики – на жаль вона відсутня!

З.: Скільки часу зайняла локалізація WordPress?

В.: Перший, початковий етап локалізації проходив майже тиждень. Набагато більше часу зайняло тестування та відточування перекладу, щоб наблизити його до ідеалу. Спасибі всім, хто долучився до цього процесу!

З.: А розкажи трішки про сам процес локалізації. Наскільки це складно? Чи кожен може навчитися? Що для цього потрібно?

В.: Сам по собі процес локалізації не такий складний, як трудоємний. Для перекладу WordPress використовується технологія GNU/Gettext, тож більша частина виконується за допомогою poEdit та зберігається в .mo та .po файлах. Також є кілька файлів, переклад яких доводиться робити в коді.

Слід зазначити, що у технічному відношенні в українській мові не завжди є слова-відповідники термінам, які доводиться перекладати (тоді імпровізуєм). Проблемою можна назвати і відсутність сталого перекладу тих чи інших слів. Навчитися може кожен. Головне, що для цього необхідно, так це величезне бажання, трішечки терпіння та наявність вільного часу і здатності вчитися. Про знання того аспекту мови, з якої проводиться переклад, я навіть не згадую.

З.: Як по-твоєму, чи є перспективи в україномовної блогосфери? Як блогер із річним стажем, поділися власними відчуттями щодо змін у блогосфері за цей рік?

В.: Як на мене, то перспективи в української блоґосфери безумовно є. І в мене є кілька причин, що дозволяють зробити такі висновки.

По-перше, це своєрідне „очищення” блоґосфери. Всі ті, хто долучився до неї через «данину моді», а також певна кількість людей, котрі ведуть сервісні (не standalone) блоґи залишають її. У випадку сервісних блоґів частина авторів створюють власні, окремо встановлені блоґи.

Ще однією причиною є пожвавлення якісних тематичних ресурсів, а також корекція особистих блоґів з „усе про все” в певну тематику. Ну і не останнє місце відіграє щирість, добродушність та товаристськість, а як наслідок – взаємодопомога і підтримка української спільноти.

З.: Які плани на майбутнє у команди Pavonine? Чи збираєтесь продовжувати локалізовувати нові версії улюблених блогерських програм?

В.: В загальному якихось фантастичних планів немає. В основному це – розширення як спільноти перекладачів, так і тестерів. Також збільшення кількості якісно локалізованих продуктів (як тих, що стосуються WordPress, так і альтернативних платформ). Одним з пунктів цих всіх планів є розвиток Форумів Підтримки, що сприятиме кращому перекладу а також швидкому вирішенню проблем і запитань, а також реалізації пропозицій.

З.: Не так давно у блозі “Наша мова кольорова!” з’явився запис “WordPress Україна – це визнання!” Розкажи трішки детальніше, як вам вдалося отримати доступ до офіційного сайту WordPress в Україні?

В.: Все дуже просто. Кирило Калугін (керівник колишньої команди локалізації) з радістю надав доступ до uk.wordpress.org а також в додачу безліч корисних порад та майже батьківських настанов. Основною проблемою було відшукати його контакти, оскільки більшість з них вела не вже неіснуючий сайт колишньої локалізації. Але за зв’язок з ним слід окремо подякувати Profeo, що показало його з кращої сторони.

Дякую за відповіді!

Спасибі за інтерв’ю та цікаві запитання.

За підтримки:
Здавалося б, яка користь від ВКонтакті? А виявляється деякі люди
навчилися отримувати з нього цілком конкретний трафік! Питання тільки
в тому, наскільки він тематичний?

Схожі записи

• Українська локалізація Wordpress 2.7 – це те, про що ми мріяли!
• Як українізувати Wordpress (якщо у вас вже встановлена іншомовна версія)
• Інтерв’ю з Михайлом (Mehanik): «Дивна шкіра» – досвід першої в українській блогосфері вірусної кампанії
• Запросили на вебінар
• Як я розповідав про українську блогосферу аспірантці з Гарварду

З.: Привіт, Олеже! Розкажи трішки про каталог інтернет-ресурсів DMOZ. Що це таке? В чому його ідея? Чим по суті він відрізняється від сотень тисяч інших каталогів?

В.: Open Directory Project – багатомовний каталог веб-сайтів.

Він підтримується спільнотою редакторів, долучитися до якої може будь-який досвідчений користувач інтернету, мета якого — допомогти спільноті, а не SEO чи заробіток в інтернеті.
Ідея каталогу дуже проста — збирати сайти, корисні для людей (а не для пошукових роботів). Тому існують доволі детальні критерії якості сайтів, за якими і відбувається їх оцінка.

Від інших каталогів він відрізняється принципами побудови та масштабом (конкурувати з ним може хіба каталог Yahoo!, але безкоштовно потрапити до нього майже нереально).

З.: Чому вебмайстри так мріють, щоб їхні ресурси потрапили до DMOZ? Що це їм дає?

Бо їх карма та самооцінка зростає майже до небес (жартую).

Інофрмацією з DMOZ’у користується дуже багато інших проектів (найвідоміший з яких звісно Ґуґл). Присутність в цьому каталозі означає, що сайт якісний і йому можна довіряти (в тій чи іншій мірі). Також це доволі корисно з точки зору SEO але мені цей аспект Дмозу не цікавий.

З.: Розкажи, коли і як ти вирішив стати редактором DMOZ. Це планувалося, чи рішення прийшло спонтанно?

Я хотів стати редактором ще років 2 чи 3 тому. Навіть пару разів починав заповнювати заявку редактора.

Але кожного разу я зупинявся, бо не знав, що і як там писати (ще й англійською мовою).
3 місяці тому я приїхав в США і в процесі пошуку роботи мені часто доводиться відповідати на подібні питання (наприклад тиждень тому в San Diego Zoo мене запитали, чому я хочу працювати саме у них).

Потім, коли я в черговий раз зайшов на Дмоз, я подумав, а чому б мені нарешті не подати заявку.
Заповнив форму, підтвердив е-пошту і за тиждень мені прийшов лист з повідомленням, що я став редактором.

З.: Поділися будь-ласка трішки робочими буднями редактора. Які розділи ти редагуєш? Що входить в твої обов’язки?

Я став редактором розділу World/Ukrainian/Відпочинок/Гумор

Коли я прийшов, в розділі було 5 сайтів і ще приблизно 30 сайтів в черзі. Я видалив мертві сайти, додав декілька нових. Решту сайтів з нерозглянутих я або видалив або переніс в World/Russian (бо вони були російськомовні). Зараз я інколи заходжу в Дмоз щоб перевірити, чи не з’явилися нові нерозглянуті сайти в моєму розділі. Але за місяць таких сайтів було лише 2, але вони не відповідали розділу (знову ж таки переніс в World/Russian).

З.: Наскільки мені відомо, у DMOZ-і існує ціла ієрархія редакторів. Як працює ця система? Чи передбачена можливість просування нових редакторів на вищий рівень і що взагалі дає цей «вищий рівень»?

Існують декілька рівнів редакторів:

Greenbuster — новачок, що має всі права редактора, крім додавання сайтів в публічну частину каталогу (це має робити повноцінний редактор). Це чудова можливість стати редактором розділу, якщо у вас відсутній досвід редагування каталогу та відносно малий досвід користування інтернетом. З часом ви можете станете повноцінним редактором. Я цей етап пропустив)))

Editor — редактор, що має всі права у власному розділі: може додавати, вилучати, переіменовувати сайти, створювати підкатегорії, переносити сайти і т.п.
Редактор може заповнювати форму на отримання прав у інших розділах і в нього є більші шанси їх отримати (в порівнянні з кандидатом в редактори).

Editall — редактор, що має базові права в будь-якому розділі Дмозу.

Cateditall — редактор, що має повні права у великому розділі (наприклад World/Ukrainian).

Editall/Catmv — редактор, що має повні права в будь-якому розділі.

CatMod — редактор, що має повні права у великому розділі а також має право розглядати заявки від кандидатів в редактори а також від редакторів на отримання нових розділів.

Meta — редактор, що має повні права в каталозі.

Admin — адміністратор каталогу.

Як відбувається просування далі рівня Editor я ще не знаю, а от рівень Greenbuster я пропустив)))

З.: Дуже цікаво дізнатися, скільки редакторів працюють над українським розділом каталогу?

Такої статистики на сайті я не зустрічав (є лише загальна кількість редакторів — 81841), але доволі простий (для мене) запит в Ґуґлі показав, що над українським розділом працюють приблизно 40 редакторів. Цього дуже мало, тому зараз кількість сайтів в черзі перевищує кількість сайтів в каталозі…

Тому усіх, кому цікавий цей проект, я запрошую стати редакторами. Оберіть розділ, що не містить редактора (а таких розділів в українській частині каталогу більше 800) і подайте заявку. Чим менший розділ, тим більші шанси стати редактором Заявку необхідно заповнювати англійською мовою, бо її може розглядати метаредактор, що не володіє українською (наприклад мене затвердив метаредактор з Чехії).

З.: Яким повинен бути ресурс (у нашому випадку – блог) для того, щоб він успішно пройшов модерацію і потрапив до каталогу?

Якщо в двох словах, то сайт (чи блоґ) має бути зроблений для людей. Тобто має мати гарний дизайн (не обов’язково унікальний, але не перевантажений банерами на пів екрану з рекламою дівчат з Окружної чи ще чимось подібним), цікавий контент (а от тут унікальність обов’язкова), історію (тобто в каталог не приймуть сайт, якому лише пару тижнів) і т.п. (детальніше читайте в допомозі).

Ще, для успішної (а головне швидкої) модерації дуже важливо правильно вказати назву, опис сайту а також вірно обрати розділ. З останнім пунктом часто виникають проблеми, бо багато людей не знають різниці між словами Ukraine та Ukrainian (відповідно Україна та українська мова). Український розділ в Дмозі називаєтся Ukrainian, тобто сайти каталозі діляться в першу чергу за мовою, а вже потім за країною чи тематикою (Вікіпедія функціонує так само). Тому українські україномовні сайти (вибачте за тавтологію…) слід додавати в World/Ukrainian, українські але російськомовні в World/Russian/Страны и регионы/Европа/Украина, українські але англомовні в Regional/Europe/Ukraine а російські але україномовні (виявляється є і такі) в World/Ukrainian/Країни та реґіони/Європа/Росія.

З.: Чи змінилося твоє ставлення до каталогу за час безпосередньої взаємодії з ним? Якщо так, то що саме змінилося?

Не змінилося, я приблизно все так собі і уявляв. Єдине що виявилось для мене несподіванкою — внутрішній форум Дмозу, де редактори радяться, як правильно модерувати сайти, напрацьовують спільні позиції та правила а також консультують новачків. Нажаль українских розділів там немає, але це і не дивно, враховуючи кількість редакторів українського розділу…

З.: Насамкінець, розкажи, якою ти бачиш свою подальшу співпрацю з цим доволі відомим ресурсом?

Робити далекосяжні плани щодо Editall чи Cateditall я не буду (життя покаже). Зараз я хочу отримати права редактора в декількох цікавих для мене розділах (бо роботи в World/Ukrainian/Відпочинок/Гумор вже фактично немає).

Дякую за увагу)))

З.: І тобі дякую за цікаве та змістовне інтерв’ю!

За підтримки:
Не влаштовує ціна на газ і вже задумуєтесь про електричне опалення? Експерт розповість все, що вас цікавить про електричні котли!

Если вы зависимы не от блога, а от спиртного, или, что еще хуже – наркотиков, тогда вам нужно лечение наркомании!

А здесь будет создание сайта! Когда? Да вот сразу, как только разработчики создадут свой!

Схожі записи

• Інтерв’ю з Євгеном Кузьміним, автором каталогу українських блогів Ukrainian Blogs
• Навіщо бабусі каталог блогів?
• Запросили на вебінар
• Як я розповідав про українську блогосферу аспірантці з Гарварду
• Інтерв’ю з Максимом Саваневським, автором та власником Watcher.com.ua

Цього року вебмайстрам, авторам та власникам інтернет-проектів запропоновано аж 10 номінацій, у кожній з яких буде свій переможець:

• Найкращий приватний блог
• Найкращий тематичний блог
• Найкращий ЖЖ-блог
• Найкраща ЖЖ-спільнота
• Найкраща соціальна мережа
• Найкращий дизайн
• Найкращий новинний сайт
• Найкращий портал
• Інтернет-подія року
• Найкращий тематичний сайт

Переможець у кожній номінації визначається протягом трьох турів шляхом загального голосування та голосування експертного журі. Час прийняття заявок триває – тому, якщо раптом хто не знав або ще не встиг – не гайте часу!

Сьогодні ж я пропоную вашій увазі коротке інтерв’ю з Сергієм Пішковцієм (до речі, інтерв’ю з цією людиною вже з’являлося на сторінках «Української блогосфери»), в якому він розповість про конкурс, поділиться досвідом проведення минулорічної нагороди та пояснить, що отримають переможці UA Webstar 2008.

З.: Коли вперше виникла ідея заснувати українську інтернет-нагороду UaWebstar та що спонукало до створення цього конкурсу?

В.: Ідея виникла ще наприкінці літа 2007 року. Спочатку цей конкурс був конкурсом суто мого блогу Блогорідер, і не претендував на щось більше. Однак він виявився «некерованою ланцюговою реакцією», як це ще можна назвати – бо сама ідея виявилася досить популярною, і, відповідно, вийшла далеко за межі кола читачів мого блогу. Після палких дискусій щодо конкурсу, його ідеї, правил, номінацій, і навіть щодо Блогорідера, я вирішив все ж таки зробити окремий сайт, хоча вмінь і навичок для організації цього на достойному рівні в мене не було. Сайт я зробив всього за один суботній день, і нагорода перестала бути міні-конкурсом.

Мені одного разу спало на думку те, що в України немає такого проекту, що відзначав би найкращі сайти – а, поглянувши на Webby Awards, сильно цього захотілось. І я вирішив спробувати, – як виявилось, не даремно.

З.: Постійні читачі Блогорідера знають, що конкурс проводиться вже не вперше. Які висновки було зроблено після першої нагороди? З якими труднощами довелося зіткнутися і яким чином плануєш їх уникнути цього разу?

В.: Великий запис з детальним аналізом минулорічної нагороди я вже писав. Головними проблемами, та найгрубішими помилками, які я помітив, були:

• Відверто слабка та непрофесійна підготовка
• Суперечні правила, котрі могли викликати неоднозначності та розбіжності в оцінці сайтів
• Слабка інформаційна підтримка, такий собі «хлопський конкурс»
• Офіційний сайт, котрий неадекватно відображався в Internet Explorer
• Мала кількість залучених учасників

Хочу принести вибачення всім, хто зіткнувся з необґрунтованою критикою чи різкими зауваженнями з мого боку під час UA Webstar 2007 – я забираю ті свої слова назад, і визнаю, що саме завдяки адекватній критиці проект став таким, яким ви його бачите зараз – а саме набагато кращим за попередній. Зрештою, минулорічна нагорода була лише пілотною, таким собі «випробуванням сил», і цей тест-драйв пройшов успішно. Є такий чудовий вираз Лесі Українки «Біда навчить» – у цьому разі має звучати «Досвід навчить».

Практично всі помилки, які я підмітив у вже згаданому пості з підсумками, цього разу виправлені чи попереджені на 90%.

Цього року я підійшов до організації нагороди набагато серйозніше, ніж минулого разу. Завчасні приготування відбувалися вже задовго до її старту – так, офіційний сайт «будувався» крок за кроком протягом місяця, вдосконалювались та вичитувались правила, які б мали жорстко регулювати можливості сайтів щодо участі. Вийшло майже як Конституція. Я і цього разу не залучав додаткових ресурсів чи людей для розробки UA Webstar 2008, все було сплановано більш-менш самостійно та за власні кошти. Так, признаюся, проект UA Webstar потребує коштів – не досить великих, але достатніх для базової підтримки нагороди, а також сил і часу – а це найдорожче в мене на даний момент. Практично весь серпень 2008 року я присвятив цій нагороді, відточуючи навіть найменші дрібниці.

З.: Порівняно з попереднім разом, як вважаєш, наскільки більшого розголосу набуде ця подія (що вона виявиться більш гучною, думаю, сумніватись не доводиться)?

В.: Я ретельно працюю над розсиланням прес-релізів у провідні ІТ-видання України, співпрацюю з блогосферою та деякими соціальними мережами. Думаю, що цього разу висвітлення UA Webstar набуде, звісно, більшого розмаху, ніж минулого року. Це важко передбачити чи спрогнозувати, але наскільки більше витрачено сил на просування конкурсу – пропорційно більшим буде і розголос. Якщо спробувати виразити це все у відсотковому співвідношенні, то якщо візьмемо минулий рік за 100%, то цей рік я прогнозую на рівні 120-160%. Все це залежить від подальшої розкрутки та медіа висвітлення інформації про нагороду. А вона, безумовно, буде.

З.: Чи заплановані якісь призи, окрім, власне додаткового піару та просування, для переможців конкурсу? Які саме?

В.: Поки я можу говорити лише про ті призи, про які вже офіційно повідомили самі спонсори – це призи від Андрія Поданенка (по 100 грн у номінаціях Блоги, Тематичний сайт та Дизайн) та LaSet’a (100WMZ блогу-переможцю з блогохостингу blog.net.ua). Коли з’являться якісь додаткові чи нові призи, я обов’язково повідомлю про це у новинах. А такі новини будуть, я в цьому впевнений.

Дякуємо Сергієві за цікаві відповіді і йдемо реєструватись на офіційному сайті нагороди UA Webstar 2008

Схожі записи

• Переможці Best Ukrainian Blog Awards
• Конкурс BUBA: До закінчення голосування – кілька годин!
• Мої думки про конкурс українських блогів BUBA
• 3 плюс 2 плюс 1… Випуск #9
• Wordpress – найкраща безкоштовна система управління контентом. І не тільки для блогів!

З.: Розкажи трішечки про свою мережеву діяльність. Як давно ти займаєшся подкастингом та що спонукало тебе до цієї діяльності?

В.: Привіт, Ярославе! Не буду казати про те, як починав, почну одразу з головного. Podcaster.org.ua на даний момент є одним із основних моїх проектів, який був створений півтора роки тому виключно на власні кошти та на власному ентузіазмі.

Я тоді дуже сильно захопився подкастінгом після того як прочитав статтю про Василя Стрєльнікова в одному айтішному виданні. Тоді ж виникло бажання записати свій перший подкаст, але коли я шукав місце де б його можна викласти, знайшов лише один український ресурс — podcasting.com.ua, який виявився неробочим та російськомовним.

Саме тоді виникла ідея створити власний україномовний подкаст-ресурс де б могли публікуватись україномовні подкастери, який по-моєму тоді й не було. Це був час коли я тільки но перейшов на українську мову, і мені хотілося слухати українські подкасти, але доводилось слухати лише російські, та часи змінились.

З.: Чому саме подкасти? Які переваги такого виду комунікацій перед звичайним текстом чи відео? Навіщо записувати звук, якщо можна скористатись Word-ом?

В.: Подкасти — тому, що це емоції, це не сухий текст, це формат mp3, який підтримує будь-який плеєр, це можливість стати ведучим свого власного шоу, створити mp3-ефір. Певна свобода і водночас, якшо треба — анонімність.

У тексті не вистачає живості, а відео — важче за аудіо. Хоча є й відеоподкасти.

З.: Які перспективи і які перешкоди для розвитку подкастингу в Україні? Що, на твою думку, потрібно зробити, щоб розвиток цієї сфери у нашій країні пришвидшився і чи залежить це від власне подкастерів?

В.: Щоб розвиток цієї сфери пришвидшився, цю сферу треба просто розвивати. Потрібно створити такі умови, щоб слово подкаст розуміла навіть дитина — наприклад як слово «телевізор» або «радіо».

Звісно розвиток явища залежить від подкастерів, але також і від блоґерів, бо вони найближчі до подкастінгу, та й взагалі від усіх небайдужих людей.

З.: Припустімо, я вирішив записати свій перший подкаст (а можливо – цілу серію подкастів), що мені для цього потрібно? Чи кожен може стати подкастером? Скільки це може коштувати?

В.: Моя думка — подкастером може стати кожен, головне хотіти ним стати.
Початкова сума може починатись від 0 за умови якщо у вас вже є комп’ютер та хоча б гарнітура (мікрофон з навушниками). Якщо немає гарнітури, то це 16 гривень. Я про це казав на мінікемпі, і зі мною не погодився Сергій Петренко, який вважає, що все одразу має бути дороге.

Щоб записати подкаст для початку треба окрім комп’ютеру та мікрофону з навушниками, ще й програма для запису звуку на зразок Audacity. До цього міксу додайте бажання і пробуйте писати.

Спочатку буде складно та з часом навчитесь і буде набагато легше. Хоча мені й досі не легко.

З.: Нещодавно у Києві відбувся мінікемп про подкастинг, на якому ти виступав із доповіддю. Які враження від мінікемпу у тебе залишилися? Наскільки корисною, на твою думку, була ця подія для її учасників?

В.: Липневий мінікемп про Подкастінг був своєрідним невеличким проривом подкастінгу в маси. Там було багато людей задіяних у різних медіа (інтернет-портали, радіостанції, ТБ і т.д.). Вони почули, дізнались про подкастінг та більшість з них зацікавилась цим явищем. Після цього, до речі, з’явилося кілька нових подкастів на Podcaster.org.ua — відбувся підйом. Мої враження дуже позитивні, я знаю що ми на правильному шляху.

З.: Які в тебе плани на майбутнє? Чого нам варто очікувати від тенденції подкастингу в Україні? Як плануєш надалі розвивати свій портал Podcaster.org.ua?

В.: Плани на майбутнє великі та глобальні! А у подкастінгу — розвивати портал, додавати нові сервіси, покращувати наявні. В найближчі 2-3 місяці планую зробити редизайн, переробити деякі функції та сервіси, зробити можливість нормального та зручного додавання подкастів на сайт, бо зараз з цим проблеми.

А паралельно шукаю фінансування, спонсора, який би міг вкласти в сайт 6-7 тисяч доларів, що створити повноцінний український подкаст-термінал.

(Чули, спонсори? Якщо раптом хтось хоче долучитися до розвитку українського подкастингу – сума інвестицій зовсім невелика. Вперед! Як блогери так і подкастери вам тільки спасибі скажуть. Я. Ф.)

З.: В тебе, безперечно, є улюблені подкасти та подкастери. Розкажи трішечки про них. Кого можна послухати людині, яка є абсолютним новачком у цій сфері, щоб зрозуміти суть феномену.

В.: Звісно є. Українські подкасти я слухаю всі, але найбільше серед них Друїда. Також раджу послухати Олега Боженка (MrGall), який розповідає про веб розробку та Masterpiecera.

Серед російських слухаю славнозвісного Умпутуна, Василя Стрельнікова, подкаст “Кадры” та підписаний на стрічку українських подкастерів “Made in Ua”.

Для того, щоб зрозуміти суть феномену послухайте мінімум 10 різних авторів, і бажано різних жанрів: новини, щоденники, техніка, музика, тварини, наука і т.д.

Тоді ви побачите наскільки по різному люди говорять та подають матеріал.

З.: Якби ти міг дати абсолютному новачку, який хоче записати свій перший подкаст, три поради, то що це були б за поради?

В.: Три поради: писати, писати і ще раз писати!

Схожі записи

• Про подкасти, подкастинг та подкастерів: липневий мінікемп у Києві.
• Прогулянковий подкаст #1: Переваги ведення блогів (навіщо створювати власний standalone-блог)
• Інтерв’ю з Михайлом (Mehanik): «Дивна шкіра» – досвід першої в українській блогосфері вірусної кампанії
• Інтерв’ю з Дарреном Роузом (Darren Rowse): Кому і навіщо потрібен блог.
• Інтерв’ю з автором Блогорідера Сергієм (Hellveen-ом)

Інтерв’юер – Гай Кавасакі, автор блогу „Як змінити світ”. Експерт, як ви вже мабуть здогадалися – професійний блогер Даррен Роуз, автор ресурсу Problogger.net. Втім, переконаний, читачі „Української блогосфери” чудово знайомі із цим блогом!

Я не зміг подолати спокуси, і сьогодні пропоную вам короткий переклад інтерв’ю Дарена. Думаю, це інтерв’ю відповість на багато запитань, які зазвичай ставлять перед собою блогери-початківці, а також стане хорошим мотиваційним інструментом для тих, хто ще вагається, чи варто заводити власний блог.

З.: Скільки насправді може заробити блогер, який приділяє своїй справі достатньо часу і створює якісний контент?

В.: Абсолютна більшість блогерів ніколи навіть не замислювалися над можливістю отримувати прибуток завдяки своєму хобі. Вони пишуть заради задоволення, для того, щоб залишатися на зв’язку з родиною та друзями, а можливість отримання прибутку навіть не спадає їм на думку (і у більшості випадків – це правильно. Адже монетизація персональних блогів – справа надзвичайно нелегка).

Що ж стосується авторів, які прийшли в блогосферу заради грошей, сумна реальність показує, що й вони рідко здатні отримати достатньо. Востаннє, коли я опитував своїх читачів на ProBlogger щодо їхнього щомісячного заробітку – переважна більшість заробляла копійки (49% відповіли, що вони заробляють менше $100 на місяць). Більшість з них були новачками (значний відсоток читачів ProBlogger-а – це новачки), але іноді навіть зрілі й досвідчені блогери, які створюють якісний контент, не здатні отримати суттєвий прибуток завдяки своєму хобі.

Мені дуже складно говорити предметно окреслити якісь рамки, оскільки рамки прибутку блогерів дуже широкі. Наприклад:

• цього ранку я отримав електронного листа від блогера, який отримує $3 на день, хоч і займається щоденно блогінгом ось уже протягом двох років;
• вчора я отримав повідомлення від блогера, який за 11 місяців відкрив три блоги і сьогодні серйозно подумує над можливістю покинути свою роботу і займатися тільки блогінгом, оскільки вже зараз отримує завдяки своєму хобі більше, ніж на робочій посаді;
• минулого тижня я пив каву з підлітком, який у минулому році зумів створити і продати свій блог за $3000. На все про все він витратив 2-3 тижні. Непоганий заробіток для юного хлопця.

Гроші в блогосфері є – але ніхто не може гарантувати, що ви отримаєте їх, якщо підете у цю сферу. Наполеглива праця та якісний контент – це лише два із багатьох факторів, які мають велике значення для створення прибуткового блогу. Серед інших факторів можна назвати правильний вибір тематики, здатність створювати та розвивати власну мережу контактів, правильний брендінг, багато креативності, вміння створювати спільноту і звісно ж – везіння…

З.: Який найбільш звичний сценарій монетизації блога?

В.: Хоча ми чуємо багато історій про успішну монетизацію та шалені прибутки, яких вдалося досягнути деяким блогерам, на мою думку, найбільш поширеним сценарієм є поступовий і наполегливий розвиток блогу, який передбачає постійне розміщення статей на обрану тематику. Перш, ніж автор отримає вагомий прибуток, може минути рік, або навіть більше.

Саме тому я раджу новачкам ставити перед собою реалістичні цілі. Замість того, щоб відразу прагнути заробити мільйон доларів, варто досягнути більш скромних показників. Моя власна історія блогінгу також підтверджує це правило. Адже мій перший блог був виключно хобі і нічим більшим.

Приблизно через рік ведення блогу я випадково відкрив свій перший комерційний блог і почав отримувати перші гроші. Їх вистачало хіба що на те, щоб раз на два дні купувати каву у сусідній кафешці. Тоді я поставив перед собою ціль заплатити за інтернет грошима, отриманими від блогінгу. Наступною метою стала купівля ноутбука (iBook).

Після того, як я досягнув і її, то почав замислюватися про те, щоб покинути одну із моїх численних робіт. Я займався веденням блогу приблизно один день на тиждень. Поступово я почав збільшувати цей час і зменшувати час на іншу роботу. Аж поки зрештою блогінг не став моїм основним заняттям.

Тому варто пам’ятати, що хоч деякі блогери справді покидають роботу і утримують свою сім’ю завдяки веденню блога – у більшості випадків їхні історії не настільки ідеальні.

З.: Скільки блогів у Вашому рідері?

В.: Близько 650. Але зараз я подумую над суттєвим скороченням цієї кількості. Минулого тижня я відписався від 50 фідів. Протягом наступного місяця думаю скоротити кількість блогів у рідері ще на половину.

З.: Назвіть три Ваших улюблених блоги і поясніть, за що ви їх любите?

В.: Лише три? Це не так легко.

• Chris Brogan – ще один позитивний і дуже корисний блог, який висвітлює одну з моїх улюблених тем – соціальний маркетинг. Що мені подобається в авторі – то це його підхід до тематики. Він не намагається показати себе експертом. Натомість, разом з читачами подорожує по захопливому світі соціальних мереж, роблячи для себе безліч відкриттів.
• ZenHabits – Лео (Leo) – автор ZenHabits прийшов до блогосфери відносно недавно (він почав писати у січні 2007-го року). Втім, за такий короткий період він вже зумів досягнути показників у 50 000 підписників і має багато лояльних читачів. Його блог подобається мені за підхід до тематики, яка стосується всіх нас (продуктивність), а ще тому – що я відчуваю себе частиною його спільноти. Блог володіє якоюсь особливою енергією – і тому мені приємно відчувати себе частиною його аудиторії.
• Lifehacker – не проходить жодного дня, коли б я не відшукав на цьому блозі чогось нового і цікавого, що здатне покращити моє життя. Мені також подобається позитивний авторський стиль.

З.: На Вашу думку, який відсоток із 46 694 Ваших читачів за версією Feedburner-а, насправді читають ваші пости?

В.: Це дуже хороше запитання. Відверто кажучи, мені дуже не вистачає інструментарію, який міг би допомогти відповісти на нього зі всією точністю.

Для того, щоб відповісти на ваше запитання, слід насамперед визначити, що мається на увазі під терміном „читати”. Якщо мої читачі схожі на мене – то вони намагаються підписати на максимально велику кількість фідів і кожного дня „сканують” їх на наявність дійсно корисного матеріалу. Це так зване „легке читання”. І хоча по житті я оптиміст – я не тішу себе надією, що всі мої читачі уважно вчитуються у кожне слово моїх статей.

Коли я заходжу у статистику Feedburner то маю змогу контролювати також „покриття” аудиторії. Термін „покриття” стосується тих людей, які не лише підписані на мій фід, але й здійснюють певні проактивні дії (наприклад, клікають на лінки). Кількість такої аудиторії коливається від 6000 до 10 000. Отже людей, які дійсно читають мої пости коливається від 10 000 до 46 694. На жаль поки-що я не знайомий з інструментами, які допомогли б відповісти на це запитання точніше.

З.: На Вашу думку, скільки блогерів здатні отримувати завдяки своєму блогові $100 000 чи більше на рік?

В.: Спробуймо помислити разом.

Востаннє, коли я проводив опитування на Problogger.net, близько 9% читачів (тобто 3054 відповідей) стверджували, що отримують більше $15 000 на місяць завдяки своєму блогові. Звісно, цей результат не повністю відповідає дійсності. Частково, тому що він проводився в інтернеті на сайті, який присвячений блогосфері та блогінгу. Частково, тому що люди полюбляють жартома обирати „крайні” чи „нереальні” на їхню думку результати. Але цікаво те, що кожного разу, коли я проводжу подібне опитування, кількість подібних відповідей сягає 7-9%.

Те саме дослідження показало, що 26% респондентів отримують менше $10 на місяць, а 49% – менше $100 на місяць. Тому можна припустити, що кількість блогерів, які здатні забезпечити заможне існування завдяки своєму хобі, дуже невисока.

Я б припустив, що сьогодні кількість авторів, які заробляють собі на життя виключно веденням блогів, вимірюється тисячами. Але це лише припущення. Особисто я знайомий зі приблизно 100 таких людей. Важко сказати, скільки з них отримують більше $100 000 на рік.

З.: Але якщо так, тоді навіщо взагалі вести блог?

В.: Думаю, я можу задати вам точнісінько те саме питання стосовно будь-якої іншої людської діяльності. Візьмімо для прикладу спорт. Лише дуже незначна група людей зможе отримати гроші від професійного спорту. Але при цьому – спортом займається дуже багато людей! Навіщо вони це роблять? Відповідь очевидна – для забезпечення інших потреб, таких як: здоров’я, фігура, соціальність, виклик самому собі, тощо.

Те саме стосується й блогінгу.

Блогери, з якими мені доводиться спілкуватися кожного дня, ведуть свої блоги з багатьох причин. Це і розвиток власного професіоналізму, і пошук однодумців, створення спільноти, бажання навчитися чогось від інших і т. д. і т. п.

Для мене ведення блогу не обмежується заробітком. Однією з найпривабливіших рис блогу можна назвати те, що він дає „голос” тим людям, які раніше не мали можливості публічно висловлюватися. Це також чудовий інструмент для створення спільноти.

З оригіналом інтерв’ю ви можете ознайомитися на сайті Sun Microsystem.

Схожі записи

• Чому блоги рідко приносять високий прибуток, або Що не так з монетизацією?
• Прогулянковий подкаст #1: Переваги ведення блогів (навіщо створювати власний standalone-блог)
• Просте пояснення, чому ведення блога заради грошей – провальна стратегія
• Чи може професійний блог приносити задоволення?
• Опитування: Скільки ви заробляєте на блозі?

З.: Привіт, Сергію. Переважна більшість активних учасників українського Інтернету знайомі з тобою, як з Хелвіном (Hellveen). Втім, людям завжди цікаво знати про реальне життя людей, яких вони знають виключно завдяки Інтернету. Розкажи трішки про себе. Хто такий Хелвін у «реалі»?

В.: Ну, я думаю, що той, кого би вже так зацікавила моя персона, зміг би знайти вдосталь інформації в Інтернеті. Про мене говорять в першу чергу мої проекти. А в реальному житті я навчаюся в Ужгородському Національному університеті на напрямі «Землевпорядкування і кадастр». Пояснювати, що це за спеціальність, дуже довго, і це доволі втомлює мене, коли кожного разу хтось перепитує, що ж це за спеціальність така дивна. У кількох словах – операції, пов’язані з землею. Доволі незвичний вибір, багато хто подумає, але я не буду зупинятись на цьому, і, можливо, здобуватиму другу вищу освіту. З інтересів чи хобі – вони в мене цілком стандартні – книги, подорожі, фотографія, музика, і найголовніша «хвороба» – інтернет.

З.: Як ти прийшов до блогосфери? Що спонукало долучитися до армії блогерів?

В.: Сказано доволі страшно. Про армію маю на увазі. Ніщо мене не спонукало, все вийшло якось само по собі. Мене зацікавив сам формат блогу – де можна писати без жодних зобов’язань, і на ту тему, яка тобі справді цікава. Таке поєднання є чи не найкращим стимулом до продуктивної праці. Кожен раз хотілось чогось нового, більшого, особливо на фоні зростання ролі блогів як в Україні так і в світі. Великою мірою моїм зростанням я завдячую своїм онлайн-френдам, котрі крок за кроком показали мені цей світ і дорогу, по якій я вже далі рухався сам.

Загалом, якщо дивитись на особистісне зростання, то воно разюче – якщо влітку 2006 я ще уявлення не мав, що таке блог, то восени 2007 вже проводив UA Webstar 2007 – першу таку собі блогосферну нагороду. І хоча вона не повністю вдалася, це неймовірний досвід, як і організації нагороди, так і звичайної верстки сайту. А перше моє знайомство з інтернетом відбулось ще в 2004 році. І з того часу його освоєння відбувалося стрибкоподібно – від звичайного серфінгу та перших спроб створення сайтів – до того, що ви бачите зараз.

З.: Чи є у тебе кумири-блогери – люди, на яких ти орієнтуєшся і чиї досягнення спонукають тебе до власного розвитку? Якщо такі є, назви їх, будь-ласка.

В.: Кумирів я не визнаю ні я яких сферах. Мені не подобається таке визначення. Радше є люди, авторитет та здобутки яких мають для мене якесь важливе значення. І цей авторитет, звісно, потрібно заробити важкою працею – чи то в інтернеті, чи у музиці або кіно.

Серед тих, на кого я орієнтуюсь та читаю, хотів би виділити: українці – Роман Настенко, Максон Пуговський, Сергій Даниленко, Денис Давидов, Євгеній Шевченко; росіяни – Dimok, Антон Попов, англомовні – Smashing Magazine, Nick La.

З.: Твій проект «Блогорідер», безперечно, став першим (чи принаймні – першим помітним) блогом, який регулярно і самовіддано пише про українську блогосферу. Скажи, як до тебе прийшло розуміння тематики і що спонукало до вибору саме цієї ніші?

В.: Тематика була вибрана випадково – одного дня мені спало на думку писати про українську блогосферу. І трохи підготувавшись, я розпочав. Влітку було не дуже активно, всього кілька статей. Зате восени справи пішли краще – з’явилися чудові теми, нові рубрики, регулярні оновлення статей та дизайну самого сайту. До вибору такої тематики спонукало те, що по-перше, нічого подібного ще не було, а по-друге, мені було цікаво досліджувати ці всі процеси, і водночас писати про них, вдосконалюючи свої знання. Ось так і народився Blogoreader.

З.: Мені відомо, що окрім «Блогорідера», ти ведеш ще декілька онлайн-проектів. Розкажи будь-ласка про них та плани на майбутнє, пов’язані з ними.

В.: Ну, як і в кожного, в мене є свої невеликі таємниці щодо наступних проектів. Всі карти відкривати одразу не хочеться, бо зазвичай я презентую вже готовий продукт, а не якісь недоробки чи макетні варіанти.

Зараз, окрім Блогорідера, мого основного проекту, я веду ще Політичний блог (окрім матеріалів – автор зараз у сайту новий – Юрій Опаренко, я займаюсь промо і технологічною стороною); Googler Ukraine, до якого ніяк не дійдуть руки нормально впорядкувати і сайт і саму ідею, додати більше контенту; нещодавно презентований BloggerTools – набір програм для блогерів, цей проект буде розвиватись і надалі, зокрема вже є кілька ідей щодо його покращення; Upgradebrowser – сайт щодо популяризації альтернативних та сучасних браузерів, відмови від ІЕ6, зараз він трохи призупинився, однак як і на решту, на нього чекає нова «активізація». Згодом, думаю, деякі проекти можна буде об’єднати якимось чином.

Щодо планів – то найближчим часом (квітень-травень) маю намір презентувати ще один тематичний сайт, однак він все ще на стадії допрацювання. Також треба впорядкувати своє портфоліо – доробити інший дизайн, кросбраузерність, і таке інше. В основному це технічні деталі, які виконуються виключно за наявності вільного часу, якого в мене інколи зовсім мало. А якщо серйозно, то плани у мене чималі на цей період, і часові рамки розписані на кілька кварталів наперед. Це стосується як допрацювання існуючих сайтів, так і відкриття нових з залученням авторів. На мене ще чекає дуже важлива подія цього року – UA Webstar 2008, тому робота завжди знайдеться.

З.: Чи існує у тебе стратегія розвитку? Куди ти рухаєшся?

В.: Інколи я й сам не знаю куди рухаюсь. Однак якщо щось планую, то одразу визначаю для себе часові рамки. Час – найголовніший аргумент. Тому моя найважливіша порада для всіх – ніколи в житті не розпорошуватись на багато речей. Інакше жодна з них не буде успішною. Краще мати одну справу, але доведену до ладу, ніж вінегрет з десятка тупих сайтів. Тому не обов’язково, якщо в мене виникне якась ідея, то вона буде реалізована. Нащо витрачати час і сили для ще одної дурнички? Планування та жорсткий контроль – ось я вважаю що найголовніше.

З.: На твою думку, блог – це насамперед джерело заробітку чи все-таки хобі? Яким повинне бути відношення цих двох факторів у ідеального, з твоєї точки зору, блогера?

В.: Ну, ідеальний варіант, це коли хобі стає джерелом твого заробітку. Однак в Україні можна сказати хіба: «Сынок, это фантастика». Тому поки на рахунки надходять ті копійки з реклами, на які не знаю чи морозива купиш (особливо на фоні жорсткої інфляції), 99% українських блогів будуть вестись на основі палкого ентузіазму їх авторів, зрештою, як і мій. Але ситуація вже очевидно змінюється на краще, і, я думаю, вже до кінця цього року з’явиться дуже багато позитива у цьому напрямку. А у 2009 році українські блогери, які мають хороші сайти, будуть мати прибутки. Хоча це поки припущення.

З.: Монетизація блогу – наріжна тема для авторів Інтернет-щоденників. А якою, на твою думку повинна бути «ідеальна» монетизація? Що варто та що не варто для цього робити?

В.: Найголовніше знати міру в цій справі. Коли я заходжу на сайт, і мене одразу вітають по 5 блоків Едсенс, то я закриваю його і йду геть. Реклама повинна бути доречною в тому чи іншому місці, вдало пілаштовуватись під дизайн. Не всі дизайни «ads-friendly», тобто дружні до банерів і рекламних блоків. Ідеальний варіант – використовувати різні види реклами, підходити до цього нестандартно. Ну а що не варто робити, якраз нещодавно йшлося у перекладній статті «Як не варто монетизувати свій блог».

З.: Куди, на твою думку, прямує українська блогосфера? Чи є у неї перспективи? Що з нами буде через 2-3 роки?

В.:Поряд з бурхливим кількісним зростанням буде шкутильгати якість блогів. Але, я думаю, якісні ресурси, котрі обов’язково з’являться найближчі роки, будуть нівелювати цей процес і забирати собі хорошу аудиторію. Відповідно, зросте рівень довіри і кількість реклами, що обертається у блогосфері. Можливо, ми підійдемо до показників Рунету, а можливо, підемо зовсім іншим шляхом. Як недавно писав Максон Пуговський, той, хто зараз стоїть «біля витоків» має великі можливості, котрих не буде за кілька років.

З.: Тема «українськості» блогів неодноразово піднімалася у різних щоденниках та на сайтах. А як ти думаєш, що є основною ознакою «національності» блогу?

В.: Ну, це поле для палких суперечок, які вже траплялися багато раз.

Мова тут відпадає одразу – бо нею може бути і російська, і українська. Доменна зона також не завжди грає важливу роль – у тих, у кого побільше коштів, беруть собі гарні домени .com. Тому найпершою ознакою українськості блогу я вважаю його автора. Якщо автор – українець, то не важливо де чи якою мовою він пише – українською чи російською.

З.: Що, на твою думку, може слугувати стимулом для пересічного користувача завести власний блог? Іншими словами, кому потрібно вести блог?

В.: Зараз блоги починають вести, всі кому не лінь. Кілька місяців тому мене це так рознервувало, що навіть написав пост під назвою «Блогоістерія». Я не кажу, що писати в блоги – це справа обраних. Просто не розумію, тих, хто пише всякі нісенітниці, і вважає себе величним автором. Таким людям я побажав би краще знайти роботу та не витрачати марно час.

Тематичний блог має вести той, хто справді впевнено почуває себе у тій чи іншій сфері. Якщо ж у тематичний блог буде писати дилетант – то це вже буде помийка роздумів. Навіть приватні блоги можуть бути такі захоплюючі, що диву даєшся, як автор вміє подати незвичайний сюжет своїми словами. Одним словом, блоги повинні вести ті, кому це вдається. І вдається не абияк, а чудово. Тоді в них буде все – і гроші, і популярність.

З.: Якби ти, як досвідчений блогер, міг дати блогерові-початківцю лише три поради, як досягнути успіху у цій сфері, то що це були б за поради?

В.: Перша порада – май мету. Якщо не мати чітких орієнтирів, то це все одно, що йти наосліп у темній кімнаті – рано чи пізно спіткнешся. А маючи ліхтарик, завжди знайдеш вірну дорогу.

Друга порада – май волю. Волю пройти всі негаразди та апатичні ситуації, коли так хочеться видалити все до біса і полишити цю справу. Якщо впевнено йти до мети, долаючи труднощі, переживаючи тони критики та бруду, що будуть виливати на тебе недоброзичливці – то все у тебе вийде.

Третя порада – май чесність. Чесність заявити собі, що ти на це неспроможний, чесність не красти чужі ідеї та матеріали, а розвивати свої, чесність поводитися достойно, нехай навіть твоя інтернет-діяльність – це всього лише маска, за якою ховається ще невідома особистість.

Дякую тобі за інтерв’ю, Сергію! І успіхів у розвитку твоїх проектів.

Теоретично, на цьому запис до блогу мав би закінчитися, але не тут то було, адже в українській блогосфері:

Ще один флешмоб

Цього разу флешмоб організований Мастерпісером. Автор пропонує відповісти на запитання, „яке слово в українській мові є вашим найулюбленішим? Яке ви любите вжити до місця і не дуже, від якого ви просто претесь і вважаєте його найкращим і найдосконалішим з усіх?”

Відверто кажучи, я вже давненько помітив цей флешмоб і навіть думав приєднатися. Але постійно відкладав „на завтра”, оскільки ніяк не міг вигадати по-справжньому улюбленого слова.

Втім сьогодні, отримавши персональне запрошення від Конспіратора, зрозумів, що відкладати далі нікуди:

Отже, моє улюблене слово – ВОВТУЗИТИСЯ…

Але, звісно ж, тільки за звучанням, а не за змістом. Тому що вовтузитися, любі друзі – означає соватися туди-сюди без жодної мети, з нудьги.

Тому хочеться побажати, щоб всім нам ніколи не доводилося вовтузитися на місці і ми завжди знали куди, як і навіщо рухатися. А слово нехай собі існує – надто вже кумедно воно звучить…

Ну і запрошую до участі двох блогерів, які, здається, ще не долучалися. Ласкаво просимо Jock та LetrOdectUS

Схожі записи

• Куди підуть користувачі після соціальних мереж?
• Пошук в Інтернеті – що змінилося за останні роки?
• Блоги – лише інструмент боротьби за увагу
• Про веб, контент, інформацію, комп’ютеризацію та те, до чого це призведе у майбутньому!
• Блог, як рушій бізнесу та як підтримка улюбленої справи

Але що ми все про нього та про нього? Давайте нарешті почнемо говорити з ним:

З.: Привіт, G_I. В неті зазвичай мешкають віртуали. Але користувачі Інтернету, також хочуть мати справу з реальними людьми. Привідкрий занавіс над своєю особою – хто такий Безлімітчик (чи по-іншому G_I) у офлайні? Розкажи трішки про себе.

В.: Не знаю чи буде цікаво комусь “про себе”, але загалом все просто: 24 роки, неодружений. в садочок не ходив, потім – школа в райцентрі Чернівецької області, музична школа, інститут, армія, академія.Працював один семестр учителем в школі, потім майже рік на державній службі.От перед Новим роком звільнився і тепер, можна сказати, в пошуках. В пошуках – в глобальному плані, не тільки в якомусь звуженому.

З.: А тепер традиційне запитання, ти ж не сподівався його уникнути : Яким чином ти прийшов до блогосфери? Що спонукало тебе написати своє перше: Hello World?

В.: Ну, моє перше зовсім не було “Hello World”, я тоді й гадки не мав шо це таке, шо є такий двигун як вордпрес – і взагалі, шо є таке слово БЛОГ.ВЗАГАЛІ, я не прийшов до блогосфери, я не знав шо вона існує. Я нікого не наслідував і ніде не чув шо таке є. Мені просто САМОМУ закортіло мати шось таке в мережі, де можна писати свої думки.Якшо можна так сказати – то я винайшов для себе велосипед, але НЕЗАЛЕЖНО, не знаючи про його існування.Тоді почав шукати мережею. І – не знайшов ані лівджорнал, ані якийсь інший подібний сервіс. А як знайдеш, якшо не знаєш як сформулювати пошукову фразу? В кого запитати?
Мав тоді одногрупника, а він кілька сайтів тримав в мережі – але то типові “новинні” портали де варєз усілякий і по сайдбарах реклама з голими дівками. Та він теж був без поняття про це все, але дав мені 50 метрів свого власного хосту і поклав якись невідомий двигун. До речі, я досі не знаю шо то був за двигун – але простояв він недовго.
Потім він сказав шо є кращий – і поставив даталайф:)))) На той час це була версія десь 3 чи 4 з копійками… Так шо мій перший блог – він не називався блог, і я не знав цього слова. Це був СТЕНДЕЛОУН де я писав свої думки з різного приводу. Писав, до речі, російською. 9 квітня 2006 року був запущений мій перший блог, а перший “змістовний” запис – 15 квітня того ж року. Доменне ім’я було www.avtora.net.ru.
Сьогодні у мене є багато доменних імен, але діючих блогів – три! (Безлімітні нотатки, Пиво блог та Монетизація блога – Я. Ф.)

З.: Були часи, коли країна із захопленням зачитувалася трохи не щоденними (від себе додам – зовсім не короткими) постами про Федю! В чому секрет такої шаленої продуктивності Безлімітчика?

В.: Ну на рахунок “зачитувалися” – то явне перебільшення. І я якось не використовував би по відношенню до себе слово “продуктивність”. Насправді, там мало було чогось продуктивного в творчому плані – так мені здається.

З.: Безлімітчик відомий ще й тим, що покинув корпоративне життя, з головою поринувши у блогосферу та її розвиток. Як успіхи на цій ниві? Не жалкуєш про своє рішення? Як взагалі ставишся до антикорпоративників?

В.: Будь-яка діяльність людини не може існувати просто незалежно від оточуючого світу. Тобто якшо не буде шмата ковбаси в холодильнику – то за якісь творчі моменти думати точно не будеш.
Плюс – так, пішов з роботи, але це не означає шо не піду на іншу, якшо вона буде ДІЙСНО ЦІКАВОЮ і якшо вона здатна буде утримувати мене матеріально і – залишати час на онлайнову активність.
Успіхи – про успіхи взагалі говорити нема чого, бо успіхів як таких немає. Антикорпоративники… – ну, бач, знову МНОЖИНА. тобто “антикорпоративники”, “троцкісти”, “свідки Єгови” – це все є якісь об’єднання, чи формальні чи ні, але які поєднують людей на основі якихось спільних рис, інтересів, прагнень тощо. Я ж, думаю, люди надто різні – і такі узагальнення таки є грубими. де вони, антикорпоративники?
А ХТО такі анархісти? Де вони? Є одна організація яка себе називає такими – а хто вони насправді? Не бачу там нічого від анархізму.Корчинський виліз на бронетранспортера, взяв набрав молодих хлопців – і гай давай “відстоювати права батька Махна” як великого українця. ЯКЕ ТИ МАЄШ ВІДНОШЕННЯ ДО МАХНА??
Це все просто міфи, я не бачу цього… немає антикорпоративників, є окремі люди, які, в силу своїх особливостей, просто обирають інший спосіб життя. Чи причиною є біоритми, чи просто склад розуму, чи підприємливість – це вже десята справа. А от коли такий “антикорпоративник” іде і каже – давайте всі залишимо працювати на “дядю”, треба жити так як Я живу! – то він уже перетворюється сам на корпоративника “антикорпоративницької” корпорації.
Кожному своє, і всі потрібні, і всі корисні. Хоча – тут у мене трохи хвора тема, боюсь затягнути розмову далеко від суті. лиш в двох словах, тема ця – це “професійна орієнтація”.
Тобто суспільство втрачає від того, що не може використати кожного члена суспільства “на повну” бо талановитий музикант, наприклад, займається архітектурою, а математик – іще чимось. І кожна людина, переважно, залишається нереалізованою.
І якшо “дядя” дасть мені те, шо я хочу – із радістю працюватиму на нього. Тим більше, шо свобода – все одно надто відносне питання. Як не крути – а живеш не поза межами всіх політичних утворень, і підкоряєшся масі законів: і від податків нікуди не дінешся, і від громадянства також. Громадянства – це в плані, шо поляк може поїхати подивитися Венецію чи Париж. Просто сісти на автобуса і поїхати. А українець – не може. Українець має вистояти принизливі черги, доводити, шо він не остарбайтером туди їде, а дійсно подивитися – і то… не факт шо не поставлять відмову в паспорті (вважай, шо депортація). То яка тоді свобода:)))

З.: Чи існує у тебе стратегія? Куди ти рухаєшся?

В.: Не існує ніяких стратегій. Це не бізнес-проекти – це просто блоги. Прагну, мабуть, шоб більше людей читало, от і все. Ну і хочеться самому дійсно шось вартісне писати. Звісно, дуже хочеться аби блог – це все ж не було, як джерело заробітку. Бо це також накладає на тебе… ну, обмеження. Краще все ж займатися блогами виключно як власною ініціативою, і нічого з них не мати. Для цього треба шось мати з інших джерел, плюс – час на творчість.

З.: Куди, на твою думку, рухається українська блогосфера? Чи свідомим стало твоє рішення приєднатися саме до неї (а не до рунету, де сьогодні об’єктивно куди більше інструментів для швидкого розвитку)?

В.: Та нє, я не приєднувався до української блогосфери. Я, по великому рахунку, просто почав писати українською. А рухається блогосфера українська тільки в одному напрямку – в напрямку розвитку. З усіма як позитивними, так і НЕГАТИВНИМИ наслідками.Добре це чи недобре толку нема дискутувати, бо це просто неминуче і варіантів нема. Тому приймаємо за аксіому, що те, що є неминучим – те є позитивним. А буде – масовість, буде – реклама, будуть – певні гроші в блогосфері…

З.:Ти перший із українських блогерів (принаймні, знайомих мені українських блогерів), який усвідомив, що україномовні блоги також можуть приносити прибуток. Як і коли до тебе прийшло це розуміння?

В.: Та нє, я не те шоби усвідомив, шо УКРАЇНСЬКІ блоги можуть приносити гроші. Тобто українські блоги не мають ОКРЕМОГО джерела для заробітку, це все є російське.Взагалі, знову ж, шукав як би заробити – але так, шоб не залежало від “кліків”. Стояв у мене адсенс довгий час – слава богу, викинув і ніколи до нього не повертатимусь. А тут – на макссайті побачив “монетизація блога, не залежить від відвідувачів” – то був лінк на сапе.ру. От тоді десь через місяць коли побачив якісь кошти на рахунку і усвідомив.
Але ще раз підкреслюю, я не побачив можливість заробітку на УКРАЇНСЬКИХ блогах, я ВЗАГАЛІ побачив можливість заробітку на блогах, бо УКРАЇНСЬКІ блоги не мають джерел заробітку. Плюс – Станіслав абсолютно правий – всі ці системи заробтку – це НАЙНИЖЧИЙ рівень заробітку в мережі, чи, принаймні, дуже до того наближений. Справжній рівень – пряма робота з роботодавцями, тематична реклама тощо. А не коли на українському блозі лінк на московських проституток чи земельні ділянки в “підмосков’ї”.
Так шо РЕАЛЬНОГО заробітку саме на УКРАЇНСЬКИХ – таки нема. І розмаху нема… Коли західний проблоггєр пише “як підняти кількість рсс-підписників до тисячі за місяць” – то реально бачиш, шо це не для наших умов.

З.: Раз уже зайшла мова про різницю блогосфер (української, російської, світової), то, на твою думку, окрім мовних та географічних відмінностей, у чому ще полягає різниця між ними?

В.: Та тільки в масштабах та ступенем освоєності. Тобто за кількістю ЧИТАЧІВ перш за все. Де читачі, де аудиторія – там і блоги. де аудиторія, аналогічно, там рекламодавці. І йде елементарний ринковий розвиток.
А про українську – взагалі рано ще говорити… Бачиш, українські блоггєри також переважно російською пишуть. Реєструються в російських каталогах, намагаються світитися у російських “авторитетів” в коментарях…Ми тут таки дійсно “під” російською блогосферою, майже повністю. А ще як подумати, шо осередки “української” блогосфери великою мірою не в Україні, а в Італії, Штатах, Канаді…
Ну коріння тут глибше, звісно… В самоідентифікації нації, в культурному загальному розвитку, мас-медіа… Зрештою, в цьому плані у нас тут все має спільне коріння. ну, і блогосфера – не виняток.

З.: Це і справді велика проблема. А як думаєш, чи можемо ми якимось чином посприяти пришвидшенню розвитку цієї сфери в Україні? І якщо так – то що для цього необхідно робити? Чи нам залишається тільки сидіти і чекати “з моря погоди”?

В.: Тільки чекати. Бачиш, то шо я пишу, ти, всі решта – це не є пришвидшення, це є ПРИРОДНІЙ розвиток, це не форсування подій, це просто забезпечення їхнього протікання в нормальному режимі. Просто робити то, шо тобі цікаво, і не штрикати вище голови – більше ніхто нічого зробити не може.
Ну, хіба шо президент наш, він цим таки реально переймається, трошки сприяє… а так – це все природній процес: і артвертеп, і кінопереклади, і “зони культурного лиха”.

З.: Що ж, повернімося до твоїх блогів. У мене склалося враження, що “монетизація блога” – далеко не останній твій тематичний ресурс. Можливо, вже є плани щодо відкриття нових блогів?

В.: Нема планів. Власне, планів ніколи і не було – виникало бажання, і на другий день починав робити. А запускати десять блогів так “аби було” – теж нема чого.

З.:Ну тоді останнє запитання: якби ти (як блогер із досвідом) міг дати блогерові-початківцю лише три поради, що слід робити, щоб досягнути успіху у цій справі, що це були б за поради?

В.: А шо таке успіх? Звідси перша порада – не починати займатися цим ЗАРАДИ УСПІХУ.
Друга – не починати вести блог для заробітку грошей: НІДЕ В СВІТІ, насправді, блоггєри багато не заробляють. НІДЕ. Це не є спосіб заробляння грошей. Зробиш це своєю “професією” – і назавжди зариєш свій потенціал.
Третя – створювати блог не тому, що “хочу блог” і давай думати про шо б то там писати, а коли вже буде про шо писати і тематика визначиться сама собою. От тоді створювати блог.
Загалом – вести його просто дійсно для душі, писати про те, шо цікаво. А всьо решта – в процесі надибаєтсья.

З.: Дякую тобі за цікаву розмову!

В.: Взаємно!

Варто звернути увагу!

Хелвін ділиться новинами із передових фронтів української блогосфери у своєму 16-му Блоготижні,

а podarok розповідає про принципи роботи технології Trackback у своїй статті “TrackBack – прихована технологія спілкування між сайтами…”

Схожі записи

• Запросили на вебінар
• Чи можна багато заробити на блогах в Україні?
• Блог, як рушій бізнесу та як підтримка улюбленої справи
• Інтерв’ю з Максимом Саваневським, автором та власником Watcher.com.ua
• З чого почати