Для того, щоб блог жив і розвивався, у нього хоча б час від часу потрібно щось писати. Іншого способу підтримувати стабільний приріст відвідувачів та підписників я не знаю. Можна, звісно, взятися за маркетинг та рекламу і спробувати „нагнати” відвідувачів на те, що „вже є”. Але якщо ви не будете поповнювати ресурс свіжим контентом – про постійних читачів можна забути. Та і звідки ж їм взятися, якщо ви нічого не створюєте?

Іноді причиною авторського застою буває відсутність ідей. Але дуже часто причина інша – немає натхнення. Тобто теоретично, ви знаєте, про що можна написати, але ні сил ні часу займатися цим у вас немає. Або ще один розповсюджений варіант: у вас з’явилася ідея, але ви ніяк не візьметеся за її оформлення у повноцінну статтю для блога.

Саме в такий момент в нагоді стає одна чудова техніка, яку я час від часу використовую, пишучи статті до „Української блогосфери”. Вона проста і навіть в дечому банальна, але, тим не менше – доволі дієва. Ця техніка стала можливою завдяки розвитку комп’ютерних технологій і зокрема тому, що тепер, працюючи з текстом, ми можемо скільки завгодно повертатися, редагувати, вставляти у текст нову інформацію чи додавати цілі абзаци у будь-якому місці.

Читати далі про проблеми авторів та їх вирішення…

Сьогодні вашій увазі пропонується гостьова стаття, яка стосується на перший погляд незвичної для блогосфери тематики: юриспруденції. Втім, її автор, Андрій Поданенко (Укрвеб ІТ веблог, Podanenko.com) говорить про протилежне. Адже й справді, якщо блогер хоча б частково задумується про монетизацію своїх проектів, то юридичний аспект діяльності стає достатньо важливим. І якщо особисто Вам ще не доводилося зіткнутися із законодавчою стороною монетизації, то це зовсім не означає, що не доведеться в майбутньому. Але про все по-порядку.

Давненько я не писав нічого на теренах цього блогу.

Хоча стоп… В попередньому моєму гостьовому я вже так починав статтю…
Прошу вибачення 8).

Почну з запитань.

Ви заробляєте на своєму блозі?
Впевнений, що багато з Вас читали такі статті як Заробіток Блогєра Костиняна Миколи чи Заробляємо на блозі. Платні пости Сергія Пішковція.

Звісно, Ярослав в цьому блозі далеко не один раз піднімав питання отримання коштів за роботу блогера. З цих дописів я б особливо виділив Скільки заробляють на своїх блогах українські блогери, а також підсумовуючу статтю Все про рекламну монетизацію українських блогів. Пошуковики також видають тисячі результатів на одне тільки слово монетизація.

Читати далі про юридичні аспекти діяльності в блогосфері…

П’ятниця, друзі. І перший за останній місяць випуск рубрики „3+2+1” на „Українській блогосфері”

3

1. Скільки коштує сайт? Стаття з нового україномовного блога Дениса Суділковського. Тут знайдемо методики оцінки сайту відповідно до різних моделей та підходів. Наприкінці статті Денис робить доволі логічний висновок: „На питання «Скільки витратити на сайт?» є лише одна правильна відповідь — значно менше, ніж він принесе.” Сам же блог, хоча у ньому поки що опубліковано лише дві статті, виглядає дуже перспективно. Тому побажаємо успіхів і швидкого розвитку цьому ресурсові. Принаймні, у моєму рідері він прописався серйозно і, сподіваюся, надовго.

Читати далі рубрику 3+2+1…

Новий Громадянин – це позапартійна, політично незаангажована громадська ініціатива, мета якої – посилити вплив громадян на суспільні й політичні процеси в Україні. Ні-ні, я зовсім не вирішив податися у політику чи взятися за громадську діяльність у неполітичній неприбутковій організації. Скажете, а яке відношення має „позапартійна, незаангажована громадська ініціатива” до українських блогів?

Найбезпосередніше!

Схоже, що „Новий Громадянин” стане найсоціальнішою громадською ініціативою, яка будь-коли існувала в Україні. Звісна річ – у даної кампанії є свій сайт, на якому реалізовано всі необхідні елементи соціальності. Хоча це вже давно перестало бути показником просунутості. А ось той факт, що ініціативу активно обговорюють у Twitter-і далеко не останні в уанеті люди, пророкує їй успішність у цій сфері.

Читати далі про ініціативу “Новий Громадянин”…

Переконаний, що деяким читачам „Української блогосфери” вже доводилося зустрічатися з феноменом скандинавських аукціонів раніше (навіть якщо вони не здогадувалися про його назву). Сьогодні цей тип напівазартної розваги стає все більш популярним і в Україні.

Скандинавський аукціон – це веб-платформа, на якій адміністрація виставляє різноманітні лоти (переважно техніку) за рекордно низькою ціною. Мобільний телефон за 1 гривню чи сучасний нетбук за 10 гривень – не рідкість. Суть же аукціону полягає в тому, що за право зробити ставку користувачі платять гроші. Кожна ставка підвищує вартість товару на фіксовано низьку суму (наприклад – 2 копійки) і при цьому продовжує тривалість аукціону на певний час (наприклад – 30 секунд). Як і у будь-якому іншому аукціоні, виграє той, хто зробив останню ставку.

Переліком порад щодо стратегії гри на скандинавських аукціонах (серед яких виявилося кілька цілком несподіваних для мене відкриттів) ділиться керівник відділу інтернет-проектів ООО „Премо-груп” Павло Альтман, який керує новим торгівельно-розважальним порталом Mozgo.ua. Не важко здогадатися, що цей портал працює саме за принципом скандинавського аукціону.

Читати далі про скандинавські аукціони…

Спонсор запису:
Бронирование гостиниц в Санкт-Петербурге

Пам’ятаєте, яка фраза ще зовсім недавно знаходилася поряд з „віконцем” введення статусу у Твіттері? „What are you doing” чи „Що ви робите”. Але ті люди, які пробували працювати з цим сервісом, безперечно, знають, що Твіттер запитував не про те. Навряд чи ви зможете розвинути свій профіль, якщо сприйматимете це запитання буквально. І знаєте чому? Тому що насправді нікому не цікаво, що ви робите!

Нещодавно спілкувалися з Андрієм Поданенком, якому вдалося досить успішно і за досить короткий час набрати стабільну обширну базу фоловерів (і це, зверніть увагу, в українському секторі інтернету, де самих користувачів Твіттера не так вже й багато). Якщо вірити Андрієві, правильно опубліковане у його Твіттері посилання отримує близько 200 кліків вже у першу хвилину після його публікації.

Читати далі про “правильне запитання”…

Спонсор запису:
Практический seo семинар в Киеве

На різних ресурсах постійно натикаюся на відгуки про цьогорічний конкурс українських блогів BUBA та зокрема – критику переможців. Оскільки я й сам причетний до організації Медіакемпу (хоча, признаюся, конкурсом блогів безпосередньо не займався), то хотів би поділитися деякими думками щодо методології БУБИ та трішки поміркувати разом з читачами про її проблеми та недоліки.

Для тих, хто не знає, методологія конкурсу цього року була доволі проста. Голосування за блоги складалося з двох турів (відбір та фінал). У відборі голосували всі охочі. До фіналу потрапляли 5 блогів у кожній номінації, які набрали найбільше голосів. У фіналі переможець обирався голосуванням журі. Детальніше про всі правила конкурсу ви можете дізнатися на офіційному сайті події.

Чи є у такої методології слабке місце?

Читати далі…