Сьогодні повернувся з Ужгороду і нарешті можу з новими силами взятися за оновлення блогу. Поки катався землями Закарпаття, Google провів апдейт свого PR-у і блог отримав «3». Відверто кажучи, сподівався на четвірку, але для першого разу – і так зовсім непогано. Особливо зважаючи на те, що «Українській блогосфері» заледве виповнилося три місяці.

Втім, оновлення PR-у призвело до активізації спамерів. Якщо раніше за день я міг не отримати жодного спам-повідомлення, то тепер за чотири дні моєї відсутності, скринька Akismet «назбирала» більше 300 «нечистих» коментарів та трекбеків. А деякі з них навіть зуміли обійти захисні «редути» антиспамерського плагіну і на короткий час потрапити на сайт.

Але годі про сумне…

В передчутті робочого тижня хочу поділитися з вами цікавою статистикою, на яку натрапив, на сайті Read Write Web. Виявляється, новітні соціальні медіа набирають все більшої та більшої популярності і вже найближчим часом можуть залишити позаду традиційні медіа. Читати далі

Проблема, винесена у заголовок цього посту, рано чи пізно постає перед кожним автором та письменником. Як писати те, що потрібно вашим читачам і при цьому не втратити власну особистість. Адже погодьтесь – не завжди нашим відвідувачам подобається те, чим захоплюємось ми – автори. І коли перед блогером постає нелегкий вибір: залишитися вірним собі чи написати на популярну тему, яка принесе трафік та прибуток – дуже часто перемагає саме другий варіант.

Блогери часто публікують пости, які не викликають інтересу у них особисто, але, на їхню думку, можуть бути цікавими для читачів, залучити трафік, викликати дискусію тощо.

Як же розв’язати гордіїв вузол? Як зробити вибір між «мистецтвом» та «ремеслом»? Читати далі

Дискусія, яка розгорілася навколо позавчорашньої статті «10 найбільш високооплачуваних блогерів у світі» змусила мене ще раз замислитися над питанням, чому деякі блогери пишуть українською. Чому, прекрасно розуміючи перспективи ведення блогу на інших мовах (англійській, наприклад або тій же російській) вони все-таки знаходять у собі сміливість та сили писати рідною мовою? Глянути хоча б на той самий перелік найбагатших світових блогерів. Українців у ньому немає! І, думаю – в першій сотні їх також немає… А мабуть – і в першій тисячі.

І що б ми не говорили про перспективи української блогосфери – з одним фактом сперечатися доволі складно: «українські блоги суттєво обмежені сферою свого впливу». Ведучи український блог, ми не лише свідомо знижуємо верхню межу потенційного прибутку, але й суттєво звужуємо розмір аудиторії, скорочуємо рівень трафіку, зменшуємо кількість потенційних клієнтів та підписників тощо… Читати далі

Як і було обіцяно у попередній статті рубрики «Створюємо власний блог» «Теми для Wordpress. Як вибрати і встановити», сьогодні поговоримо про наступний крок налаштування нашого блогу на Wordpress – встановлення плагінів.

Для тих, хто вперше зіткнувся із поняттям плагіну (від англ. plug-in) коротко поясню, що це невеличкий програмний модуль, який додатково встановлюється на ваш блог і розширює його можливості або додає корисні функції. А якщо простіше, то відразу після встановлення ви отримуєте блог у його первозданному незайманому вигляді. Плагіни ж дають змогу зробити блог максимально зручним для вас та ваших відвідувачів.

Плагінів для найпопулярнішої у світі блогоплатформи Wordpress існує настільки багато, що при всьому бажанні описати їх всі неможливо та й за великим рахунком не потрібно. Для комфортної роботи вам вистачить набору із 10 – 15-ти плагінів. А можливо – навіть менше.

За традицією я почну із тих плагінів, які використовуються на блозі «Українська блогосфера» і роблять її функціонування зручнішим. Коротко про встановлення та деякі нюанси розповім наприкінці посту. Читати далі

Кількома тижнями раніше в «Українській блогосфері» вже публікувався перелік найбільш впливових блогів у світі. Він викликав неабиякий інтерес серед відвідувачів. Сьогодні ж мені хочеться поділитися переліком найбільш високооплачуваних блогерів у світі, опублікованим у журналі MadEconomist. І якщо критерії відбору учасників до рейтингу «найбільш впливових блогів» так і залишилися невідомими, то із «найбільш високооплачуваними блогами» все зрозуміло. Критерій тут тільки один – прибуток!

Готові дізнатися, хто і скільки заробляє завдяки своєму хобі?

1. Маркус Фрінд (Markus Frind). Маркус, власник ресурсу PlentyOfFish, завдяки своєму хобі заробляє більше 3 млн. доларів на рік.

Читати далі

Христос Воскрес!

Сьогодні свято, тому багато не писатиму. Просто виникла думка про те, що можна, а що не можна копіювати в Інтернеті. І виникла вона не просто так, а тому, що більшість із нас, блогерів, тим чи іншим способом щось копіює. Від цього нікуди не подінешся, адже все нове – це добре забуте старе. А якщо гора не йде до Магомета, то… самі знаєте!

Всім відомо, що не можна копіювати чужі пости. Контент повинен бути унікальним. А ви знаєте, як зазвичай робиться унікальний контент? Береться чужа стаття, деякі слова в ній змінюються на синоніми, деякі речення змінюються місцями, і все – маєте унікальний контент. По формі, звісно – але не по суті. Читати далі

Сьогодні, тобто у суботу 26 квітня, мені нарешті вдалося потрапити на захід, який встиг набути неабиякої популярності у середовищі українських блогерів (і не тільки блогерів) – Minicamp April 2008. Для тих, хто ще не знає – баркемп – це своєрідна конференція (хоча конференцією її можна назвати лише умовно) на певну тематику (в нашому разі – соціальні мережі), яка зазвичай відбувається у барах, ресторанах чи кафе (звідси й приставка «БАР» у назві).

Як людина, яка відвідала чимало формальних конференцій та круглих столів, не можу не поділитися враженнями від формату, з яким мені довелося зіткнутися вперше. По-перше – це дуже вигідно як для організаторів, так і для учасників. Адже основна проблема будь-якого заходу в Києві – це приміщення. Завдяки формату баркемпу можна вирішити цю проблему найбільш демократичним шляхом (так би мовити – без залучення спонсорів). Організатор просто домовляється із баром, рестораном чи кафе, на території якого відбуватиметься зустріч, про можливість розміщення там технічного та презентаційного обладнання та проведення презентацій для аудиторії. А вже аудиторія, замовляючи для себе наїдки та напої, так би мовити, платить за приміщення. Все чесно – всі задоволені.

Перед початком

Окрім того – формат баркемпу дозволяє зробити зустріч максимально неформальною. Ще б пак – про яку формальність може йтися, коли половина слухачів одночасно їсть морозиво, п’є сік чи пиво, закусуючи солоними горішками? І це, як на мене, дуже правильно – такий формат повністю себе виправдовує. Формальності не місце в українській інтернет-тусовці! Читати далі