Ще зовсім недавно я був щиро переконаний, що вміння писати – це вроджена навичка, яку дуже складно виробити методом спроб та тренувань. Не дарма ж вважається, що талановиті письменники були наділені божим даром, а написати „Війну і мир” може далеко не кожен.

Не знаю, як на рахунок „Війни і миру”, але що стосується цікавих інформативних записів до блога (які іноді зовсім не уступають творам класичного мистецтва) – то я дедалі більше переконуюсь у протилежному: НЕМАЄ НІЯКОЇ ЛОЖКИ. І що більше автор переконає себе, що писати – складно, то менша ймовірність, що він зуміє написати по-справжньому цікавий та інформативний пост. А як ми знаємо із попередніх записів – саме такі пости роблять блог привабливим для відвідувачів. Читати далі про принципи цікавого письма…

Скільки блогерів – стільки й підходів до організації блогролу. Одні автори мають власне бачення щодо принципів використання цього інструменту. А інші – попросту «не заморочуються на дрібниці». Втім, як би там не було: при вдалому підході блогрол може стати надзвичайно дієвим інструментом просування вашого блогу та щоденників ваших друзів.

Не претендуючи на істину в останній інстанції, дозвольте поділитися своїм ІМХО:

Найбільш ефективним блогролом є той, кількість посилань у якому не перевершує 10-15 і всі вони так чи інакше стосуються блога, на якому розміщені, або ж його автора. А зважаючи на розвиток пошукової оптимізації – посилання у блогролі не повинні бути закриті тегами noindex чи nofollow. Читати далі про принципи організації блогролу…

Успішність українських блогів значною мірою залежить від розвиненості самого ринку Інтернету. Саме тому автори окремо встановлених щоденників зазвичай з таким інтересом спостерігають за збільшенням кількості користувачів, які у майбутньому можуть стати як колегами-блогерами, так і просто лояльними відвідувачами їхніх ресурсів. Зрештою, без аудиторії успіх неможливий. А Україна дає нам всі підстави вірити у швидкий розвиток національної блогосфери. Адже кількість користувачів Інтернету невпинно зростає.

Сьогодні я хочу поділитися з вами найостаннішими даними дослідження кількості інтернет-користувачів, опублікованого «Уніан». В підсумковому документі Держзв’язку «Галузь зв’язку: результати роботи в першому півріччі 2008-го року (станом на 01.07.2008)» стверджується, що чисельність користувачів Інтернету в Україні досягнула поділки 10 млн. осіб. Читати далі про кількість користувачів українського інтернету…

На «Українську блогосферу» щоденно заходить більше 50 тисяч унікальних відвідувачів. Не вірите? Ось вам скріншот (клікабельно):

Запитаєте, як я зумів досягнути такого неймовірного результату.
Все, так би мовити, елементарно! Читати далі про способи простої розкрутки в інтернеті…

Міні-ювілейний (п’ятий) випуск рубрики “3+2+1” цього разу буде тематичним. І присвячений він продовженню дискусії навколо недільної статті «Чого не вистачає українській блогосфері для розвитку». Схоже, українські автори не залишилися байдужими до проблем розвитку національної блогосфери. І це радує. Разом – ми сила!

3

1. Питання до SEO’шників: надмірна кількість посилань. Цього тижня, першим про роль посилань у розвитку блогосфери замислився FireOn. На роздуми його наштовхнуло Лєбєдєвське «Ководство». Схоже, що сповідуваний деякими блогерами підхід: «я не ставитиму ні на кого посилань» – перешкоджає, насамперед, їхньому власному розвиткові. З погляду Лєбєдєва успіх Інтернету (а точніше Вебу) полягав і полягає у можливості ставити посилання. А процвітання численних порталів (в тому числі й Yahoo) було забезпечене саме тим, що вони в першу чергу були колекцією лінків на інші ресурси.

Читати далі…

Автор фотографії: procsilas

Як і обіцяв у одній із попередніх статей, яка, до речі, викликала неабияку дискусію, «Чого не вистачає українській блогосфері для розвитку», сьогодні я напишу про принцип розвитку блога через розміщення посилань на споріднені ресурси.

Але спершу – маленький екскурс у історію.

Внаслідок розвитку автоматичних систем торгівлі лінками (Sape, Xap, Elitlink тощо), у деяких сучасних блогерів починає створюватися стереотип, що сам по собі лінк (не як реклама ресурсу, а як банальний мостик між двома сайтами) коштує грошей. При чому, у залежності від пошукових показників (ТІЦ, ПР) сайту – досить немалих грошей! Як наслідок, деякі з них готові закрити тегами «неіндексації» фактично всі непроплачені посилання у блозі (включаючи й блогрол, що на моє тверде переконання, взагалі злочин). Читати далі про link love…

Автор фотографії: fdecomiteВирішив трішечки розширити тему, підняту раніше у статті «Віртуальність, якої не існує», оскільки, відверто кажучи, писати там є ще багато про що!

Ключове питання, на яке потрібно дати відповідь (в першу чергу – самому собі): Чи можливо підтримувати ввічливі та доброзичливі стосунки, якщо людина з якою ми спілкуємось, знаходиться за десятки, сотні а то й тисячі кілометрів і у більшості випадків ми ніколи не зустрінемось з нею в «реалі».

Проблема етикету в інтернеті піднімалася вже неодноразово. Зокрема, про неї говорили й на травневому київському мінікемпі, не кажучи вже про ті сотні публікацій, які можна відшукати, спробувавши ввести відповідний запит у Гуглі. Але, як би там не було – основна ідея залишається зрозумілою: всім нам потрібно ще багато і наполегливо працювати, перш ніж ми зможемо назвати себе культурними та ввічливими користувачами всесвітньої мережі. Читати далі про правила веб-етикету…