Торги акцій стартували 18 травня травня. Прогнозована вартість акції до початку торгів складала $38, а загальна вартість компанії відповідно до цієї оцінки перевищувала $104 млрд.

Найцікавіше почалося відразу після початку відкритих торгів. Ажіотаж, який створювався навколо компанії протягом кількох останніх місяців, призвів до того, що після старту торгів ціна акцій майже миттєво злетіла до $41,6, але наприкінці першого ж дня знизилася до $38,2 – тобто фактично до рівня прогнозованої вартості.

Наступного дня падіння продовжилося, внаслідок чого вартість акцій коливалася в рамках від $38 до $33 за штуку, а торги закрилися на позначці $34. Таким чином загальна вартість компанії впала на 11% і тепер складає $93,13 млрд в порівнянні із $104 млрд прогнозованої вартості. І судячи з тенденцій, можна стверджувати, що акції продовжуватимуть падати.

Таким чином можна стверджувати, що Цукербергу та наближеним до нього людям вдалося зіграти на емоціях та майстерно підігріти інтерес до цінних паперів Facebook. Саме IPO і продемонструвало піковий інтерес до акцій компанії – відразу ж після публічного розміщення цінних паперів їх завищена вартість закономірно почала падати.

Що ж, попри невдоволення акціонерів, Марку Цукербергу немає про що жалкувати. Для нього IPO Facebook виявилося успішним. По-перше, Марк нарешті перетворився із мільярдера уявного (за оцінками вартості Facebook) на мільярдера справжнього. По-друге – він залишився контролюючим акціонером компанії, оскільки має право голосувати за 60% акцій (32% належать йому і 29% – іншим компаніям та організаціям, які делегували йому право голосу).

Схожі записи

• Чому автономні блоги до сих пір залишаються актуальними
• Що таке Facebook Edgerank та яким чином він впливає на ефективність просування у Facebook
• Чому Google+ не провалився?
• Чи варто боятися відвертості в блогах?
• Коли варто і коли не варто створювати автономний блог

Початок тижня ознаменувався гучною подією: соціальна мережа Facebook придбала мобільний фотосервіс Instagram за $1 млрд. Оскільки про цю подію не писав хіба що лінивий, я не буду вкотре повторювати деталі угоди. Натомість, зверну увагу на допис півторарічної давності, в якому генеральний директор Instagram Кевін Сістром (Kevin Systrom) розповідає про народження ідеї сервісу та створення компанії.

“Історія почалася, коли я був співробітником Nextstop, – пише Кевін. – Працюючи у сфері маркетингу, я в якийсь момент захопився програмуванням, і в позаробочий час, ночами, працював над розробкою простих додатків. Таким чином я навчався програмувати, оскільки не мав формальної інженерної освіти. Одна з ідей поглягала в комбінуванні елементів forsquare (чекіни) та Mafia Wars (звідси й назва – Burbn). Я зрозумів, що зможу розробити прототип ідеї на HTML5, щоб показати його друзям. Дивовижно те, що друзі почали активно користуватися прототипом, не зважаючи на те, що на той момент в ньому не було жодних елементів дизайну. Тож всі вихідні я проводив, працюючи над вдосконаленням прототипу для друзів.

На одній із вечірок Hunch (сервіс рекомендацій) я зіткнувся з людьми, які допомогли втілити ідею Burbn в реальність. На тій вечірці були присутні люди з Baseline Ventures та Andreessen Horowitz. Я показав їм прототип і ми домовилися зустрітися за кавою, щоб обговорити його. Після першої ж зустрічі я вирішив звільнитися з основного місця роботи для того, щоб повністю присвятити час Burbn і спробувати перетворити його на компанію. Через два тижні після звільнення я отримав інвестиції на суму $500 000 від Baseline та Andreessen Horowitz і взявся за пошук команди“.

Згодом зі всього різноманіття функцій, які початково були у Burbn, залишилося тільки три – робота з фото, коментування та можливість рекомендації (like). Сервіс було перейменовано на Instagram, оскільки ця назва найбільше відповідала його суті (instant + telegram).

Інстаграм продався за $1 млрд. через 551 день після свого запуску. А це означає, що кожного дня вартість компанії зростала на $1 814 882, чи на $1260 щохвилини!

Особисто для мене історія Інстаграм була цікава як яскравий приклад трансформації моделі навчання в епоху інтернету, соціальних мереж та гіперкомунікацій. Всього 10 років назад було важко уявити, що людина без формальної освіти здобуде достатні знання для створення компанії, яка вже за два роки коштуватиме мільярд доларів? Сьогодні для багатьох це також звучить, як казка. Але це реальність!

В інтернеті дійсно є будь-яка інформація! Більше не обов’язково витрачати шалені кошти на формальну освіту, конкуруючи з іншими “охочими до навчання” за місця в престижних університетах та академіях. Більше не обов’язково витрачати 5 чи 6 років на отримання спеціальності, щоб почати втілювати свою мрію. Все, що вам потрібно – це бажання і наполегливість.

І знаєте… якщо після робочого дня ви знаходите у собі сили, щоб навчатися чомусь новому, як Кевін Сістром навчався програмуванню – значить з бажанням та наполегливістю у вас все гаразд!

Схожі записи

• Facebook оцінили у 100 мільярдів доларів. Щоправда, ненадовго…
• Інструмент втілення мрій…
• Поки всі ми думали, що блоги помирають…
• Чому автономні блоги до сих пір залишаються актуальними
• Google знову обманює користувачів

Мабуть, мені варто попросити вибачення за те, що так часто розміщую тут статті, які не стосуються теми української блогосфери. Але мусите мене зрозуміти: реліз гри, над якою я працював три тижні, а потім ще майже два місяці шукав спонсора – це дуже важлива подія. Сподіваюся, серед читачів цього блога знайдуться люди, для яких тема флеш-розробки виявиться не менш цікавою.

Отже, моя конкурсна гра When I Was Young, про яку згадувалося в одній із попередніх статей, нарешті побачила світ. Спонсором став ігровий портал BigDino, тож тепер кожен може зіграти у When I Was Young на цьому порталі.

A буквально кілька хвилин назад я також завантажив гру на два популярні портали Kongregate та Newgrounds. Рейтинг на цих сайтах значною мірою визначає успішність гри і є надзвичайно важливим для флеш-розробника. Тому я буду дуже вдячний за підтримку. Щоб проголосувати за гру, потрібно зареєструватися (щоб просто пограти, реєструватися необов’язково).

When I Was Young на Kongregate

When I Was Young на Newgrounds

Перші дні дистрибуції були дуже успішними і я щиро сподіваюся, що продовження виявиться не менш надихаючим. За місяць я опублікую статистику на блозі про флеш.

Буду надзвичайно вдячний за коментарі та відгуки.

Схожі записи

• Плани на 2012 рік
• Adobe та мобільний флеш-плеєр, або Вчимося аналізувати інформацію
• Як за два місяці мій ігровий портал обійшов мої блоги за ключовими показниками
• Український рейтинг мов програмування
• Історія моїх блогів: Навіщо мені три?

Основний викликом для мене стала, звісно ж, мова. Хоч я досить вільно читаю англомовні публікації, а останнім часом навіть дивлюся англомовні відео без особливого дискомфорту, та все ж до носіїв мови мені ще дуже і дуже далеко. Тому одразу перепрошую за “грамотність” і буду дуже вдячний, якщо знайшовши на сайті помилку, ви надішлете її на мою пошту jarofed(at)gmail.com. Сподіваюся, регулярне ведення сайту допоможе суттєво підвищити мовний рівень.

Старт проекту по-суті приурочений до виходу нової гри When I Was Young, про яку я згадував і тут, і на своєму блозі про флеш. Буквально тиждень назад гра нарешті знайшла свого спонсора і, сподіваюся, найближчим часом відбудеться її реліз для широкої аудиторії. А оскільки це вже третя моя гра – все гостріше постає необхідність створити щось на зразок портфоліо. По суті проект The Gamest візьме на себе цю функцію – тобто там буде можливість пограти у всі мої флеш-ігри.

Але як затятий блогер, я не міг обмежитися тільки іграми. Звісна річ – в рамках проекту я створив The Gamest Blog, в якому ділитимуся історією розробки ігор та публікуватиму деякі хитрощами ігрового дизайну, програмування та створення графіки.

Для читачів “Української блогосфери” проект The Gamest може бути цікавий в першу чергу тим, що це доволі складний сайт з кількома різними розділами та типами контенту, повністю створений на WordPress. В будь-якому випадку я сподіваюся, що серед постійних читачів цього блога знайдуться люди, які цікавляться флеш-іграми. Запрошую підписуватися на RSS, лайкати у Facebook та ретвітити у Twitter-і найігровіший проект.

P.S.: До речі, слоган нового сайту: “Game, Gamer, The Gamest”.

Схожі записи

• Мій новий проект
• Wordpress повністю домінує серед CMS для блогів
• Ще одному колись популярному сервісу блогів, схоже, настає кінець
• Новий Wordpress дивує своїми можливостями
• Оптимізація robots.txt для блога на Wordpress

Мої ж емоції щодо повторного відкриття одного з найбільших піратських сервісів у світі доволі змішані. Це все одно, що спостерігати, як ваш найлютіший ворог летить у бездонну прірву на вашому новому мерседесі.

Відкривши ex.ua, влада по суті заявила: “Піратство в Україні легалізовано!” Якщо раніше можна було списувати існування такого ресурсу як ex.ua на банальний недогляд правоохоронних органів, то тепер ситуація зовсім інша. Ex.ua, як Infostore у свій час, потрапив в лещата української “правової” системи, але, на відміну від попередника, вийшов сухим із води, здобувши ще більшу популярність у населення.

Особисто мені надзвичайно цікаво, яка ж причина повторного відкриття ex.ua. Погодьтесь, не багатьом інтернет-сервісам в Україні вдається відновитися після того, як до їх офісу завітали представники МВС. І я не розділяю загального ентузіазму щодо того, що влада злякалася атак якихось там хакерів чи раптом увірувала в силу інтернет-спільноти. Це було б круто, якби було правдою. Але це не так!

Набагато більш правдоподібною мені здається інформація про рейдерське захоплення частини (чи цілого) бізнесу ex.ua. Хоча самі власники сервісу це заперечують.

Але найбільш кумедними мені видаються потуги прихильників ex.ua відбілити ім’я свого улюбленого ресурсу. Мовляв, сам по собі ресурс не причетний до появи на ньому піратської продукції. За все повинні відповідати користувачі, які розміщували там незаконний контент, захищений авторським правом. Та й взагалі, бізнес-модель ex.ua близька до моделі Facebook чи YouTube, де користувачі також можуть ділитися будь-яким контентом.

Абсурд! YouTube не чекає обурливих листів від правовласників для того, щоб видалити незаконний контент. Спробуйте завантажити рейтинговий фільм, прем’єра якого відбулася менше місяця назад, на YouTube, і давайте разом поспостерігаємо, скільки часу пройде, перш ніж відео буде видалене або забанене. Для ex.ua же піратські фільми – основний продукт. Не було б їх – не було б і сервісу.

Піратство чи Вільний контент?

В попередніх кількох абзацах я дещо негативно висловлювався щодо відновлення роботи сервісу ex.ua. Але повірте, супротив в мені викликає не сервіс і навіть не сама концепція піратства. Супротив викликає той факт, що закони в Україні виконуються абияк, а виконавці у більшості випадків переслідують абсолютно нелогічні і непрозорі цілі. Скажімо, я дуже сумніваюся, що нам вдасться дізнатися реальну причину повторного відкриття ex.ua.

Що ж стосується піратства, як явища – я вважаю, що рано чи пізно його перестануть називати цим принизливим словом, замінивши на більш адекватне – “вільний контент”. І от коли будуть прийняті відповідні закони – тоді існування такого сервісу як ex.ua буде цілком логічним та виправданим.

Насамкінець хочу запропонувати вам відео, яке розставляє всі крапки над “і” та пояснює, чому сучасна модель захисту авторських прав по суті є рудиментом і повинна бути переглянута. У відео йдеться про реальні наслідки законопроектів SOPA та PIPA, якби останні були прийняті, а також пояснюється, чому допустити прийняття цих чи будь-яких інших подібних законів у жодному разі не можна:

Схожі записи

• Лише 1% українців готові повністю відмовитися від піратського контенту
• Думки про закриття EX.UA, авторські права, копірастію та вільне розповсюдження інформації
• Зроби мені SOPA, зроби мені PIPA!
• А ти користуєшся піратською віндою?
• PayPal в Україні? Розмріялися! або “Помилка буде виправлена”

Їх незадоволення можна зрозуміти – ex.ua дійсно був надзвичайно популярним і головне – зручним та доступним ресурсом. Для багатьох середньостатистичних користувачів, які навіть не уявляють, як працює торент, ex.ua став майже повноцінним замінником телевізора. Він був навіть кращим, оскільки давав змогу самостійно вибирати, який фільм чи серіал дивитися, при цьому не навантажуючи користувача надмірною рекламою. Я знаю людей, які перестали дивитися телевізор, коли з’явився ex.ua.

Але потрібно визнати й інше: в основі неймовірної популярності ex.ua завжди лежали мегатонни неліцензійного (піратського) контенту: фільмів, музики, ігор та програмного забезпечення. Якби вміст ex.ua обмежувався артхаусом та оригінальними авторськими фільмами самих користувачів, я дуже сумніваюся, що ресурс досягнув би сотої долі тієї популярності, якої йому вдалося досягнути – майже чверть від загального частки внутрішньоукраїнського інтернет-трафіку.

Тож, хоч я і ризикую викликати гнів користувачів популярного файлообмінника, але давайте будемо чесними із собою – еx.ua закрили небезпідставно! Інше питання, чи дійсно остаточним приводом до його закриття став неліцензійний контент, чи, як це водиться у нашій країні – якась інша причина, про яку ми, можливо, ніколи не довідаємося. І якщо перше – то яким же чином сайтові вдалося проіснувати так довго?

Настав час для нової бізнес-моделі

Так, я дійсно вважаю, що в сучасному правовому полі файлообмінник ex.ua здійснював протизаконну діяльність і рано чи пізно повинен був бути закритим. Але не поспішайте кидати в мене камінь! Проблема тут в самому правовому полі, яке безнадійно застаріло і давно перестало відповідати вимогам сучасного супердинамічного і гіпермінливого середовища.

Історія знала безліч прецедентів, коли влада своїми законодавчими актами прагнула зупинити прогрес. У 100% випадків прогрес перемагав. Сьогодні сила прогресу на боці інтернету і вільної інформації. Тому рано чи пізно навіть найконсервативніші уряди визнають марність своїх спроб боротися з так званим “піратством”. Бо яке ж це піратство, якщо насправді це сповідування принципів відкритості та вільного розповсюдження інформації?

Щоб не відволікатися від основної теми статті, я не буду зараз пояснювати, чому завантаження фільму з торентів (як і передача електронного носія з фільмом товаришеві) не є крадіжкою. Якщо бажаєте, можемо подискутувати про це у коментарях.

Основна думка, яка сьогодні вже буквально витає в повітрі – бізнес-модель компаній, які заробляють на ліцензуванні контенту повинна змінитися. Тобто я впевнений, що рано чи пізно вона зміниться сама по собі – альтернатив просто немає. Але як для компаній, так і для користувачів було б набагато краще, якби цей процес проходив без зайвих перешкод у вигляді різноманітних правових актів на зразок SOPA, PIPA, ACTA та ін.

Хороший приклад того, в який бік можуть рухатися автори та правовласники відео- та музичного контенту, демонструє ігрова індустрія. Комп’ютерні ігри можуть стати об’єктом піратства точно так само, як фільми та музика. Але ігрова сфера, будучи набагато молодшою, а значить і більш гнучкою, схоже вже зараз чудово розуміє марність боротьби проти прогресу і тому перебуває в стані активного пошуку альтернативних способів монетизації свого продукту.

Численні MMORPG, які раніше заробляли на продажу абонентської підписки, сьогодні масово переходять до моделі Free-To-Play і заробляють на продажу супутніх товарів. Схожа модель спостерігається і в менш глобальних ігрових проектах. Існує безліч невеликих iOS та Android ігор, які заробляють за допомогою внутрішньоігрових транзакцій. Та найцікавіше те, що нова модель дала змогу правовласникам заробити набагато більше, ніж вони могли отримати, користуючись застарілим Pay-to-Play підходом.

Проблема моделі Pay-to-Play, яка сьогодні притаманна і для кіносфери, полягає в тому, що по суті користувач вимушений платити чималу ціну – 150, 300 а в деяких випадках і 600 гривень, купуючи “кота в мішку”. Адже ви не можете повернути свої гроші за ліцензію, обгрунтувавши це тим, що вам не сподобалася гра чи фільм. Ваше рішення може базуватися тільки на оглядах, відгуках та довірі до бренду.

Модель ex.ua дозволяла виправити цю несправедливість. Ніяке піратство не зупинить людей від того, щоб сходити в кінотеатр на прем’єру фільму, якого вони чекали кілька років. І ніякі показові процеси над файлообмінниками не змусять їх ходити туди частіше. Зате, переглянувши фільм в мережі, люди точно знатимуть чи варто йти на нього в кінотеатр, чи варто купувати ліцензійний диск у свою колекцію.

Перевага цієї моделі полягає і в тому, що заробляти таким чином зможуть тільки по справжньому видатні продукти. Ніхто не купить відверто слабкий фільм, тому що у людей буде змога переконатися у його якості перед купівлею. Найталановитіші артисти зароблятимуть найбільше, як і повинно бути.

Зверніть увагу – наявність в мережі десятків тисяч піратських копій комп’ютерної гри Skyrim не завадило їй заробити пів-мільярда доларів всього за місяць після випуску.

Сподівання правовласників, що колишні користувачі файлообмінників та торент-трекерів раптом вирішать купити ліцензію, більш, ніж наївні. Компаніям потрібно адаптуватися або помирати. Можна, звісно, спробувати трішки поборотися з прогресом. Але результат цієї боротьби відомий заздалегідь, чи не так?

Схожі записи

• Лише 1% українців готові повністю відмовитися від піратського контенту
• EX.UA знову працює, доводячи абсурдність такого поняття, як “верховенство права” в Україні
• А ти користуєшся піратською віндою?

31 січня рівно чотири роки назад на “Українській блогосфері” з’явилася публікація “To be… or…!” і в ній, в принципі, не було нічого знаменного окрім того, що це була перша публікація на блозі.

4 роки – це досить незначний вік для людини, але доволі суттєвий для інтернет-ресурсу. Особливо, коли йдеться про особистий блог, автором якого є одна людина. Чесно кажучи, я можу згадати всього кілька українських блогів, які активно живуть і наповнюються протягом чотирьох років. Тому признаюся вам щиро – я трішки навіть пишаюся.

І сьогодні мені хотілося б подякувати всім читачам цього блога. Саме вони зробили можливим його існування! Я більш ніж впевнений, що якби в “Української блогосфери” не було такої відданої спільноти, мені просто не вистачило б мотивації для її підтримки.

Трішки статистики

За чотири роки на “Українській блогосфері” було опубліковано 767 статей, які отримали 6522 коментарі. Спаму було приблизно в шість разів більше, але з моменту встановлення на блозі системи Akismet ця проблема повністю перестала мене турбувати.

За час існування “Українську блогосферу” відвідало майже 200 000 читачів, які здійснили більше 300 000 переглядів. Тобто, образно кажучи, цей блог читала кількість людей співставна з населенням мого рідного міста Чернівців.

Приймаються вітання…

Схожі записи

• Статистика української блогосфери 2011: Кількість українських блогів зростає, а активних – падає. Twitter росте шаленими темпами
• Українська блогосфера: Куди ми йдемо?
• «Українській блогосфері» один рік. Приймаються вітання!
• В «Української блогосфери» міні-ювілей!
• Як розвивається український інтернет та еволюціонує аудиторія (статистика GFK)

Сьогодні рекордний день за кількістю опублікованих записів на “Українській блогосфері”. Якщо мені не зраджує пам’ять, раніше я ніколи не публікував три статті за один день. Але новина, якою я хочу з вами поділитися настільки несподівана і приємна, що я просто не зміг чекати до завтра.

Трапилося неможливе – з 24 вересня у власників українських та російських аккаунтів PayPal нарешті з’явиться можливість приймати платежі на свої рахунки.

Хто не в курсі – PayPal одна з найбільш розповсюджених платіжних систем у світі, зростання якої стало можливим не в останню чергу завдяки тісній співпраці з найбільшим інтернет-аукціоном Ebay.

Раніше українці також могли створити обліковий запис у PayPal, але такі аккаунти мали дуже значні обмеження. Так, наші співвітчизники не могли отримувати гроші на свій рахунок. Аккаунт українця у PayPal міг бути тільки нульовим. Тож єдиною сферою його застосування була оплата товарів в Інтернеті з використанням банківської картки (а сам PayPal виступав лише як посередник).

Відкриття можливості отримувати кошти на рахунок PayPal відкриває перед власниками облікових записів нові чудові можливості. Особливо зрадіють цій новині люди, які працюють в Інтернеті та шукають зручних способів для фінансових розрахунків зі своїми іноземними клієнтами.

Можу лише сказати, що при взаємодії зі спонсорами флеш ігор, я кілька разів стикався із крайнім подивом, коли говорив: “Sorry, but we cannot receive payments via PayPal in our country”. Для цивілізованого світу неможливість працювати з найпоширенішою системою Інтернет-платежів звучала дивно. Схоже, нарешті ця проблема вирішена!

В класифікації PayPal Україна входить до так званого регіону Europe II в одному ряду з такими країнами, як Албанія, Андора, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чехія, Угорщина, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Росія, Сербія, Швейцарія та Туреччина. Належність нашої країни до конкретного регіону визначає зовсім не низьку комісію в системі PayPal. Для нас вона складатиме 4,4% + фіксована комісія (якщо не помиляюся – $0,3). Але навіть це, набагато краще, ніж відсутність можливості працювати з PayPal взагалі.

На офіційній сторінці PayPal можна подивитися оновлені тарифи, комісії та умови роботи з системою.

Вітаю всіх, для кого ця новина має значення! Чесно кажучи, досі не віриться.

Схожі записи

• PayPal в Україні? Розмріялися! або “Помилка буде виправлена”

Учасники конференції почують відповіді на ключові запитання:

• Навіщо потрібна стратегія SMM та чим відрізняється SMM-кампанія від SMM-проекту?
• Як сформувати лояльну спільноту та підвищити впізнаваність бренду?
• Як залучити додаткових користувачів на сайт та підвищити рівнь продажу?
• Як створити позитивний імідж та керувати репутацією компанії в інформаційному просторі?
• Як інтегрувати SMM з іншими маркетинговими стратегіями та вимірювати ефективність зусиль, вкладених в SMM?

Учасники зможуть познайомитися з реальними кейсами просування в соціальних медіа від українських спеціалістів та колег з Росії. Вони матимуть змогу постивити свої запитання за круглим столом, а інтерактивні дискусії дозволять висловити свою точку зору та отримати пораду безпосередньо від спікерів та “гравців” ринку SMM. Також на конференції передбачено окрему зону для спілкування та нетворкінгу.

Про що конференція?

Головне завдання заходу – розвиток маркетингу та комунікацій в соціальних медіа в Україні. В рамках SMM.ua прозвучать доповіді найкращих спеціалістів, які працюють у сфері маркетингу та соціальних медіа.

Основні теми доповідей

1. Просування в соціальних мережах: найкращі кейси світових ринків, найкращі вітчизняні кейси від компаній-лідерів послуг SMM.
2. Фан-спільноти та контент-стратегії в соціальних медіа.
3. Програми в соціальних мережах: досвід створення та результати.
4. Механізми віросної активності: як створити робочий вірус.
5. Блог-маркетинг: досвід використання.
6. Репутаційний маркетинг: методи та завдання.
7. Оцінка ефективності комунікацій в соціальних мережах.
8. Юридичні питання.

Плеяда доповідачів, які вже підтвердили участь в конференції, також вражає. Ось лише деякі з них: Федір Овчинников (автор блога “Сила Розуму”), Ярослав Ажнюк (Prodigi), Оксана Завойко (Prodigi), Олександр Смірнов (Ашманов та партнери), Юрій Гладки (Grape Ukraine), В’ячеслав Баранський (Lifehacker.ru), Роман Гавриш (Aimbulance) та багато інших.

Конференція буде корисною в першу чергу для маркетологів та онлайн-маркетологів, директорів з розвитку та власників бізнесу, представників компаній, які працюють у сфері інтернет-маркетингу.

Отримати більш детальну інформацію про захід та зареєструватися можна на сайті конференції SMM.ua

Реліз опубліковано на правах інформаційного партнерства

Схожі записи

• Справа баркемперів живе і процвітає. Червневий мінікемп у Києві.
• SMMCamp: конференція для “капітана”
• Content is King: Мої враження від третього Microsoft minicamp
• В суботу в Києві пройде третій мінікемп від Microsoft #mscampua
• Робитиму доповідь на Lviv Social Media Camp

Не можу не відзначити старання великої компанії щодо проведення подібних заходів. Безперечно, Microsoft виграв від залучення до команди Максона Пуговського. Щось мені підказує, що саме він є ідейним натхненником мінікемпів. Але особливо радує те, що такі події стали хорошою традицією.

Ось так виглядав зал за кілька хвилин до початку.

Було досить складно оцінити, скільки людей прийшло на подію. Але можу припустити, що було до 100 відвідувачів (у Microsoft є точні дані, так що при бажанні вони виправлять).

А тепер, власне, про контент:

Першим виступав Вахтанг Кіпіані, відомий під ніком vaxo, журналіст, редактор нового інтернет-проекту “Історична правда”. Він розповів про шестимісячну історію розвитку свого сайту та поділився деякими цифрами. Відвідуваність проекту справді вражає – близько 100 тисяч унікальних відвідувачів на тиждень. Втім, цифри стають дещо менш “шокуючими”, якщо зважити, що 85% – 90% трафіку приходить з партнерського проекту “Українська правда” (а це, як відомо, провідний новинний портал).

Що стосується наповнення “Історичної правди” – то це переважно неунікальний контент (старі, але актуальні статті, всі права щодо перепублікації яких збережено). Втім трапляються і авторські матеріали, та справжні “гарячі пиріжки”, які збирають сотні лайків та ревітів.

Доповідь Олексія Дмитрієва, сомельє, автора Відеоблога про вино, мабуть, була для мене найближчою: “Пристрасть – найкращий рушій контенту”. Олексій натхненно розповідав про те про те, чому дуже важливо пристрасно любити те, чим займаєшся і про що пишеш (чи, як у випадку Олексія – знімаєш) блог.

У кожному відео Олексія відчувається справжня любов до того, чим він займається. Я подивився підряд кілька роликів, хоча раніше ніколи особливо не цікавився вином. Пристрасть автора – заражає і заряджає!

Наступним виступив Сергій Мітяєв, один з авторів блога Gagadget.com. Він розповідав про конкурси на сайті, як різновид контенту. Проект про гаджети проводить чимало різноманітних конкурсів з цінними призами, тому досвід у Сергія дійсно багатий. Основний висновок: не варто вважати конкурси панацеєю і розраховувати, що сайт “розкрутиться” виключно з їх допомогою. Конкурси – це тільки допоміжний інструмент, який при вдалому застосуванні здатен сприяти розвитку.

Останньою виступала Мармулєтка, авторка скандальних Рагулів. Ділилася власним досвідом ведення блога та відповідала на не менш скандальні запитання аудиторії. Під час сесії запитань/відповідей аудиторія багато сміялася, але текстом передати це складно, тому ті, хто не відвідав подію, нехай кусають собі лікті.

Закінчився мінікемп презентацією фінальної версії Internet Explorer 9 – найбільш швидкого, надійного та безпечного браузера за версією Microsoft. Потім всі разом зустрічали “нову еру Інтернету” з ялинкою та велетенським тортом. Дуже доречно, наче на замовлення, на вулиці пішов сніг…

На десерт – відео. Хлопці-танцюристи символізують гнучкість та можливості нового браузера:

Схожі записи

• В суботу в Києві пройде третій мінікемп від Microsoft #mscampua
• BlogtoberFest: Microsoft-у вдалося зробити справжнє свято для блогерів
• Чи є майбутнє в онлайн відео? Враження від серпневого мінікемпу в Києві.
• SMMCamp: конференція для “капітана”
• Робитиму доповідь на Lviv Social Media Camp