Коли людина вперше замислюється про можливість створення власного автономного (standalone) блога – на перешкоді їй часто стає технічний аспект. Адже блогером може бути хто завгодно, кому є чим поділитися із аудиторією. Якщо у вас є хобі, якщо вас захоплює певна тема, якщо ви хочете поділитися своїми знаннями (при цьому немає анінайменшого значення, що вас цікавить) – ви можете хотіти завести блог. Втім, кількість людей, у яких є хоча б якийсь інтерес чи хобі, у сотні і тисячі разів перевищує кількість тих, хто глибоко розуміється на програмуванні.

Хороша новина полягає в тому, що для роботи із сучасними блоговими двигунцями зовсім не обов’язково бути програмістом чи спеціалістом в галузі інформаційних технологій. Наприклад, мені було зовсім не важко розібратися з основами роботи Wodpress, хоча я не маю профільної освіти, закінчив філологічний факультет „Києво-Могилянської академії” і ось уже три роки працюю редактором. Звісно, ефективність вашої взаємодії з сучасними блоговими двигунцями значною мірою буде залежати від готовності та бажання навчатися. Але успіху можна досягнути навіть докладаючи мінімальних зусиль.

У одній із ключових статей рубрики „Як створити власний блог” я вже розповідав, як людина, що володіє базовими знаннями про роботу в інтернеті і не є програмістом, може встановити WordPress на власний хостинг.

Для успішної роботи двигунця, цього більш, ніж достатньо! Втім, найдопитливіші, напевне, захочуть знати, яким же чином технічно реалізований WordPress та й взагалі – чим веб-програми відрізняються, скажімо, від програм комп’ютерних? Тим більше, для блогера такі знання матимуть цілком прагматичне застосування. Тому сьогодні мені хотілося б поділитися власним розумінням „внутрішньої кухні” WordPress. А всім, хто займається веб-розробкою професійно, буду вдячний за будь-які зауваження та доповнення цієї схеми у коментарях. Сподіваюся, вона стане в нагоді новачкам, які мають твердий намір створити власний автономний блог, але бояться, що не зможуть самостійно впоратися з технічною складовою блогінгу.

Читати далі про структуру блога на WordPress…

Ще один тиждень напівлінивого досвятковування новорічних та різдвяних свят – і „Українська блогосфера” знову заживе своїм активним життям. А поки що не дивуйтеся, коли не бачите звичного вечірнього оновлення на блозі. У мене зараз ввімкнений „відпускний режим”.

Сьогодні ж, щоб на Різдво не надто навантажувати вас методологічною інформацією, поділюся деякими планами на 2009-ий рік. От чого-чого – а планів у нас вистачає! І ними зазвичай так приємно ділитися! Адже виходить – поки що ще нічого не зроблено – а розповів людям – і начебто вже можна чимось гордитися. Втім, окрім всього іншого, у бажання поділитися планами з широкою аудиторією є і абсолютно прагматичне підґрунтя: що більше людей знатиме, чим ви плануєте займатися протягом найближчого часу – тим менше у вас шансів цим не займатися. Якусь відповідальність починаєш відчувати, чи що?

Нові амбіції

За минулий рік у моїй свідомості нарешті майже сформувалася картинка, навіщо я всім цим займаюся. Якщо спробувати пояснити коротко: Я відчуваю неймовірне задоволення, коли натрапляю на новий багатообіцяючий український блог, у першому пості якого написано: „Відкрити свій блог мене спонукали в тому числі й записи на „Українській блогосфері”… А той факт, що у 2008-му році вже було кілька таких блогів, підтверджує, що я на правильному шляху.

Читати далі про нові плани “Української блогосфери”…

У коментарях до попередньої статті про апдейт Google PR можна знайти кілька спроб розтлумачити принципи роботи цього загадкового ранжувального механізму. І хоча, звісна річ, я значною мірою солідарний з Андрієм Поданенком, який стверджує, що ніхто (окрім хіба високопосадовців самого Google) не може стверджувати нічого конкретного про алгоритми Google – все ж деякі припущення ми можемо робити. І не тільки робити – але й сподіватися, що їхня віддаленість від реальної ситуації не така вже й безмежна.

Перекопавши безліч літератури на цю тематику (хоча брешу – насправді я просто ввів відповідний запит у той-таки Google і відкрив кілька десятків верхніх посилань), я натрапив на доволі таки цікаву і детальну статтю Кріса Райдінгса (Chris Ridings) власника Search Engine Systems Оригінальна стаття називається Page Rank Explained і з її англомовним варіантом ви можете ознайомитися за посиланням.

Втім, для тих, хто не пов’язаний зі сферою SEO настільки тісно, а значить – не горить бажанням перекопувати тонни англомовної інформації, я дозволю собі переказати кілька найважливіших речей.

„Для тих, хто не знає мене, – пояснює Кріс Райдінгс, – я займаюся розробкою пошукових систем на замовлення. Тому мені притаманне програмістське розуміння алгоритмів пошукових систем, як вони працюють, що вони можуть робити, а що ні. Через це я здатен зробити чимало висновків про те, як працює PageRank. Я вірю, що інформація у даному документі настільки точна, наскільки можливо. Адже ніхто напевне не знає деталі роботи PageRank, за винятком хіба що самої Google”.

Читати далі про особливості роботи алгоритму Google PageRank…

Взагалі то я не дуже люблю розмірковування про пузомірки. Особливо, коли ці пузомірки за великим рахунком залежать тільки від якоїсь однієї „великої контори”, перед якою всі інші „танцюють на задніх лапках”.

Ну самі подумайте – ви створили сайт, ви наповнюєте його цікавим і корисним контентом, а у більшості випадків – вкладаєте туди часточку своєї душі. Але варто „великому і могутньому” пошуковику спустити вам „з небес на землю” свою нелюбов – і ви вже наче й нічого не варті. Така собі мегазалежність всього інтернету від одного-двох сайтів. Не зовсім справедливо, ви так не вважаєте?

Саме тому я вирішив дотримуватися одного простого, але дієвого принципу: Працювати над підвищенням пошукових показників (а саме – пузомірок, бо буває ж ще і внутрішня оптимізація, яка дійсно допомагає орієнтуватися у вашому сайті не лише роботам, але й людям) рівно настільки – наскільки це буде мінімально необхідно. І при цьому ставити власну візію та стратегію просування вище, ніж „бажання пошуковиків”. Чи, кажучи простою мовою, „не заморочуватися на Google”!

Іншими словами, якщо на мою думку для розвитку блога потрібно здійснити ті чи інші операції, які теоретично (бо на практиці ніхто ні у чому не може бути впевнений) можуть негативно вплинути на ріст пузомірок блога – то біс із ними, з тими пузомірками. Бо знаєте – я дуже не люблю відчувати себе частиною чийогось плану!

Але оскільки у коментарях до попередній статті я обіцяв проаналізувати, чим може бути викликане передноворічне падіння PR на цьому блозі, то дозволю собі присвятити цій темі цілу статтю. А якщо серед моїх читачів є люди, які професійно розуміються на SEO – то було б дуже цікаво почути і їхню думку…

Читати далі про можливі причини падіння PR на блогах…

Автор фотографії: *L*u*z*a* За кілька годин Новий Рік постукається до наших домівок. Я, мабуть, один з останніх блогерів, який звітує про результати, яких вдалося досягнути за цей рік. Але дозвольте, мій пост буде оригінальним. Мені хотілося б сьогодні менше говорити про себе та свої блоги і більше, про тих людей, які допомагали, надихали і були просто приємними співрозмовниками та наставниками. Хто знає, можливо без них „Української блогосфери” і не існувало б.

Передусім – порція подяк генераторам трафіку. Але цього разу вона буде не такою, як завжди. По-перше, я вирішив зробити звіт не за один місяць, а відразу за пів-року (саме протягом такого періоду на сайті встановлений лічильник Google Analytics). По-друге, цього разу до звіту потраплять не лише українські блогери, але й абсолютно усі інші сайти, які приносили трафік. Просто заради справедливої картини. Цікаво буде глянути, скільки українських блогерів потраплять до цього переліку.

Десять найпотужніших генераторів трафіку для „Української блогосфери”

1. Google (реферальний та органічний трафік) – 9300 відвідувачів. Думаю, тут будь-які коментарі зайві. Сумніваюся, чи в українській блогосфері існує хоча б один ресурс, основний трафік на який іде не з Гугла. Ну хіба що Гугл його забанив!
2. Яндекс – 682 відвідувачі. На другому місці з майже 15-кратним відставанням.
3. Блогорідер – 322 відвідувачі. А ось вам і перша несподіванка. Виявляється – українські блоги можуть бути анітрохи не гіршими, ніж деякі пошуковики. Особисто я надзвичайно вдячний Хелвінові за посилання та згадки. Один з найкращих ресурсів української блогосфери повністю виправдовує своє звання. І за рівнем трафіку також!

Знайомитися далі зі статистикою та отримувати Новорічні привітання…

Автор фотографії: Cyron Останнім часом у блогерських колах стало модно стверджувати, що світова блогосфера віджила вершину свого розвитку і сьогодні наближається до закономірного спаду. Про це свідчать численні опитування та аналітичні дослідження. Про це пишуть і розмірковують у різноманітних блогах та статтях.

Втім, мені здається, що такі песимістичні прогнози щодо майбутнього стану світової (і української, зокрема) блогосфер є суттєво перебільшеними…

Лише не подумайте нічого поганого, я не намагаюся поставити під сумнів прогнози таких «зубрів» всесвітньої мережі як Technorati чи Яндекс. Проблема полягає зовсім не в тому, що провідні інтернет-гравці не вміють рахувати! Проблема в тому, що вони рахують не те, що потрібно.

Читати далі про “дві блогосфери”…

Від’їжджаючи минулої п’ятниці у гори, я обіцяв по приїзді поділитися деякими хитрощами постингу записів та фотографій у Twitter з допомогою одного лише мобільного телефона. А обіцянок, як відомо, потрібно дотримуватися. Тому сьогодні я розповім про те, як можна легко поділитися враженнями (скажімо, від поїздки) з друзями та „послідовниками” (followers) у Твіттері, користуючись одним лише мобільним телефоном.

Для тих, хто ще не знає, що таке Twitter, стануть в нагоді мої статті: „Досліджуємо Твіттер” та „Twitter! І про що ж там писати?”.

Текстові повідомлення з мобільного телефона

З текстовими повідомленнями у Твіттер через мобільний телефон все надзвичайно просто і зрозуміло. Можна встановити спеціальний клієнт, пристосований для роботи саме з цим сервісом (у моєму випадку – Nokia N82 – можна скористатися доволі зручною java-програмою Twibble), або ж будь-яким із мобільних твіттер-сайтів. Особисто мені дуже сподобалася зв’язка Mini Opera + m.slandr.net.

Читати далі про публікацію оновлень у Твіттері…