Актуальність автономних блогів – одна з перших тем, які піднімалися на цьому блозі з моменту його створення. Ще у далекому 2008-му році я опублікував дві статті “Навіщо морочити голову, створюючи standalone-блог” та “Переваги standalone-блога“, а трішки пізніше розмістив ще один матеріал, який у свій час був досить популярним “Кому і навіщо потрібен блог“.

Втім, тоді у своїй переважній масі українські користувачі не чули ще ні про Facebook, ні про Twitter, а соціальні мережі асоціювалися у них хіба що з “Однокласниками”, які приблизно в той час набирали свою популярність. Тож “конкурентами” автономних блогів були точнісінько такі самі блоги, тільки на різноманітних сервісах, найрозповсюдженіший з яких на той час – Livejournal.

За чотири роки ситуація суттєво змінилася. Та й взагалі, інформаційна ера характеризується саме тим, що все навколо дуже швидко змінюється. І ось останнім часом мені все частіше доводиться чути, що автономні блоги потроху відходять у минуле, а їх місце займають соціальні мережі та сервіси мікроблогінгу.

Я не сперечатимуся з вагомим внеском Facebook та Twitter в справу зниження популярності повноцінних автономних блогів, але на мою думку повної їх анігіляції не відбудеться… і ось чому:

1. Ваш блог – це ваше портфоліо. Якщо ваша діяльність так чи інакше пов’язана з речами, які можуть бути переведені у цифровий вигляд – тоді сам Бог велів вам вести блог. Численні копірайтери, письменники, програмісти, фотографи, художники, архітектори та дизайнери давно вже переконалися у перевагах автономного блога, як майданчика для розміщення своїх робіт та демонстрації їх потенційним клієнтам. Але, безперечно, він може бути корисним далеко не тільки для цих категорій професій.

Звісно, потфоліо можна розмістити і в Facebook, але погодьтесь – все-таки соціальна мережа не ідеально пристосована для цих потреб, оскільки орієнтована в першу чергу на спілкування з друзями, а не на зберігання архівів ваших робіт. Власний же блог можна налаштувати саме таким чином, як це потрібно вам.

2. Контроль над інформацією про вас у мережі. Перша річ, яку зробить потенційний роботодавець, отримавши ваше резюме – введе ваше ім’я в Google. Тому контроль за пошуковими результатами, які безпосередньо стостуються вашого імені, дуже важливий. Особистий блог дозволяє суттєво впливати на результати, а значить і формування вашого інтернет-бренду. Не потрібно бути SEO-спеціалістом, щоб вивести власний блог на першу позицію в пошуку.
3. Формування особистого бренду. Формування бренду не обмежується SEO техніками і насправді починається зі вміння адекватно та цікаво подавати професійну інформацію. Люди дізнаються про вас, як про спеціаліста у певній сфері, а ви, в свою чергу, отримаєте змогу більше спілкуватися з такими самими спеціалістами, формуючи спільноту навколо свого блога та тим самим прискорюючи свій подальший розвиток.

Справедливості заради варто відзначити, що подібного результату можна досягнути і з допомогою соціальних мереж чи Twitter-а, але набагато ефективнішим буде об’єднати спільноту навколо блога, а Facebook та Twitter використовувати для підтримки та просування.

4. Блог є найкращим свідченням вашої реальної зацікавленості. Якщо людина протягом тривалого часу послідовно веде блог – значить вона щиро зацікавлена в його тематиці. Для роботодавця ваш блог є найкращим доказом того, що ви “живете” цією темою. Саме тому ведення спеціалізованого блога – чудове заняття для студента, який в майбутньому планує потрапити на хорошу роботу.
5. Блог сприяє розвитку навичок, наявність яких буде для вас значною перевагою. Кожен може натиснути на кнопку Like у Facebook чи ретвітнути кумедне повідомлення. Набагато менша кількість людей здатна написати повноцінну статтю. А ведення блога у 90% випадків передбачає саме вміння послідовно і структуровано висловлювати свої думки на “папері”.

Аналіз та структурування інформації, а також банальне вміння писати – дуже цінна навичка, яка неодноразово знадобиться вам у багатьох життєвих ситуаціях. Її розвиток потребує свідомих зусиль та зосередження, але вона того варта!

6. Заробіток. Як показує практика, українські блогери у своїй масі поки що не можуть похвалитися захмарними прибутками. Тим не менше люди, які окрім усіх наведених вище переваг ставлять перед собою ще й мету отримати прибуток, здатні досягнути досить таки “привабливого” додатку до зарплати. Непогана винагорода за справу, якою ви б займалися у будь-якому випадку, чи не так?

Отже, про що б там не говорили палкі прихильники соціальних медіа, автономні блоги у їх традиційному значенні продовжують процвітати і поки що не демонструють причин, через які вони повинні були б загинути.

Схожі записи

• Коли варто і коли не варто створювати автономний блог
• Чи варто боятися відвертості в блогах?
• Чому помирають блоги та що буде з блогосферою через 10 років
• Найцінніший ресурс вашого блога
• Як зросла роль соціального трафіку: Основні джерела трафіку „Української блогосфери”!

“Блоги колись були виходом для людей, які хотіли самовиразитися в онлайні. Втім, зі зростанням популярності таких сайтів, як Facebook та Twitter, для багатьох вони втрачають свої чари. І особливо – для молодшого покоління”, – пояснює автор.

Дослідницький центр Pew (Pew Research Center) виявив, що з 2006-го по 2009-ий рік захоплення блогінгом серед дітей 12-17 років зменшилося вдвічі. Серед старших користувачів, віком від 18 до 33 років блогінг у 2010-му скоротився на 2% порівняно з 2008.

Отже, відповідно до останніх даних, ні про яке зростання вже не йдеться. Якщо раніше світова блогосфера подвоювалася щопівроку, то зараз ми можемо спостерігати скорочення кількості блогів.

Самі блогери стверджують, що вони занадто зайняті для написання об’ємних публікацій і розчаровані нестачею читачів. Інші пояснюють, що у них немає жодного інтересу до блогів, тому що соціальні мережі достатньо зручні для підтримки контакту з друзями та сім’єю.

Конкуренти блогів

Чи означає це, що за кілька років ми станемо свідками остаточного вимирання блогів та занесення в червону книгу останніх уцілілих представників блогосфери? Для того, щоб дати відповідь на це запитання, як на мене, потрібно повернутися до причин, які в минулому спонукали людей заводити блоги.

Як відомо, блогінг почав свій швидкий розвиток близько 10 років назад, коли стали популярними такі сервіси, як LiveJournal та Blogger. Соціальних мереж чи сервісів мікроблогінгу в сучасному розумінні тоді просто не існувало, тож блогінг був чи не єдиним способом поділитися своєю думкою з “широкою громадськістю”.

Цілком закономірно, що відносно простий та ефективний інструмент, який дозволяв транслювати свої ідеї, інтереси та думки в інтернет, був взятий на озброєння численними користувачами, для яких можливість “бути почутими” здавалася новою, свіжою і надзвичайно цінною. Ще б пак, якщо раніше ви могли розповісти про свою кішку лише своїм друзям та близьким, то тепер цю інформацію можна викласти в інтернет, і теоретично, доступ до неї матимуть всі користувачі всесвітньої мережі.

До 2004-го року у блогів практично не було конкуренції. А що сталося у 2004-му знає кожен глядач фільму “Соціальна мережа”. Марк Цукерберг створив свій Facebook та дав користувачам ще один спосіб розміщення контенту в інтернеті.

Ключовою відмінністю цього способу була простота. Адже для того, щоб опублікувати статтю в блозі, потрібно спершу її написати – тобто вдатися до складного ментального творчого акту. Для того ж, щоб завантажити фотку у свій Facebook-профіль чи написати щось “на стіні”, багато ментальних зусиль не потрібно. До того ж, соціальні мережі орієнтовані в першу чергу на створення зв’язків – тому всі інструменти, пов’язані із соціальною складовою, розвинуті тут набагато краще, ніж в блогах.

Двома роками пізніше з’явився ще один сервіс, який дозволяв швидко і надзвичайно просто публікувати власні думки в інтернеті. Але головне – самі правила цього сервісу звільняли користувачів від необхідності багато писати – адже будь-яке повідомлення обмежується 140 символами.

Тож всі люди, яких у блогах приваблювала простота та можливість спілкування з друзями, але які не відчували захоплення від необхідності багато писати, зробили цілком закономірний вибір, віддавши перевагу новим інструментам на зразок Twitter та Facebook.

Такі користувачі дійсно більше не мають необхідності в блогах, щоб спілкуватися зі світом. Натомість, вони можуть надіслати швидке повідомлення: поскаржитися на погоду, передати посилання на статті, які їх роздратували, прокоментувати новини чи обмінятися фотографіями. Робити фактично все, для чого, раніше їм доводилося використовувати блог.

Що ж буде з блогами?

Втім, попри всі ці тенденції та прогнози, я переконаний, що з блогами нічого не станеться. І перш, ніж ви спробуєте закинути мені невмінням “дивитися правді ввічі”, дозвольте пояснити своє твердження.

1. У блогів немає альтернативи

“Друже, але ти ж сам собі суперечиш! – скажете ви. – Щойно розповідав, як Twitter та Facebook відбирають аудиторію у блогів, і ось уже говориш, що у них немає альтернативи!”

Все так! Соціальні мережі та сервіси мікроблогінгу дійсно замінили блоги для людей, основною метою яких були розваги та спілкування з друзями. Втім, ні Фейсбук ні Твіттер не мають жодних шансів витіснити блоги, які були створені з душею і з ціллю.

Тематичний та професійний блогінг, схоже, обійшла загальна тенденція. Можливо, саме цим пояснюється той факт, що деякі блогосфервіси, такі як WordPress уникнули спаду активності.

Тоні Шнайдер (Toni Schneider), керівник компанії, яка монетизує програмне забезпечення WordPress, пояснює: “WordPress – сервіс основним чином для серйозних блогерів, а не молодих новачків, які переходять на бік соціальних мереж. В будь-якому разі, – додає він, – блогери часто використовують Facebook та Twitter для просування власних статей та залучення ширшої аудиторії. Таким чином сервіси не конкурують, а доповнюють одне одного”.

2. Якщо ви прагнете ґрунтовної розмови – повертайтеся до блогів

“Якщо ви шукаєте ґрунтовної розмови – повертайтеся до блогів, – говорить Елайза Камахорт Пейдж (Elisa Camahort Page), засновнеця жіночої блогомережі BlogHer. – Ви не знайдете такого ні в Facebook, ні в 140 символах Twitter”.

Соціальні мережі максимально спрощують взаємодію зі спільнотою. Втім, коли справа доходить до необхідності отримання корисної інформації, навчання чи більш глибокого спілкування, ми повертаємося до блогів.

Справжні професіонали, які могли б багато чому вас навчити, майже ніколи не обмежуються Твіттером та Фейсбуком. Найкращі свої матеріали вони викладають у блогах. До речі, деякі з них задумуються про створення автономних блогів, навіть уже маючи сервісний.

У фейсбуці ви можете прочитати про самопочуття своїх друзів та подивитися їхні фотки, але ви рідко знайдете в ньому інформацію про те, як вирахувати фінансові показники компанії чи правильно налаштувати Linux. В кращому випадку у фейсбук будуть посилання на статті. А самі статті знаходитимуться в блогах.

Власне, соціальні мережі, як і твіттер, виступають такою собі “павутиною лінків” – роздоріжжям та водночас дороговказом, який може спрямувати вас до правильної інформації – для цього у них є достатньо інструментів. Втім, саму інформацію ви швидш за все знайдете в блогах.

3. Я пам’ятник собі…

Мабуть, людство ще не вигадало більш потужного інструменту для просування власних хобі/бізнесу/особистості, ніж блог. Звісно, Facebook та Twitter також здатні частково справлятися з цим завданням, але найбільшої ефективності можна досягнути тільки поєднуючи ці сервіси. І блог завжди стоятиме в центрі.

Десятки тисяч людей відшукали роботу своєї мрії завдяки веденню блога. Не менша їх кількість знайшли власне покликання, перебуваючи в пошуку тематик і постійно ведучи блог. Власники ж бізнесу, які ведуть блоги для підтримки своєї основної діяльності, неодноразово переконалися, що у деяких випадках блог здатен приводити більше клієнтів, ніж будь-яка традиційна реклама.

4. Вміння письмово висловлювати свої думки стає дедалі більш цінним

З розвитком інформаційного суспільства та розповсюдженням засобів масової комунікації, які сьогодні доступні всім, зростає і цінність вміня влучно висловлювати свої думки на письмі. Якщо раніше “гострим пером” могли похвастатися лише професійні автори, то сьогодні не гіршою навичкою володіє добра половина блогерів, чия кількість у світі вимірюєтсья десятками мільйонів.

Вміння писати знадобиться вам у багатьох сферах життя, а набувається воно з практикою. Саме тому довгі і глибокі статті в блозі кращі, ніж короткі “статуси” у Facebook.

Рас Стіл (Russ Steele), 72-річний каліфорнієць, чиновник Повітряних сил у відставці, говорить, що проводить до трьох годин на день в пошуках цікавих тем та коментування їх у своєму блозі. Все, чого він прагне – це мати можливість донести до суспільства свої консервативні погляди. Хоч Стіл і зареєструвався у Facebook – він залишається вірним блогінгу: “Я краще потрачу свій час на аналітичний пост у блозі, ніж на кучу коротких записів, які потім потрібно надсилати людям. У мене немає потреби розповідати всім, що я йду в продуктовий магазин”.

Загалом же втрата інтересу до блогінгу має переважно віковий характер. Тоді як молодь переходить у соцмережі, люди середнього віку залишаються відданими блогу. Серед 34-45 річних користувачів інтернету відсоток блогерів навіть збільшився. Ту саму тенденцію спостерігаємо і у вікових групах 46-55 і навіть 65-73 роки.

Тож навряд чи щось справді загрожує явищу блогів. Можливо, “затишні щоденнички”, якими прийнято було називати особисті блоги в численних сервісів, рано чи пізно припинять своє існування. Але блогінг, як підтримка професійної діяльності та тематичний блогінг продовжуватимуть розвиватися.

Тут, щоправда, є ризик схилитися до інших крайнощів – що вже частково й відбувається – це стирання рамок між ЗМІ та блогами. Але все ж, як на мене є одна дуже і дуже суттєва річ, яка попри всі тенденції до “зближення” все таки не дає блогам масово перетворитися на ЗМІ. Але про неї я розповім в одній з наступних статей. І так занадто багато тексту, як для одного разу.

Нету времени на уборку огромного дома? Вам поможет домработница, которая возьмет хазяйство на себя!

Схожі записи

• Коли варто і коли не варто створювати автономний блог
• Блоги: Професійні, тематичні, професійні тематичні і тематичні професійні…
• Мікроблогінг – один із трендів. Розвиток standalone-блогів – також тренд!
• Стаття за 10 хвилин: Блоги померли… Нехай живуть блоги!
• Чи варто боятися відвертості в блогах?

На мою думку, це питання варте висвітлення в окремій публікації! Адже й справді, 2010-ий рік виявився наздвичайно багатим на нові яскраві дебюти та відкриття. Я не стверджуватиму, що всі із наведених нижче українських блогів з’явилися саме в минулому році, але для себе я відкрив їх саме у 2010-му (а деякі – на початку 2011-го).

Всі блоги, які потрапили до цього переліку, так чи інакше стосуються блогінгу, інтернету, інформаційних технологій, соцмереж, сучасних тенденцій в інформаційній сфері – тобто тих тем, які цікавлять мене найбільше і повинні були б бути цікавими читачам “Української блогосфери”.

1. Fructus Temporum. Попри не зовсім звичну кольорову гаму, яка використовується в дизайні, блог Андрія Івахненка часто вражає глибиною думки та несподіваними аспектами, які намагається висвітлити автор у своїх публікаціях. Особисто мені дуже імпонує його часто суперечливий та дискусійний, але завжди актуальний філософський стиль, а також вміння автора аналізувати та мислити без стереотипів.
2. Akhe.info. Блог про українські блоги. За підбором тематики та стилем подачі він трохи нагадує мені те, чим була “Українська блогосфера” 2 роки назад, тому читаючи цей блог я іноді відчуваю своєрідну ностальгію. Присутня деяка зацикленість на інтернет-заробітку, що, втім, не заважає авторові Олександру Змієвському публікувати цікаві статті.
3. Twitter.in.ua. Дивовижно популярний блог про твіттер та все, що з ним пов’язано Івана Паламарчука. Цікавий стиль подачі матеріалу і багато базових статей, які, вочевидь, і залучають на сайт значну кількість відвідувачів. Яскравий приклад поєднання вдало підібраної теми та ентузіазму автора.

UPD: Авторами блога Twitter.in.ua є також Тарас Амброз (@Taras) та Петро Нек (@mrpetruccio), якому, зокрема, належить сучасний дизайн блога.

4. Опришок. Блог Ігора Стефурака. Ще одне відкриття 2010-го. Попри труднощі, які можуть виникнути з ідентифікацією тематики цього блога, знайдемо там чимало матеріалів, пов’язаних з інформаційною сферою. При чому, варто відзначити – доволі якісних матеріалів.
5. Wolpix.info. Ще один блог, який стане в нагоді блогерам-початківцям та принесе користь авторам, які шукають способів монетизації своїх ресурсів.
6. Інтернет торгівля. Практичні поради. Блог Андрія Сеника, де можна знайти чимало статей, так чи інакше пов’язаних з бізнесом в інтернеті та діяльністю інтернет-магазинів. Є тут і аналіз діючих майданчиків і покрокові інструкції щодо створення власного торгівельного бізнесу. Але головне – в публікаціях відчувається інтерес автора, а тому читати їх справді цікаво.
7. IT вчора, ІТ сьогодні, ІТ завтра. Блог Андрія Вовка. Дуже різносторонній ресурс про інформаційні технології, в якому можна натрапити як на огляди інноваційних інтернет-сервісів, так і на аналітичні статті та огляди подій в українській ІТ-сфері. Втім основне, що спонукало мене внести цей блог до десятки відкриттів – ставлення автора до контенту та читачів. Адже любов до того, чим займаєшся, відчувається відразу!
8. ІТ-Блогер. Блог Володимира Стойка – це ще один ІТ-ресурс, в якому, на відміну від попереднього, знайдемо трохи менше оглядів інтернет-сервісів, зате більше практичних інструкцій щодо роботи тих чи інших технологій. Ті, хто зі мною знайомий, знають, що до “how-to”-посібників я відчуваю непідробну слабкість. До того ж Володимиру вдається зробити їх по-справжньому цікавими.
9. UA WordPress блог. Офіційний блог українського вордпресу. Незамінний ресурс для кожного україномовного автономного блогера. Тут знайдете інформацію про оновлення та багато-багато інструкцій щодо встановлення чи налаштування різноманітних “примочок” для WordPress.
10. Seogle – український SEO блог. Як то кажеться “the last but not the least” – блог, чия назва говорить сама за себе. Знайдемо тут багато статей, пов’язаних із пошуковою оптимізацією.

На закінчення, хотілося б додати кілька слів про якість та корисність блогів.

Якщо придивитися до тем – більшість з них можуть видатися банальними – особливо, для людей, які постійно працюють в інтернеті та сфері інформаційних технологій. Втім, саме ставлення авторів та якість контенту – це той фактор, який перетворив ці блоги на відкриття. Принаймні, для мене. Сподіваюся, ви також знайдете хоча б кілька нових проектів, за оновленнями яких захочеться стежити.

Як завжди, буду надзвичайно вдячний за нові цікаві блоги, які ви вважаєте вартими уваги (я ж своїми поділився).

Схожі записи

• $120 на місяць – максимум, на що може розраховувати український блогер?
• Учасники “українського блогосимбіозу”. Частина 1
• Яку помилку робить більшість авторів-початківців?
• Відточуємо свій фокус!
• 10 найбільш впливових блогів у світі

Історія розвитку блогів та зміни свідомості авторів рухається по спіралі. Через два з половиною роки після написання статей „Навіщо морочити голову, створюючи standalone-блог” і „Переваги standalone-блога” я знову повертаюся до цієї теми. А спонукали мене до цього дві статті, опубліковані за збігом обставин практично в один і той же час: це стаття про перенесення особистого блога Максона Пуговського на сервіс Posterous; та стаття Тараса Амброза про вибір між автономним блогом та блогохостингом.

Ось як обгрунтовує своє рішення про перехід на блогохостинг Максон: „Переїхав на новий блогмайданчик, тому що набридло платити за хостинг для автономного блога і копатися в cPanel. Думав ще, на WordPress.com перебратися, але WordPress перетворився в таку монструозну CMS-ину, що захотілося взагалі з нього зістрибнути. Якщо ви скажете комусь, що „ветсти блог так само просто, як відправляти листи електронною поштою” і покажете адмінку WordPress – вам ніколи не повірять. „Блог” – адже це повинно бути просто. Принаймні, так було колись”.

А ось як пише про автономні блоги VS блоги на сервісах Тарас: „Якщо ви вагаєтесь, яким повинен бути блог, тоді слід вирішити для себе таке питання: я хочу, щоб в мене був гарний домен і він прекрасно виглядав на візитівці, чи я хочу, щоб мої записи коментували сотні людей…”

Оцінка потреб та можливостей автора

Як на мене, вибір потрібно здійснювати керуючись двома основними факторами:

• Які вимоги ставить автор до блога, без яких функцій йому не обійтися, які можливості є обов’язковими. Іншими словами, йдеться про візію автора. Наскільки високо ведення блога стоїть у життєвих пріоритетах автора? Чи сприймається блог, як невід’ємна частина життя, чи навпаки – є одним з багатьох (і далеко не найважливіших) занять автора? Чого хоче досягнути автор, пишучи в блог: тільки поділитися своїми думками з друзями, чи донести свої ідеї до більш широкої аудиторії, чи просунути певний сервіс або продукт, а можливо – заробити гроші безпосередньо на блозі?
• Скільки часу (ресурсів) він готовий витрачати на ведення, підтримку та просування блога. Будь-який блог, не залежно від того, автономний він, чи розміщений на блогохостингу, вимагатиме від автора часових витрат, пов’язаних з його наповненням та обслуговуванням. Дехто готовий витрачати на це доволі значний час – 4 і більше годин на день. Інші займаються блогінгом по залишковому принципу, пишучи у блог з метою порятунку від нудьги, коли їм взагалі немає чим зайнятися.

Чи потрібен вам standalone?

Комбінація потреб та можливостей автора дає найбільш об’єктивну оцінку того, чи дійсно йому необхідний автономний блог, чи можна буде обійтися блогохостингом. Що вищі потреби (очікування) автора і що більші можливості інвестицій часу та ресурсів у ведення блога – то доречнішим буде вибір саме автономного блога.

Якщо ж вимоги автора до блога не надто високі, та й часу на його ведення він готовий витрачати не більше кількох годин на тиждень – тоді є сенс задуматися про вибір блога на безкоштовному сервісі.

Є ще й третій варіант – високі вимоги та очікування до блога, які супроводжуються неготовністю витрачати багато часу на його ведення, підтримку та просування. На жаль, як показує практика, чудес не буває. Не можна очікувати, що блог зуміє виправдати ваші великі сподівання, якщо ви не готові присвячувати йому хоча б 2-3 години щоденно.

Автор фотографії: Wolfgang Staudt

Висновок

Основна ідея цієї статті полягає в тому, що автономні блоги завжди мають більший діапазон можливостей, ніж будь-які блогохостинги. При цьому, що цілком закономірно, вони вимагають трохи більших часових інвестицій. Зазвичай це збільшення виникає через банальну необхідність вивчити систему. Для того, щоб повністю розібратися в адмінці WordPress, вам знадобиться пів-години, тоді як в інтерфейсі твіттера реально розібратися за 10 хвилин. Припускаю, що на орієнтацію у Posterous знадобиться ще менше часу. Потім же інвестиції часу на користування всіма цими системами будуть однаковими.

Те саме стосується й автономних блогів. Час на публікацію статті в автономному блозі та публікацію статті, скажімо, в Livejournal – однаковісінький. Втім, для створення автономного блога з нуля вам доведеться знайти кілька годин вільного часу на оформлення домена, купівлю хостинга та встановлення і налаштування WordPress. Окрім того, підтримка автономного блога, на відміну від блогохостинга, передбачає певний час на інсталяцію оновлень (які, втім, можна й ігнорувати).

Ваше завдання, як автора, дати відповідь на запитання, чи готові ви витратити трохи більше часу для того, щоб отримати більше можливостей? У багатьох випадках, особливо, якщо йдеться про особисті блоги, які не претендують на унікальність (в плані дизайну та можливостей) – щоденника на блогохостингу цілком достатньо!

Особисто я зупинився на автономному блозі тому що:

• він належить мені, а не блогосервісу;
• ніхто не має права і ніколи не буде вибирати, що мені можна тут публікувати, а що – ні, тоді як блогосервіси часто встановлюють обмеження (згадати той же ЖЖ);
• я можу налаштувати блог як завгодно, включаючи абсолютно унікальний дизайн, тоді як всі блоги на блогосервісах схожі одне на одного як дві краплі води (навіть якщо блогери використовують різноманітні „скіни”);
• я маю повну свободу монетизації і весь прибуток з реклами на блозі йде мені в кишеню (а не в кишеню власника блогохостингу);
• вага посилань з автономного блога куди потужніша, ніж вага посилань зі сторінок блогохостинга, що може стати в нагоді, якщо я раптом вирішу просувати продукти чи послуги на блозі;
• коли я видаляю щось з блога – воно видаляється, а не залишається на резервних сереверах, як це роблять, скажімо у Facebook;
• автономний блог можна продати, як бізнес.

А що ви думаєте про вибір блогплатформи? До якого варіанту схиляєтесь: автономного блога, чи блогохостингу? Було б дуже цікаво почути відповіді, особливо мотивацію людей, які користуються блогохостингами.

Схожі записи

• Мікроблогінг – один із трендів. Розвиток standalone-блогів – також тренд!
• Коли варто і коли не варто створювати автономний блог
• Особливості блогосфери
• Вирішили створити блог! Що зробити в першу чергу?
• Стан блогосфери 2008: Розпочалася публікація звітів Technorati

Отже, можна вигадати безліч причин, чому не варто відкривати блог, якщо у вас уже є сайт. Але жодна з них не буде по-справжньому вагомою. Люди, з якими мені доводилося спілкуватися на цю тему, стверджують, що у них немає часу на створення „свіжого” контенту на постійній основі; не вистачає ідей, про які можна було б писати у блозі і т. п.

Втім, саме блог може стати основним рушієм розвитку вашого сайту і посприяти зростанню його рейтингу та трафіку настільки – скільки не зможе забезпечити жодна SEO-кампанія.

Уявіть сайт, який займається продажем м’яких меблів. Зазвичай – це список товару, у кращому випадку підкріплений цінами (у гіршому – ціни вам доведеться шукати в окремому Excel-файлі або й взагалі – телефонувати у компанію), та контакти організації, в якій можна придбати весь цей товар. Додайте до цього сайту блог – і він зі звичайного інтернет-магазину перетвориться на повноцінний інтернет-ресурс, куди люди заходитимуть не тільки для того, щоб купити меблі, але й для того, щоб ознайомитися з корисною інформацією про ці меблі. Саме сюди приходитимуть потенційні клієнти, коли шукатимуть у Google описи різноманітних крісел, диванів, стільчиків і тому подібного. А тепер відгадайте, де вони здійснять покупку, коли приймуть рішення? Правильно! На ресурсі, якому довіряють і який асоціюється у них не лише з продажем меблів, але й з експертним підходом до цього товару.

Звісно, підвищення рівня компетентності в очах потенційних клієнтів – це лише одна з переваг ведення блога для вашого сайту (навіть якщо ви нічого не продаєте). Люди, які читають ваш блог, закономірно сприйматимуть вас, як експерта у сфері, про яку ви пишете.

Другою причиною можна назвати підвищення трафіку на сайт (як із пошукових механізмів, так і прямого). Зрештою, навіть якщо ви замовите SEO-оптимізацію у провідних експертів – результат їхньої роботи буде набагато відчутнішим, якщо на сайті є що оптимізувати. Я вже мовчу про різницю у ставленні пошуковиків до статичних і динамічних ресурсів.

Більше того, якщо картинки меблів навряд чи приваблюватимуть природні лінки на ваш сайт, то якісні експертні статті, в яких, наприклад, порівнюються різноманітні меблеві аксесуари, можуть і будуть обростати посиланнями.

Окрім того, якщо ваш сайт комерційний (займається продажем певної продукції), то регулярне ведення блога – чудовий спосіб створити базу лояльних клієнтів. Середньостатистичний користувач заходить на сайти інтернет-магазинів тільки тоді, коли хоче здійснити покупку. Втім, якщо ви зацікавите його викладеним у блозі матеріалом – він може стати постійним лояльним відвідувачем (і, як наслідок, клієнтом). Досягнути цього можливо тільки пропонуючи йому свіжу актуальну інформацію, яка цікавить не лише потенційних покупців, але всіх людей, які просто цікавляться товаром. Наприклад, мені зовсім необов’язково мати iPhone для того, щоб цікавитися ним. Але коли я вирішу таки придбати цей телефон – то швидш за все зроблю це в тому середовищі, якому довіряю. Саме таким середовищем повинен стати ваш блог.

Перечитав ще раз написане, і побачив, що стаття виходить орієнтована на інтернет-магазини. Насправді – це лише частково так. Принаймні, кожна із наведених вище переваг працюватиме і з іншими типами сайтів. Тому, якщо ви вже давно розмірковуєте про можливість створення власного блога в рамках сайту – не зволікайте. Переконаний, що результат вас порадує!

Але варто пам’ятати, якщо блог для вас – це всього лише „модна формальність”, на яку ви зможете виділити максимум годинку на тиждень – то краще навіть не починати… Розчаруєтесь…

За підтримки:
У нас можна смотреть фильмы онлайн бесплатно!

Схожі записи

• Смерть паперової преси неминуча… Альтернативи?
• «Чесні» методи накрутки лічильників, або 30 відвідувачів «на замовлення»…
• У мене є мрія
• Простий секрет цікавих статей
• Чому блоги рідко приносять високий прибуток, або Що не так з монетизацією?

Тема сьогоднішньої статті буде не менш дискусійною і, сподіваюся, продуктивною, оскільки в ній я ризикну доторкнутися до одного з найболючіших (і найбільш розповсюджених) запитань „новітнього Дон Кіхота”: „Чому у світі так багато блогів про блоги?”

Погляд у минуле

Пам’ятаєте, за часів Радянського Союзу була така мода – звинувачувати людей в інтелігентності? „Нормальний” робочий люд, який з ранку до вечора гнув спини на роботі, а ближче до ночі бухав горілку з „колегами”, не сприймав інтелігентів просто таки хронічно. Забачивши нормально вбрану і не спиту людину, яка заробляла собі на життя не кайлом і не лопатою, а власними мізками, вони здатні були спромогтися лише на гидливий вигук: „інтілігєнтішка хрєнов”.

Те саме, можливо у трішки менших масштабах, сьогодні можна спостерігати і з блогами про блоги. Відчуваєте, я пишу це словосполучення – „блог про блоги” – а десь у вас під ложечкою вже починає смоктати. Стереотипізоване відчуття негативності вже дає про себе знати. От і доводиться приховувати правду під завуальованими: „дослідження тенденцій web 2.0”, „аналіз новітніх інтернет-трендів”, „огляди сучасних соціальних мереж”, „бізнес в інтернеті” і т. д. і т. п.

Автор фотографії: dailyinvention

Блог про блоги – це „інтелігент XXI століття”… в сенсі того, як ставляться до цього явища і як його стереотипізують. „Черговий блог про блоги” сьогодні звучить аж ніяк не менш образливо для його власника, ніж фраза „інтілігєнтішка хрєнов” кільканадцять років назад. Але ні в тому ні в іншому явищі рівною мірою немає нічого негативного.

Більше того, виникнення „блогів про блоги” було абсолютно закономірним і природнім явищем, яке свідчить про розвиток сфери. І зараз я спробую пояснити, чому…

Що стало причиною виникнення блогів про блоги?

Зараз словом „блог” уже нікого не здивуєш. Але всього кілька років назад це було далеко не так! Блоги (а особливо – автономні блоги) могли створити лише люди, які дуже добре розумілися в технологіях, цікавилися новітніми тенденціями, тобто, в певному розумінні, були інтернет-залежними.

Оскільки тематикою автономних блогів найчастіше ставали саме хобі та захоплення їх авторів – то зовсім не дивно, що саме мережа стала першою і найбільш розповсюдженою темою для блогів. Спрацював закон зворотнього зв’язку, який зациклив блоги на самих собі: „Створити автономний блог могли лише ті, чиєю пристрастю був інтернет, а оскільки тематикою блогів зазвичай ставала саме пристрасть – то і писали такі люди про інтернет”.

По суті, „Українська блогосфера” також була створена за цим принципом. Вперше про блоги я дізнався, коли потрапив на посаду редактора Management.com.ua і почав дописувати у Менеджмент@БЛОГ. Цей момент можна вважати переломним, оскільки саме тоді блогінг починав захоплювати мої думки все більше та більше. Я читав спеціалізовані ресурси, дізнавався про технічні аспекти автономного ведення блогів, знайомився з українськими представниками цієї сфери. А в якийсь момент, коли необхідність створення власного автономного блога стала очевидною, його тематика вже була зрозумілою. Я настільки захоплювався блогінгом, що мені хотілося докласти усіх зусиль, аби поділитися набутими на той час знаннями зі світом. Мені хотілося, щоб українських блогів стало більше. І хотілося самому продовжувати власний розвиток у цій сфері.

Щоправда тоді я ще не знав, що створюю „блог про блоги” – клеймоване поняття, яке саме по собі вважається достатнім аби звинуватити автора… а, власне, у чому звинуватити? У чомусь абстрактному, але стереотипізовано-негативному… В тому, чим звинувачували інтелігентів середини XX століття…

Тому, якщо ви вирішите також взятися за ведення блога, дотичного до теми інтернету та новітніх тенденцій – двічі подумайте. Ви будете ночами писати статті, збираючи матеріал, та намагаючись створити корисний контент – а замість подяки почутєте: „Та ну… Дістало! Ще один блог про блоги!”

Інша справа, що з розвитком сфери блогінгу (та зниженням її попсовості, разом із поступовим відмиранням щоденників „про все на світі”) загальний відсоток „блогів про блоги” буде зменшуватися. І це закономірно. Технології стають доступнішими. Ведення автономного блога – настільки простим, що тепер у ньому може розібратися навіть художник чи біолог – людина, яка буде писати про свої хобі. Буде ставати більше математичних, економічних, фізичних, художніх, поетичних і т. п. і т. д. блогів. Якщо, звісно, людство не вигадає якоїсь альтернативи, яка зуміє повністю „похоронити” блоги і все, що з ними пов’язано.

Але це вже зовсім інша історія.

Схожі записи

• Чи можна багато заробити на блогах в Україні?
• Українська блогосфера: Куди ми йдемо?
• Історія моїх блогів: Навіщо мені три?
• Самовпевненість у блогінгу: Про важливість внутрішньої мотивації
• З чого почати

Автономна блогосфера VS Блоги на сервісах

Мені сучасна ситуація з блогами видається дещо іншою. По суті вся велика світова блогосфера за джерелами мотивації умовно поділена на два „табори”. Частково я вже колись торкався цієї теми у статті про дві блогосфери. Суть полягає в тому, що блогери, які пишуть про все і зазвичай сидять на безкоштовних сервісах на зразок ЖЖ, Li.ru і тому подібних (а останнім часом масово подалися у соцмережі) керуются зовсім іншими стимулами, ніж ті автори, які, не бажаючи ні від кого залежати, заводять собі окремо встановлені блоги на різноманітних двигунцях (найпопулярніший з яких – WordPress) і пишуть на найрізноманітнішу тематику (але у кожному конкретному випадку – вузько сфокусовану), намагаючись бути корисними та цікавими не лише для найближчого кола друзів та знайомих.

До інструментів мікроблогінгу (найпопулярнішим з яких сьогодні є Twitter) точнісінько так само можна ставитися по різному. І хоча почався твіттер із гіків – людей, які давно і успішно працюють в мережі, не дозволяючи собі пропустити жодну новинку – сьогодні він переходить на масовий рівень. Тому можна очікувати, що вся маса користувачів (для яких блоги, а потім і соцмережі були таким-собі „модним трендом, до якого просто гріх не долучитися”) завтра буде у твіттері. Ті, хто спостерігав за хвилями приросту українських (і російських) користувачів твіттера після піару цього сервісу в ЖЖ, чудово розуміють, про що я говорю.

Як можна використовувати мікроблоги

Можна сприймати ключове запитання твіттера: „what are you doing?” – буквально. І відповідати на нього найбезпосереднішим чином: „Я хаваю”, „Іду в туалет”, „Збираюся з’їздити в магазин”… тощо. А можна робити так, як роблять це найбільш просунуті (і за рахунок цього – найбільш популярні) користувачі. Розповідати не про те, що ви робите, а про те, що ви думаєте! Ділитися враженнями, несподіваними ідеями, прозріннями і відкриттями. Чи разом з іншими користувачами вирішувати проблеми, ставити цілі, знаходити розв’язання задач. Інакше кажучи – приносити хоча б якусь користь тим людям, які натиснули кнопочку follow під вашою фотографією у Twitter-і.

Але, як би там не було, сервіс мікроблогінгу – це лише інструмент у вмілих руках. Чесно кажучи, мені дуже важко уявити ситуацію, в якій людина могла б приносити цінність іншим людям „озброївшись” одним лише твіттером. Єдине, що спадає на думку – подієвий журналізм (це коли ви потрапляєте у саму гущу найцікавіших світових подій і відразу ними ділитесь через сервіс мікроблогінгу). Але навіть в цьому випадку людині потрібно принаймні навчитися потрапляти туди, де відбуваються надзвичайні події (або подавати пересічні події так, що вони будуть цікавими десяткам, а то й сотням тисяч людей).

Більшість топових користувачів Twitter-а, цікаві людям не тому, що зуміли зареєструватися у сервісі мікроблогінгу (це зможе зробити навіть п’ятирічна дитина), а тому, що вони несуть певну цінність поза твіттером. Це відомі політики, діячі культури, спеціалісти у найрізноманітніших сферах, відомі блогери і т. д. і т. п. Людям не цікаво чим там займається невідомий їм Вася Пупкін із Махачкали, набагато цікавіше простежити, як проводить свій день президент США Барак Обама.

Автор фотографії: B. Sandman

Посилання у Twitter-і (концепція дроту)

Зверніть увагу на те, як відбуваються розмови у Twitter-і та кількість посилань на зовнішні ресурси, які в них використовуються. Це посилання на цікаві відео-матеріали, зображення, дослідження, аналітичні статті чи розважальні замальовки. На що ще варто звернути увагу – так це на те, що у твіттері дуже часто використовуються посилання на інші блоги (не мікроблоги).

Якщо уявити цю модель на практиці – то твіттер (або будь-який інший сервіс мікроблогінгу) – це лише дріт між людьми, який також поєднує між собою цікаві та корисні матеріали на найрізноманітніших сайтах та ресурсах. Як електрика рухається по дроті – так думки та ідеї (вкладені у короткий СМС-ковий формат) рухаються по каналах сервісу мікроблогінгу. Але для повноцінного функціонування сервісу обов’язково повинні існувати ключові точки – цікаві та корисні матеріали на інших ресурсах, які будуть приваблювати користувачів.

Навряд чи ви зможете написати повноцінний методологічний матеріал, поділитися аналітикою, або розповісти відвідувачам, як покроково виконати те чи інше завдання, користуючись лише Twitter-ом. А якщо й спробуєте це зробити (запостивши кілька десятків „@реплаїв”) – то вашою працею у кращому разі скористається одна людина. Організація інформації в моделі мікроблогінгу настільки слабка – що абсолютно не підходить для зберігання великих масивів даних. Чого не скажеш про автономні блоги.

Уявімо ситуацію: товариш запитує у вас через Twitter, як встановити WordPress на власний хостинг? Що ви зробите? Почнете детально пояснювати весь процес, встановлення двигунця, чи дасте посилання на відповідний опис у власному блозі?.. Думаю, відповідь тут очевидна! І саме ця відповідь є найкращим поясненням того, чому мікроблоги можуть витіснити собою сервісні майданчики на зразок ЖЖ, але ніколи не замінять автономного блогінгу. До речі, а ви знали, що по-суті блогери існували завжди. Просто називалися по різному. Цікаво про це пише Тарас (Electric) у своїй статті „Професія блогер”.

Twitter + standalone-блог

Модель твіттер + standalone-блог видається мені найбільш оптимальною з точки зору зручної організації тематичної інформації та залучення аудиторії.

Деякі функції Twitter-а справді незамінні. Наприклад – можливість швидко поділитися думкою. Або запитати про пораду у своїх послідовників. Або обговорити з ними перспективність тієї чи іншої ідеї. Окрім того, твіттер – чудове місце для проведення міні-опитувань і звісно ж – надпотужний інструмент маркетингу та просування. Якщо у вас є один або декілька автономних блогів – це просто гріх не просувати їх через Twitter.

З іншого боку окремо встановлені блоги володіють рядом своїх переваг, які неможливо втілити через твіттер. По-перше, повертаючись до причин, через які я покинув свій щоденник у ЖЖ – standalone-блог належить вам повністю і беззаперечно, а обліковий запис у твіттері – тільки формально. По-друге, організація інформації у автономному блозі дозволяє створювати архіви, які зможуть бути корисними багатьом користувачам протягом тривалого часу. У твіттері ж ваші повідомлення неодмінно застаріватимуть відразу після написання. Як думаєте, чи часто хтось перечитує ваші твіти, написані тиждень назад? А місяць? А рік?

Якщо вам є про що розповісти світові і чим поділитися з іншими людьми і при цьому ви готові інвестувати певний час у створення методологічних матеріалів (трохи більших, ніж 140-символьний запис у Твіттері) – тоді модель тематичний автономний блог + Twitter – це ваш вибір.

Якщо ж душа до створення великих статей у вас не лежить і ви ніколи не мріяли мати власний ресурс в інтернеті, але при цьому хочете залишатися на зв’язку з друзями, колегами та просто спеціалістами у вашій сфері – обирайте Twitter.

Перший підхід – більш проактивний. Другий – більш пасивний. Але будь-який з них – це краще, ніж нічого.

Читаєте цей блог і хочете відстежувати мої записи у Twitter-і? Тоді ось посилання на мій профіль!

Схожі записи

• Чому помирають блоги та що буде з блогосферою через 10 років
• Двосторонні платформи в мережі, або Чому іноді важко визначити користувача?
• Українська блогосфера: Куди ми йдемо?
• Блоги: Професійні, тематичні, професійні тематичні і тематичні професійні…
• Стаття за 10 хвилин: Блоги померли… Нехай живуть блоги!

Як і обіцяв – продовжую тему про переваги окремо встановленого блогу. Цього разу – по пунктах:

• Ви можете робити із блогом практично все, що вам заманеться. Ви владні налаштувати кожну дрібничку, обрати колір і стиль кожної «кнопочки», встановлювати улюблені шрифти та плагіни. Тим більше, що сучасні cms-двигуни (я, наприклад, користуюсь WordPress-ом) підтримують сотні плагінів і тисячі тем для оформлення. А якщо вам не лінь влазити у код – тоді обмеження перестають існувати, як такі. Покажіть мені безкоштовну платформу, на якій є хоча б десять відсотків подібного функціоналу?
• Якщо вам вдасться здобути постійних відвідувачів – то це будуть лояльні читачі, які виявлятимуть непідробний інтерес до того, про що ви пишете, а не додаватимуть вас у «френди» тільки тому, що очікуватимуть того самого від вас. Я не стверджую, що так роблять всі. Але погодьтесь, осіб подібного типу на безкоштовних сервісах вистачає.
• У окремо встановлених блогів існує своєрідний замінник категорії френдів – це RSS-підписка. Якщо ви вперше чуєте про цю технологію – можете познайомитись з нею ближче, і при бажанні зафрендити цей блог.
• Standalone-блоги зазвичай мають дуже красиву адресу. Саме так! Про це також не можна забувати. Адже коли людина заходить на ваш ресурс і бачить просту для запам’ятовування адресу – ймовірність, що вона повернеться до вас знову – відчутно зростає. Та й вам, безперечно, куди приємніше набирати адресу другого чи третього рівня у адресному рядку вашого браузера, ніж кількаповерхову назву вашого блогу на безкоштовній платформі.
• Ви також отримуєте можливість повернути гроші, витрачені на реєстрацію та хостинг. А якщо те, що ви робите, приносить реальну користь іншим – то й заробляєте ви у десятки разів більше! Будь-який окремо встановлений блог потенційно відкритий для куди більшої кількості способів монетизації, ніж особистий щоденник на безкоштовній платформі.

Всі ці переваги (та ще багато інших дрібничок, про які я просто не згадав у наведеному переліку), здавалося б, мусили компенсуватися відповідними недоліками. Але в тому й полягає вся привабливість власного блогу, що якщо ви сповідуєте «правильні» цінності – тоді мінусів не існує. Під правильними цінностями, як вже згадувалося у одному із попередніх постів, я маю на увазі орієнтацію на довгостроковий результат та готовність інвестувати у блог час та зусилля, розуміючи, що віддача може бути в десятки, а то й сотні разів потужнішою.

Самі помисліть, наскільки незначними видаються мінуси, коли ми мислимо довгостроковими категоріями:

• За standalone потрібно платити! Але ж ми вже знаємо, що при правильному підході ви не лише покриєте витрати на реєстрацію та хостинг, але й залишитеся у суттєвих плюсах. І якщо ви не готові інвестувати навіть цю мізерну суму на власний розвиток – значить й до блогу будете ставитись без належної серйозності. А тоді навіщо починати?
  Принаймні мені хостинг обійшовся у 300 гривень на рік (при цьому домен я отримав безкоштовно). І це ще ДУЖЕ дорого! Просто хотілося знайти дійсно класного українського хостера. А за якість, як відомо, потрібно платити.
• Потреба встановлення та налаштування. А можливо – навіть вивчення мов розмітки та програмування (хоча останнє – навряд чи). Тут знову перед нами постає дилема інвестицій. Якщо ми готові інвестувати, то кілька днів, витрачених на налаштування не видадуться такою великою втратою. Окрім того, приємно навчатися чомусь новому та долати перешкоди, спостерігаючи, як блог перетворюється на ваших очах, стаючи дедалі більш досконалим та привабливим.
• Складність пошуку читачів. Якщо в ЖЖ все було максимально просто – пододавав френдів, перевірив хто взаємно тебе додав, видалив всіх зайвих, додав нових, повторив процедуру – і маєш щастя. То набуття відвідувачів на окремо встановленому блозі вимагає публікації цікавого і водночас корисного контенту. Втім, про феномен «френдстрічки» та основну відмінність окремого блогу від ЖЖ, колись дуже вдало написав Станіслав. Його й раджу почитати!

Але годі про очевидне!

Знаєте, що мене найбільше вражає у безкоштовних блогоплатформах?

Ви витрачаєте свій час і зусилля на створення контенту. Ви ночами сидите за написанням статей. Вдень ви розмірковуєте над тим, як можна назвати свою наступну статтю і про що в ній можна написати. А потім одного разу усвідомлюєте, що плодами вашої праці користуватиметесь не ви. І це усвідомлення приходить так раптово і несподівано, що ви навіть не знаєте, як реагувати.

 «Після придбання світової мережі Livejournal.com, російська компанія «СУП» почала займатися її розвитком в Україні. “Україна – одна із провідних країн по відвідуванню LJ – вона приносить 1,5 млн. користувачів щомісяця. Це дає хороші можливості для продажів банерної реклами й розвитку спецпроектів в LJ”, – пояснює директор по стратегічному розвитку “Суп” Едуард Шендерович». – Це цитата зі вчорашньої замітки, розміщеної у Менеджмент@БЛОЗІ.

А чи усвідомлюєте ви, який потенціал приховується у рекламному ринку розміром 1,5 млн. користувачів?
І повірте, життєздатність цьому механізмові приносить не талановите керівництво проекту. Його життєздатність забезпечується діяльністю блогерів. Сотень тисяч талановитих блогерів, які приваблюють мільйони відвідувачів. А гроші, повільно, але впевнено, перетікають до кишені власника!

Одна тільки проблема! Автор контенту (без якого блогу просто не існувало б) і власник проекту (який отримує всі прибутки), як то кажуть: «ето двє большиє разніци»…

Висновки робіть самі.

Схожі записи

• Як визначити, що вам потрібен саме автономний блог, а не блог на безкоштовному сервісі (хостингу)
• Прогулянковий подкаст #1: Переваги ведення блогів (навіщо створювати власний standalone-блог)
• Мікроблогінг – один із трендів. Розвиток standalone-блогів – також тренд!
• Навіщо заводити блог українською мовою?
• Двосторонні платформи: Заробляємо щоб потратити!

У попередньому записі було згадано, що саме кількість окремо встановлених блогів є чи не найбільш адекватним показником зрілості блогосфери. Спробую більш грунтовно пояснити своє твердження.

Коли я покинув «насиджене місце» серед користувачів ЖЖ і сконцентрувався на створенні окремо встановленого блогу, основною причиною став не тільки і не стільки той факт, що LiveJournal продався російському СУПові. Ця звістка, хоч і посилила моє бажання «піти» – та все ж не була вирішальною.

Вирішальною стала відповідь на запитання: «Що я хочу отримати від блогу? Навіщо взагалі я витрачаю на це час?» Саме ця відповідь спонукала мене нарешті серйозно взятися до справи, зареєструвати домен, купити хостінг і почати розбиратися у премудростях html та php.

Не сперечатимусь – для того, щоб досягнути успіху, слід бути трішки фанатиком і щиро любити свою справу. Це лише на перший погляд інвестиції для влиття у блогосферу дуже низькі. Насправді ж створення (а потім найважче – підтримка) окремо встановленого блогу, вимагає найбільш цінних ресурсів – часу та зусиль. Але ці ресурси не пропадають безслідно – ви інвестуєте їх у створення чогось такого, що не зникне через бажання власника безкоштовної платформи, не модеруватиметься за не завжди логічними правилами, не залежатиме від чужих думок і зрештою – належатиме саме Вам, а не гіганському блогохолдингу, де мешкають сотні тисяч таких, як ви. Інвестуючи у окремо встановлений блог – ви створюєте ресурс, який працюватиме на вас у довгостроковій перспективі, незалежно від політичних перепетій та чиїхось настроїв.

Повірте, якщо ви вже довели свою відданість блогосфері, провівши рік (а то й довше) на безкоштовних платформах, і при цьому хоча б кілька разів задумувалися, яким чином ваша праця може принести користь не лише вам та найближчим друзям, але й іншим людям – тоді standalone-блог – ваш вибір.

Але є ще одна принципова риса окремо встановленого блогу – зазвичай він набагато активніший, ніж блог на безкоштовній платформі. Та це й не дивно, адже людина, яка заплатила за хостінг, домен та потратила час на налаштування cms-двигуна вочевидь, має серйозні наміри щодо свого проекту. І вона точно не покине його через місяць після запуску.

Звісно, standalone-блоги також «гинуть» під тиском тих чи інших обставин. Але відсоток активних блогерів серед окремо встановлених двигунів куди вищий, ніж у тому ж Live Internet чи ЖЖ, де користувачі часто створюють журнал, щоб опублікувати там один чи два записи і забути про нього назавжди. А «осиротілий» блог так і лежатиме серед подібних на нього «трупиків», аж поки суворий модератор не знищить його остаточно. Звісно, я дещо перебільшую. Але в загальному ситуація виглядає саме так.

Окремо встановлений блог для мене – це своєрідний довгостроковий механізм, який працює на автора. Блогер, який віддає пріоритет довгостроковим цілям і мислить широкими часовими категоріями – обов’язково рано чи пізно прийде до необхідності створення окремо встановленого блогу.

Сподіваюся, ви також вже думаєте про це!

P.S.: Окрім того, у standalome-блогу куди більше можливостей. Але про це – у наступних постах.

Схожі записи

• Чому помирають блоги та що буде з блогосферою через 10 років
• Мікроблогінг – один із трендів. Розвиток standalone-блогів – також тренд!
• Налаштування плагіна Ajax Comment Preview для Wordpress
• Які програми для створення, редагування та публікації статей використовують українські блогери?
• Поради для блогера-самогубця!