Останнім часом нерідко помічаю за собою небажання братися за опрацювання заздалегідь підготованого матеріалу для поста, натомість шукаючи нову тему. Пам’ятаєте, в одній із попередніх статей я розповідав про чотири етапи створення статей для блога. Так ось – схоже, у моєму випадку, перший етап (поява ідеї та нотування її у спеціальному блокноті), а точніше – перехід від першого до другого етапу, іноді починає давати збій.

Замість того, щоб „витягнути” з блокноту одну зі заздалегідь підготованих ідей та взятися до її розкриття, я починаю розмірковувати „про що ще б таке можна було написати”. Іноді складається враження, що мені шкода ідей, внесених до репозитарію. Але ж саме для цього він і потрібен! Читати далі

Знову субота – а значить знову час для майже регулярної на „Українській блогосфері” рубрики „Смішно”. Сьогодні говоритимемо про встановлення цілей для блогу (а точніше – про відмову від них).

Багато людей переконують нас, що для досягнення успіху потрібно ставити перед собою цілі. Не залежно від того, чого ви хочете досягнути: збільшити трафік на свій блог чи заробити трохи грошей – постановка чітких і легко вимірюваних цілей вважається обов’язковим кроком на шляху до успіху…

Запам’ятайте – це нісенітниця!

І ось чому:

Оскільки встановлення вимірюваних цілей дає змогу легко визначити, чи досягнули ви своєї мети, воно заввиграшки може зробити вас по-справжньому нещасним. Ну, наприклад, уявіть собі ситуацію: Захотіли ви за місяць досягнути 50 підписників на лічильнику Feedburner. Починаєте відлік, ведете наполегливу роботу… а по закінченню означеного терміну бачите, що кількість підписників „застигла” на позначці „30”.

Невдача!

ПРОВАЛ!!!

Висновок простий: Читати далі

Про сам сервіс мікроблогінгу twitter.com я дізнався давненько. Але так вже працюють новітні медіа, що входити до них потрібно вкрай обережно! Інакше є чималий ризик потратити час без жодного задоволення чи користі особисто для себе. В гонитві за контентом, який генеруватиметься користувачами, інтернет-компанії чого тільки не створили… Вибирай – що хочеш! На будь-який смак!

Вперше над можливістю реєстрації у твіттері я задумався, після того, як поспілкувався зі своїм колегою, який на той час саме досліджував його (тобто твіттера) можливості.

Для тих, хто ще не в курсі – розповім коротко про цей сервіс

Твіттер – це сервіс мікроблогінгу з можливістю комунікації між його учасниками. Своєрідна суміш блога та ICQ. Він дає змогу користувачу публікувати короткі повідомлення у свою стрічку новин, на яку інші люди можуть при необхідності підписатися (чи, використовуючи термінологію твіттера – стежити (follow) за цією людиною). Технологія максимально проста – як тільки хтось із ваших «друзів» (тих, за ким ви стежите), опублікує нове повідомлення – воно з’являється у вашій стрічці. Читати далі

Варто було мені написати про «правило «однієї сторінки», як майже наступного дня наткнувся на ще одне підтвердження цієї теорії, опубліковане на блозі NorthxEast. «Назвавшись блогерами, ми зобов’язані давати читачам те, заради чого вони прийшли на блог – при чому швидко – тому що, якщо ми цього не робитимемо – вони більше ніколи не повернуться», - пише автор поста Ярко Лейн (Jarkko Laine).

Якщо людина прийшла на ваш блог і почала переглядати ваші пости – ви повинні зацікавити її протягом перших п’яти секунд. Якщо ж через п’ять секунд вона ще не розумітиме, навіщо прийшла на блог – ви майже негайно втратите її. Це жорстоко! Але це правда. У світі безліч хороших блогів, на які варто звернути увагу. І для того, щоб заслужити цю увагу – вам слід бути серед їх числа.

Але, на щастя, існують способи збільшити тривалість цих п’яти секунд до десяти, а потім – змусити відвідувача прочитати всю статтю, підписатися до RSS-фіду вашого блогу і зрештою – стати вашим постійним лояльним відвідувачем. Читати далі

Претензійний заголовок, чи не так?!! Можливо, навіть занадто претензійний, як для поста в українському блозі про блоги. Втім, зважаючи на останні дискусії в українській блогосфері я таки вирішив його написати. Не хвилюйтесь – я не вдаватимусь у філософські роздуми про покликання і не пропонуватиму вам перелік сумнівних порад для самовдосконалення.

На цей пост мене наштовхнула публікація в одному з улюблених українських блогів про заробіток (єдиний, між іншим, манімейкерський блог, який пише про блогінг не лише з точки зору грошей та технологій, але й позицій етики та філософії – від чого він тільки виграє) «Блогінг та мовне питання». У статті Микола розповідає, чому українська блогосфера може «померти, так і не народившись» і чому вітчизняні гроші і таланти так часто слугують іноземним інтересам.

Українська блогосфера, порівняно із англомовною, іспаномовною, китайскою, російськомовною, тощо відверто нечисленна, слабка і як наслідок – поки-що не представляє особливого інтересу ні для рекламодавців, ні для спонсорів, чия добра воля могла б посприяти її розвитку. Питання в тому, чи можливо змінити цей status quo, і якщо можливо, то яким чином це зробити? Читати далі

Останнім часом мені все частіше і частіше трапляються щоденники, читати які – відверто нудно. Ні тематика, ні стиль, ні авторська індивідуальність не здатна «оживити» такий блог. А все тому, що автори думають – «Моя корова. Мій блог. Що хочу – те й роблю!»…

Вони праві, якщо йдеться про особистий щоденник, який адресований виключно найближчим друзям автора. Але вони глибоко помиляються, якщо такими методами прагнуть залучити на свій блог нових читачів! Право власності – це не виправдання ні жахливому стилю, ні «вбогій» тематиці. І якщо я прийшов на блог у ролі відвідувача – то хочу отримати не лише відмінний контент та відповіді на власні запитання, але й певну частку задоволення. Хочу, щоб моє перебування на блозі було цікавим.

Після суботньої статті «Забудьте про блоги – читайте краще пресу», поява даного допису може виявитися дещо нелогічною. Але хотілося б, щоб читачі зрозуміли мене правильно: Читати далі

Правило «однієї сторінки» звучить так: «На кожній сторінці вашого блога повинна бути принаймні одна надзвичайно цікава і корисна для читачів стаття, яка викличе особливий інтерес аудиторії (а точніше – даного конкретного читача)».

Пам’ятаєте, кількома місяцями раніше я писав статтю «За яким принципом читачі видаляють блоги зі свого рідера»? Так ось – правило «однієї сторінки» - це те, що спонукає нових відвідувачів ставати лояльними читачами RSS-фіду вашого блога. Принаймні, при підписці на нові блоги, особисто я керуюсь саме цим алгоритмом…

Уявіть ситуацію – відвідувач потрапив на абсолютно новий і незнайомий для нього блог. Перед ним перша сторінка (чи так звана «морда») сайту. На першій сторінці середньостатистичного блога знаходиться 5-10 статей (чи анонсів). Саме їх і прочитає відвідувач, намагаючись оцінити, чи вартий новий блог його уваги. І це абсолютно логічно.

Навіть якщо читач потрапить не на головну сторінку, а на якусь зі статей блога, то після її прочитання все-рівно перейде по посиланню на «морду», щоб остаточно сформувати своє враження про сайт і вирішити, чи варто підписуватися на постійні оновлення через RSS.

Тепер давайте спробуємо спрогнозувати, що трапиться, якщо читач не відшукає на першій сторінці (як уже було сказано раніше: 5 – 10 статей) нічого вартого уваги. Читати далі