Претензійний заголовок, чи не так?!! Можливо, навіть занадто претензійний, як для поста в українському блозі про блоги. Втім, зважаючи на останні дискусії в українській блогосфері я таки вирішив його написати. Не хвилюйтесь – я не вдаватимусь у філософські роздуми про покликання і не пропонуватиму вам перелік сумнівних порад для самовдосконалення.

На цей пост мене наштовхнула публікація в одному з улюблених українських блогів про заробіток (єдиний, між іншим, манімейкерський блог, який пише про блогінг не лише з точки зору грошей та технологій, але й позицій етики та філософії – від чого він тільки виграє) «Блогінг та мовне питання». У статті Микола розповідає, чому українська блогосфера може «померти, так і не народившись» і чому вітчизняні гроші і таланти так часто слугують іноземним інтересам.

Українська блогосфера, порівняно із англомовною, іспаномовною, китайскою, російськомовною, тощо відверто нечисленна, слабка і як наслідок – поки-що не представляє особливого інтересу ні для рекламодавців, ні для спонсорів, чия добра воля могла б посприяти її розвитку. Питання в тому, чи можливо змінити цей status quo, і якщо можливо, то яким чином це зробити? Читати далі

Останнім часом мені все частіше і частіше трапляються щоденники, читати які – відверто нудно. Ні тематика, ні стиль, ні авторська індивідуальність не здатна «оживити» такий блог. А все тому, що автори думають – «Моя корова. Мій блог. Що хочу – те й роблю!»…

Вони праві, якщо йдеться про особистий щоденник, який адресований виключно найближчим друзям автора. Але вони глибоко помиляються, якщо такими методами прагнуть залучити на свій блог нових читачів! Право власності – це не виправдання ні жахливому стилю, ні «вбогій» тематиці. І якщо я прийшов на блог у ролі відвідувача – то хочу отримати не лише відмінний контент та відповіді на власні запитання, але й певну частку задоволення. Хочу, щоб моє перебування на блозі було цікавим.

Після суботньої статті «Забудьте про блоги – читайте краще пресу», поява даного допису може виявитися дещо нелогічною. Але хотілося б, щоб читачі зрозуміли мене правильно: Читати далі

Правило «однієї сторінки» звучить так: «На кожній сторінці вашого блога повинна бути принаймні одна надзвичайно цікава і корисна для читачів стаття, яка викличе особливий інтерес аудиторії (а точніше – даного конкретного читача)».

Пам’ятаєте, кількома місяцями раніше я писав статтю «За яким принципом читачі видаляють блоги зі свого рідера»? Так ось – правило «однієї сторінки» - це те, що спонукає нових відвідувачів ставати лояльними читачами RSS-фіду вашого блога. Принаймні, при підписці на нові блоги, особисто я керуюсь саме цим алгоритмом…

Уявіть ситуацію – відвідувач потрапив на абсолютно новий і незнайомий для нього блог. Перед ним перша сторінка (чи так звана «морда») сайту. На першій сторінці середньостатистичного блога знаходиться 5-10 статей (чи анонсів). Саме їх і прочитає відвідувач, намагаючись оцінити, чи вартий новий блог його уваги. І це абсолютно логічно.

Навіть якщо читач потрапить не на головну сторінку, а на якусь зі статей блога, то після її прочитання все-рівно перейде по посиланню на «морду», щоб остаточно сформувати своє враження про сайт і вирішити, чи варто підписуватися на постійні оновлення через RSS.

Тепер давайте спробуємо спрогнозувати, що трапиться, якщо читач не відшукає на першій сторінці (як уже було сказано раніше: 5 – 10 статей) нічого вартого уваги. Читати далі

Для тих авторів, які замість відпочинку та святкових шашликів на природі сидять і читають «Українську блогосферу», пропоную невеличкий жартівливий тест! Посміхніться…

Отже, який з вас блогер?

1. Забігши зранку до своєї улюбленої «Домашньої кухні» ви, як завжди, замовили котлету по-київськи. Але коли розколупали її – помітили, що зазвичай апетитне масло застигло, а сама котлета – абсолютно холодна. Ви:

А) негайно дістанете зі свого рюкзака ноутбук, з яким не розстаєтесь ніколи у житті, і почнете писати довжелезний пост, хоч ваш блог політичний і не має жодного відношення до харчування. У пості ви поскаржитесь на життя, облаєте ресторан і поклянетесь ніколи більше не приходити сюди; Читати далі

Ладен побитися об заклад, що ви вже заскучили за дописами до регулярної в „Українській блогосфері” рубрики „Смішно”. Сьогодні я вирішив виправити цю несправедливість, написавши напівфілософський пост про різницю між блогерами та журналістами… Бо багато хто їх порівнює, а про справжні відмінності знають одиниці!

Отож почнімо!

Журналіст знає як писати, що писати і які логічні наголоси розставити. Блогер не знає нічого – і тому пише те, про що думає, так, як думає і дозволяє наголосам розставлятися самостійно.

Блогер, зазвичай, не має професійної освіти, не закінчував спеціальних курсів – і тому він може від щирого серця „ляпнути” те, про що професійний журналіст не напише ніколи у своєму житті. Читати далі

Ведучи «Українську блогосферу» вже протягом доволі тривалого періоду я відкрив для себе один дуже цікавий принцип, який стосується пошуку тем та підходів до написання статей: Не варто зациклюватися!!! Знаю кількох блогерів які пишуть тільки про те, що прочитали в іншому місці. Такий собі кругообіг контенту в природі. При чому деякі з них займаються безсоромним плагіатом, інші – переробляють статті створюючи ілюзію авторства, ще інші – перекладають їх з іншомовних джерел.

Але суть залишається приблизно тією ж: Вони нічого не створюють. У кращому разі – вони розповсюджують вже створене. І якщо плагіат – це відвертий злочин, то переклад іншомовних статей може бути хорошою стратегією для підтримки блогу, якщо, звісно, він доповнюється іншими підходами до створення контенту.

Другий тип блогерів також користується записами та публікаціями у інших блогах. Але не бездумно копіює чи переказує їх зміст, а намагається на його основі створити щось нове – висловити власну думку. Читати далі

Дуже толковий список запитань від професійного блогера Дарена Роуза (Darren Rowse), «13 Questions to Ask Before Publishing a Post On Your Blog». Оскільки українського перекладу даного міні-посібника для блогерів я ще не бачив – то поспішаю виправити цю несправедливість.

Отже, перш ніж опублікувати черговий пост, варто задатися наступними запитаннями:

1. Яка основна ідея поста? Чи вдалося мені чітко її окреслити?
2. Яких дій я очікую від читачів після прочитання поста? Чи спонукає запис до цих дій?
3. Чи вдалося мені написати щось корисне?
4. Чи вдалося мені написати щось унікальне?
5. Написане наблизило чи віддалило мене від цілей блога?
6. Наскільки вдалий заголовок я обрав і чи зможе він привабити читачів?
7. Чи вдалося уникнути граматичних та орфографічних помилок у тексті?
8. Чи міг би я сказати те саме більш лаконічно?
9. Чи достатньо авторитетні цитати та джерела я обрав?
10. Чи існують в моєму або інших блогах статті, в яких би піднімалася подібна проблема? Чи не забув я поставити посилання на них?
11. Чи залишив я можливість для читачів додати щось до запису? Чи запропонував їм долучитися до дискусії?
12. За якими словами люди повинні знаходити мій пост? Чи оптимізував я пост відповідно до цих пошукових слів?
13. Чи можу я розширити цей пост наступними публікаціями у блозі?

Щира подяка Богдану (G3D) за локалізацію плагіну для адмінки, який допомагає стежити, чи виконуються наведені вище поради при публікації поста у блог. Локалізовану версію ви можете завантажити тут.